ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.02.2005 Справа N 19/310в
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 21.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі:
суддя Селіваненко В.П. - головуючий,
судді: Джунь В.В. і Львов Б.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - Воєйкова В.І., Ющенка С.С.,
відповідача - Касьянова М.М.,
розглянувши касаційну скаргу закритого акціонерного
товариства "Цивільжитлобуд", м. Маріуполь Донецької області
(далі - ЗАТ "Цивільжитлобуд")
на рішення господарського суду Донецької області від
22.09.2004 та постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 11.11.2004
зі справи N 19/310в
за позовом ЗАТ "Цивільжитлобуд"
до товариства з обмеженою відповідальністю
"Маріупольжитлобуд", м. Маріуполь Донецької області (далі - ТОВ
"Маріупольжитлобуд") та Маріупольського міського виконавчого
комітету міської ради, м. Маріуполь Донецької області (далі -
Виконком)
про спонукання скасувати державну реєстрацію,
В С Т А Н О В И В:
ЗАТ "Цивільжитлобуд" подало до господарського суду Донецької
області позов про спонукання Виконкому скасувати державну
реєстрацію ТОВ "Маріупольжитлобуд" та зобов'язання останнього
повернути майно, яке було передано до його статутного фонду.
Рішенням названого господарського суду (суддя
Подколзіна Л.Д.), залишеним без змін постановою Донецького
апеляційного господарського суду від 11.11.2004 (колегія суддів у
складі: Мирошниченко С.В. - головуючий, судді Колядко Т.М. і
Скакун О.А.), у задоволенні позову відмовлено. У прийнятті
відповідних рішення та постанови судові інстанції виходили з того,
що: установчі документи ТОВ "Маріупольжитлобуд" за формою та
змістом відповідають вимогам законодавства; підстави для
повернення ЗАТ "Цивільжитлобуд" майна, переданого ним до
статутного фонду ТОВ "Маріупольжитлобуд", відсутні.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ЗАТ
"Цивільжитлобуд" просить оскаржувані рішення та постанову
скасувати, прийняти нове рішення у справі. Скаргу мотивовано тим,
що попередні судові інстанції у розгляді справи: неправильно
застосували статті 4, 6 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
і не застосували статтю 30 цього Закону; не врахували вимоги
статті 33 Положення про державну реєстрацію суб'єктів
підприємницької діяльності ( 740-98-п ) (740-98-п)
, статті 89 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, статті 58 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
; крім того, суд першої інстанції порушив норми
процесуального права - статті 4-3, 4-5, 4-7, 43, 77 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України), а
апеляційна інстанція не дала належної оцінки цим порушенням.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної
скарги.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування
ними норм матеріального і процесуального права, Вищий
господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав
для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- 19.05.2003 Виконкомом було зареєстровано ТОВ
"Маріупльжитлобуд". Його засновниками були дві юридичні особи, в
тому числі ЗАТ "Цивільжитлобуд" з часткою 50% ;
- для реєстрації засновниками подано установчі документи:
статут та установчий договір, підписані керівниками
підприємств-засновників; рішення про створення ТОВ
"Маріупльжитлобуд"; акти приймання-передачі майна до його
статутного фонду. При цьому голова ЗАТ "Цивільжитлобуд"
Воєйков В.І. діяв на підставі статуту ЗАТ "Цивільжитлобуд" та
рішення правління ЗАТ "Цивільжитлобуд" про те, що назване
товариство є співзасновником ТОВ "Маріупольжитлобуд" і товариства
з обмеженою відповідальністю "Азов-релакс";
- пунктом 8.3.14 статуту ЗАТ Цивільжитлобуд" передбачено, що
правління розпоряджається всім майном та коштами названого
товариства в межах компетенції, встановленої статутом та
загальними зборами акціонерів; згідно з пунктом 8.3.9 цього
статуту до компетенції правління віднесено усі питання ведення
справ товариства, за винятком тих, які статутом або постановою
загальних зборів віднесено до виключної компетенції будь-якого
іншого органу; компетенція правління щодо представництва у справах
товариства нічим не обмежується;
- статут ВАТ "Цивільжитлобуд", визначаючи коло питань, що
входять до виключної компетенції загальних зборів ЗАТ
"Цивільжитлобуд" (пункт 8.2.20 статуту), не відносить до їх числа
питання про участь у створенні інших господарських товариств і
передачу до статутних фондів таких товариств майна ЗАТ
"Цивільжитлобуд";
- установчі документи ТОВ "Маріупольжитлобуд" відповідають
вимогам законодавства, його статутний фонд на момент розгляду
справи в суді першої інстанції сформовано повністю;
- право власності ТОВ "Маріупольжитлобуд" на майно, передане
до його статутного фонду ЗАТ "Цивільжитлобуд", підтверджується
відповідними свідоцтвами на право власності на нерухоме майно, а
також установчим договором від 15.05.2003 та актом здачі-приймання
внеску до статутного фонду ТОВ "Маріупольжитлобуд" від 15.05.2003.
