ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.02.2005 Справа N 11/554
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 21.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі: <...>,
розглянувши касаційну скаргу суб'єкта підприємницької
діяльності - фізичної особи І.С.І., с. Ботієво Приазовського
району Запорізької області,
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 03.12.2004
зі справи N 11/554
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної
особи І.С.І. (далі - СПД І.С.І.)
до Запорізького обласного відділення Фонду соціального
страхування з тимчасової втрати працездатності в особі його
виконавчої дирекції (далі - Виконавча дирекція), м. Запоріжжя,
про визнання недійсним рішення,
В С Т А Н О В И В:
СПД І.С.І. звернувся до господарського суду Запорізької
області з позовом про визнання недійсним рішення Виконавчої
дирекції від 30.06.2004 N 614 про застосування та стягнення сум
штрафних (фінансових) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих
сум внесків та пені за порушення законодавства з
загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Рішенням названого суду від 21.09.2004 (суддя <...>) позов
задоволено. Прийняте судове рішення з посиланням на статтю 30
Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001
N 2240-III ( 2240-14 ) (2240-14)
(далі - Закон N 2240) мотивовано
безпідставністю застосування до позивача відповідальності,
передбаченої за неповну сплату страхових внесків, тоді як на
момент проведення перевірки СПД І.С.І. недоїмки зі сплати внесків
не мав.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
03.12.2004 (колегія суддів у складі: <...>) рішення господарського
суду Запорозької області зі справи скасовано та в задоволенні
позову відмовлено. Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано
правомірністю застосування до позивача штрафних санкцій за неповну
сплату страхових внесків, яка мала місце в квітні-листопаді
2003 року.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України СПД
І.С.І. просить оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі
рішення місцевого суду. Своє прохання скаржник мотивує
невідповідністю судового рішення апеляційного суду вимогам норм
матеріального права, оскільки вважає, що відповідальність за його
порушення передбачена абзацом третім частини першої статті 30
Закону N 2240 ( 2240-14 ) (2240-14)
за несвоєчасність сплати страхових
внесків.
Виконавча дирекція у відзиві на касаційну скаргу зазначила
про безпідставність її доводів та просила залишити постанову
апеляційного суду без змін, а скаргу без задоволення.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду
касаційної скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної
інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення
касаційної скарги з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- 17.06.2004 Виконавчою дирекцією проведено перевірку повноти
нарахування, своєчасності перерахування до Фонду соціального
страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) та
правильності витрат страхових внесків СПД І.С.І. за період з
01.01.2003 по 01.04.2004;
- відповідно до наданого позивачем звіту за 2003 рік фонд
заробітної плати становив 2400 грн., а страхові внески ним
сплачено в сумі 12 грн.;
- перевіркою встановлено фактичне нарахування позивачем у
2003 році заробітної плати в сумі 2909 грн., відповідно до якої
сплаті підлягали страхові внески в сумі 14,53 грн.;
- за результатами перевірки відповідачем складено акт від
17.06.2004 N 402, в якому відображено заниження позивачем суми
заробітної плати за 2003 рік на 509 грн. та донараховано страхові
внески в сумі 2,53 грн.;
- на підставі акта перевірки Виконавчою дирекцією прийнято
рішення від 30.06.2004 N 614 про застосування та стягнення сум
штрафних (фінансових) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих
сум внесків та пені за порушення законодавства по
загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яким
позивачу донараховано позивачу 2,53 грн. страхових внесків та
застосовано штраф за неповну сплату страхових внесків у розмірі
100% заниженого фонду оплати праці в сумі 506 грн.;
- на момент проведення відповідачем перевірки заборгованість
зі сплати страхових внесків позивачем була погашена.
Апеляційним господарським судом також встановлено, що з
квітня по листопад 2003 року позивач здійснював перерахування
страхових внесків не в повному обсязі.
Згідно з преамбулою Закону N 2240 ( 2240-14 ) (2240-14)
цей Закон
визначає правові, організаційні та фінансові основи
загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян
на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з
вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду
за нею, у разі смерті, а також надання послуг із
санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим
особам та членам їх сімей.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 27 цього Закону
( 2240-14 ) (2240-14)
страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати
страхові внески в установлені строки та в повному обсязі.
Абзацами другим та шостим частини першої статті 23 Закону
N 2240 ( 2240-14 ) (2240-14)
встановлено, що перерахування страхових внесків
шляхом безготівкових розрахунків здійснюється
страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день,
встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату
праці за відповідний період, а якщо страхувальники несвоєчасно чи
не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них
застосовуються фінансові санкції, передбачені статтею 30 цього
Закону.
Статтею 30 Закону N 2240 ( 2240-14 ) (2240-14)
передбачено, що:
- за порушення строку реєстрації страхувальника як платника
страхових внесків або несвоєчасність сплати страхових внесків на
нього накладається штраф у розмірі 50 відсотків суми належних до
сплати страхових внесків за весь період, який минув з дня, коли
страхувальник повинен був зареєструватися (абзац третій частини
першої статті 30 ( 2240-14 ) (2240-14)
);
- за неповну сплату страхових внесків на страхувальника
накладається штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми
заробітної плати, на яку відповідно до цього Закону ( 2240-14 ) (2240-14)
нараховуються страхові внески (абзац четвертий частини першої
статті 30).
Касаційна інстанція відповідно до частини другої статті 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів на іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що з боку позивача в
2003 році (квітень-листопад) мала місце неповна сплата страхових
внесків (занижена сума заробітної плати).
Довід місцевого суду в рішенні від 21.09.2004 та посилання
скаржника в касаційній скарзі щодо відсутності заборгованості зі
сплати страхових внесків на дату проведення відповідачем перевірки
не спростовують зазначеного висновку апеляційного суду.
Таким чином, застосування судом апеляційної інстанції норм
матеріального та процесуального права відповідає встановленим ним
обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для
скасування або зміни постанови апеляційного суду зі справи.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
03.12.2004 зі справи N 11/554 залишити без змін, а касаційну
скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи І.С.І. -
без задоволення.