ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.02.2005 Справа N 17/19(П17/1508)
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 12.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого, Н. Волковицької, К. Грейц, за участю
представників: позивача: Баршуніної Н.В., дов. від 06.01.2005 р.,
відповідачів: Дейнеги Н.Е., дов. від 31.03.2003 р.,
Токаренко С.М., дов. від 14.02.2005 р., розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової
адміністрації у Дніпропетровській області на постанову від
17.08.2004 року Дніпропетровського апеляційного господарського
суду у справі N 17/19(П17/1508) господарського суду
Дніпропетровської області, за позовом заступника прокурора
Дніпропетровської області в інтересах держави в особі державної
податкової адміністрації у Дніпропетровській області до Закритого
акціонерного товариства з іноземними інвестиціями
"Дніпропетровський олійноекстраційний завод", Приватного
підприємства "Агрофактор" про визнання угоди недійсною та
стягнення 6248048,55 грн., В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Вищого господарського суду України від 28 грудня
2004 року у справі N 17/19(П17/1508) господарського суду
Дніпропетровської області касаційна скарга державної податкової
адміністрації у Дніпропетровській області на постанову від
17.08.2004 року Дніпропетровського апеляційного господарського
суду у зазначеній справі прийнята до провадження колегією суддів у
складі головуючого - Т. Дроботової, суддів - Н. Волковицької,
Г. Фролової.
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського Суду
України Осетинського А.Й. від 15.02.2004 р. склад колегії суддів
замінено та призначено колегію у складі головуючого -
Т. Дроботової, суддів - Н. Волковицької, К. Грейц.
Заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах
держави в особі державної податкової адміністрації у
Дніпропетровській області звернувся до господарського суду
Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним
контракту N РСР1Е0002 від 13.12.2001 року та додаткової угоди від
26.12.2001 року на підставі статті 49 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
, укладеного між ЗАТ "Дніпропетровський
олійноекстраційний завод" та ПП "Агрофактор", як такого, що
укладений з боку останнього з метою, завідомо суперечною інтересам
держави і суспільства, а також стягнення з ЗАТ "Дніпропетровський
олійноекстраційний завод" в дохід держави насіння соняшнику в
кількості 3668768 кг на суму 6248048,56 грн. 56 коп., отримане за
угодами, а в разі неможливості стягнення майна стягнути його
вартість на ту ж суму, а з ПП "Агрофактор" стягнути на користь
ЗАТ "Дніпропетровський олійноекстраційний завод" кошти в розмірі
6248048,56 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням господарського
суду Дніпропетровської області по справі N А2/2045 від
15.04.2003 року скасовано державну реєстрацію ПП "Агрофактор" та
визнано недійсними установчі документи і свідоцтво платника
податку на додану вартість. Вказаним судовим рішенням встановлено,
що документи для реєстрації ПП "Агрофактор" були підготовлені від
імені Скловенко Л.М. невстановленою особою за винагороду, внесків
до статутного фонду підприємства Скловенко Л.М. не здійснювала, до
фінансово-господарської діяльності не приступала, усі документи
передала невстановленій особі.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
13.10.2003 року позовна заява була повернута без розгляду на
підставі пункту 3 статті 63 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, з огляду на порушення пункту 5 статті 54
Господарського процесуального кодексу України, а саме: прокурору
необхідно уточнити позовні вимоги щодо стягнення в доход держави
насіння чи грошових коштів.
За апеляційною скаргою державної податкової адміністрації у
Дніпропетровській області Дніпропетровський апеляційний
господарський суд постановою від 08.01.2004 року ухвалу від
13.10.2003 року скасував.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
02.04.2004 року у задоволенні позову відмовлено. Приймаючи
рішення, господарський суд виходив з недоведеності прокурором в
діях ПП "Агрофактор" при укладанні оспорюваного контракту та
додаткової угоди мети, завідомо суперечної інтересам держави і
суспільства.
За апеляційною скаргою державної податкової адміністрації у
Дніпропетровській області Дніпропетровський апеляційний
господарський суд постановою від 17.08.2004 року рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2004 року
скасував, а позов залишив без розгляду.
Приймаючи постанову, апеляційний суд виходив з того, що
позовні вимоги були обґрунтовані рішенням господарського суду
Дніпропетровської області по справі N А2/2045 від 15.04.2003 року,
яким скасовано державну реєстрацію ПП "Агрофактор" та визнано
недійсними установчі документи і свідоцтво платника податку на
додану вартість.
Між тим, зазначене рішення рішенням того ж суду від
26.12.2003 року скасовано за нововиявленими обставинами, а останнє
залишено без змін постановою від 29.01.2004 р. Дніпропетровського
апеляційного господарського суду.
Ухвалою від 16.08.2004 р. апеляційний суд зобов'язав
прокурора обґрунтувати, в чому відбулося порушення інтересів
держави при укладанні сторонами оспорюваного контракту, надати
докази здійснення ними злочинної діяльності, спрямованої на
ухилення від повної та своєчасної сплати податків і зборів,
конкретний перелік цих податків, їх розмір, а також докази
несплати останніми зазначених податків по проведених на підставі
контракту господарських операціях.
Доказів здійснення сторонами за контрактом злочинної
діяльності, згідно з приписами ст. 62 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, несплати ними податків, конкретний перелік
податків, їх розмір, підписання контракту, податкових декларацій
та податкових накладних з боку ПП "Агрофактор" іншою, ніж
громадянка Скловенко Л.М., особою, що свідчить про наявність у
даного підприємства корисливої мети та про приховування від
оподаткування доходів, прокурором на вимогу апеляційного суду не
надано.