Як вбачається з позовної заяви, ЗАТ "Цивільжитлобуд"
пред'явлено такі позовні вимоги:
- "понудити Маріупольський міський виконком міської ради
скасувати державну реєстрацію ТОВ "Маріупольжитлобуд";
- зобов'язати ТОВ "Маріупольжитлобуд" повернути неправомірно
отримане майно, що належить ЗАТ "Цивільжитлобуд" в сумі внеску
487 196,00 грн., згідно реєстру майнового внеску ЗАТ
"Цивільжитлобуд" (реєстр перелічений в Установчому договорі ТОВ
"Маріупольжитлобуд" стор. 3-5)".
Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
кожна особа має право звернутися до суду за
захистом свого особистого немайнового або майнового права та
інтересу.
Частиною другою цієї статті визначено способи захисту
цивільних прав та інтересів, і в ній зазначено, що суд може
захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що
встановлений договором або законом.
Частиною другою статті 20 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
визначено перелік шляхів (способів) захисту прав та
законних інтересів суб'єкту господарювання. Згідно з останнім
абзацом цієї норми можливі й інші способи захисту таких прав та
інтересів, передбачені законом.
Водночас ні зазначені норми Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
та Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, ані інші
законодавчі акти не передбачають такого способу захисту прав та
законних інтересів суб'єкту господарювання, як спонукання органу,
що здійснив державну реєстрацію господарського товариства,
скасувати таку реєстрацію. Здійснюючи правосуддя, суд захищає
права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законами
України. Невідповідність обраного позивачем - ТОВ "Цивільжитлобуд"
способу судового захисту вимогам закону є підставою для відмови в
задоволенні позову. Відповідну позицію викладено, зокрема, в
постанові Верховного Суду України від 13.07.2004 N 04/338.
Згідно з частиною другою статті 6 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи законодавчої, виконавчої та судової влади
здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією
межах і відповідно до законів України. Конституція та закони
України не уповноважують господарський суд зобов'язувати орган
місцевого самоврядування до вчинення дій, що є предметом позову в
даній справі.
Що ж до другої позовної вимоги (стосовно повернення майна,
переданого до статутного фонду ТОВ "Маріупольжитлобуд"), то вона
безпосередньо випливає з першої, яка не ґрунтується на вимогах
закону. До того ж, як свідчать встановлені попередніми судовими
інстанціями обставини, таку передачу майна здійснено на підставі
установчого договору, який у встановленому законом порядку не
оспорювався і недійсним не визнавався.
Посилання скаржника на частину п'ятнадцяту статті 58
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, де йдеться про
скасування (припинення) державної реєстрації суб'єкта
господарювання, зокрема, у зв'язку з визнанням недійсними або
такими, що суперечать законодавству, установчих документів, не
береться до уваги. З матеріалів справи та встановлених попередніми
судовими інстанціями обставин не вбачається факту звернення ЗАТ
"Цивільжитлобуд" до суду з вимогою про визнання недійсними або
такими, що суперечать законодавству, установчих документів ТОВ
"Маріупольжитлобуд".
Скаржник в обґрунтування своїх вимог посилається також на те,
що судом першої інстанції не розглянуто його клопотання, по-перше,
про продовження розгляду справи, по-друге, про відкладення
розгляду справи. Такі клопотання дійсно є в матеріалах справи
(а.с. 128 і 129), проте стосуються вони іншої справи - N 19/309в.
З урахуванням наведеного попередні судові інстанції дійшли
правильного по суті висновку про необхідність відмови у
задоволенні позову, хоча й не вмотивували цей висновок належним
чином. Відтак передбачених законом підстав для скасування
оскаржуваних судових рішень не вбачається.
Керуючись статтями 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Донецької області від 22.09.2004
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
11.11.2004 зі справи N 19/310в залишити без змін, а касаційну
скаргу закритого акціонерного товариства "Цивільжитлобуд" - без
задоволення.