Не подано також доказів збільшення ЗАТ "Дніпропетровський
олійноекстраційний завод" валових витрат на підставі податкових
накладних, виданих ПП "Агрофактор" та ненадходження до бюджету
зазначених сум.
Апеляційний суд дійшов висновку, що витребувані докази є
дійсно необхідними для вирішення спору по суті і їх ненадання
унеможливлює розгляд справи, в зв'язку з чим позов залишено без
розгляду.
Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області
звернулась із касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду, в якій просить рішення та
постанову по справі скасувати, оскільки вони прийняті з порушенням
вимог статті 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, та
прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги прокурора.
Свої вимоги заявник обґрунтував тим, що апеляційний суд,
встановивши, що директор ПП "Агрофактор" не причетна до
фінансово-господарської діяльності та ніяких податкових накладних
не складала, не застосував приписи підпункту 7.2.3 пункту 7.2
статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а також Інструкції про порядок відкриття та
використання рахунків у національній та іноземній валюті
( z0819-98 ) (z0819-98)
, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України
24.12.98 р. N 819/3259.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та присутніх у судовому
засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
виходить з обставин, встановлених у справі судами першої та
апеляційної інстанції.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій та вбачається з матеріалів справи предметом спору у
даній справі, є визнання недійсним контракту N РСР1Е0002 від
13.12.2001 року та додаткової угоди від 26.12.2001 року,
укладеного між ЗАТ "Дніпропетровський олійноекстраційний завод" та
ПП "Агрофактор", як такого, що укладений з боку останнього з
метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, на
підставі статті 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною
інтересам держави і суспільства, є недійсною.
Пленум Верховного Суду України в постанові "Про судову
практику в справах про визнання угод недійсними" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
роз'яснив, що дія цієї норми поширюється на угоди, які порушують
основні принципи існуючого суспільного ладу, до них, зокрема,
належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними
особами від оподаткування доходів.
Розглядаючи спір по суті, апеляційний суд встановив, що
рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі
N А2/2045 від 15.04.2003 року, яким були обґрунтовані позовні
вимоги, в зв'язку з тим, що цим рішенням скасовано державну
реєстрацію ПП "Агрофактор" та визнано недійсними установчі
документи і свідоцтво платника податку на додану вартість,
скасовано рішенням того ж суду від 26.12.2003 року за
нововиявленими обставинами.
Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
в апеляційній інстанції справи переглядаються
за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням
особливостей, передбачених в цьому розділі. Апеляційний
господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку,
користується правами, наданими суду першої інстанції.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
на господарський суд покладено обов'язок щодо
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський
суд зобов'язаний витребувати від підприємств і організацій
незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні
для вирішення спору (ст. 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Ухвалою від 16.08.2004 р. апеляційний суд зобов'язав
прокурора обґрунтувати, в чому відбулося порушення інтересів
держави при укладанні сторонами оспорюваного контракту, надати
докази здійснення ними злочинної діяльності, спрямованої на
ухилення від повної та своєчасної сплати податків і зборів,
конкретний перелік цих податків, їх розмір, а також докази
несплати останніми зазначених податків по проведених на підставі
конкретного контракту господарських операціях.
Доказів здійснення сторонами за контрактом злочинної
діяльності, згідно з приписами статті 62 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, несплати ними податків, конкретний перелік
податків, їх розмір, підписання контракту, податкових декларацій
та податкових накладних з боку ПП "Агрофактор" іншою, ніж
громадянка Скловенко Л.М., особою, що свідчить про наявність у
даного підприємства корисливої мети та про приховування від
оподаткування доходів, прокурором, як зазначено апеляційним судом
в постанові, не надано.
Суд також встановив, що не подано доказів збільшення
ЗАТ "Дніпропетровський олійноекстраційний завод" валових витрат на
підставі податкових накладних, виданих ПП "Агрофактор", та
ненадходження до бюджету зазначених сум.
Посилання прокурора у поясненнях від 17.08.2004 р. на
обов'язок ПП "Агрофактор" сплатити податок на додану вартість в
сумі 1046943,63 грн., розмір якого обчислено виходячи з
податкового кредиту ЗАТ "Дніпропетровський олійноекстраційний
завод", апеляційним судом не прийняті до уваги, оскільки Законом
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначений
інший порядок визначення суми податку, який підлягає сплаті до
бюджету за відповідний звітний період.
Згідно зі статтею 81 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд залишає позов без розгляду,
якщо позивач без поважних причин не подав витребувані
господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.
З огляду на викладене апеляційний господарський суд дійшов
обґрунтованого висновку щодо залишення позову без розгляду, в
зв'язку з чим підстав для скасування постанови від 17.08.2004 року
Дніпропетровського апеляційного господарського суду касаційна
інстанція не вбачає.
Твердження заявника про те, що апеляційний суд встановив, що
директор ПП "Агрофактор" не причетна до фінансово-господарської
діяльності та ніяких податкових накладних не складала, не знайшли
свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9,
статтями 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову від 17.08.2004 року Дніпропетровського апеляційного
господарського суду у справі N 17/19(П17/1508) господарського суду
Дніпропетровської області залишити без змін, а касаційну скаргу
державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області без
задоволення.