ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.02.2005 Справа N 8/118
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 21.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді - Кузьменка М.В.,
суддів: Васищака І.М., Палій В.М.
за участю представників сторін
Н. Суржанської (дов. від 17.01.05)
та В. Новака (дов. від 01.08.03),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
відкритого акціонерного товариства "Слов'янський крейдовапняний
завод"
на рішення від 9 квітня 2004 року господарського суду
Донецької області та постанову від 26 липня 2004 року Донецького
апеляційного господарського суду
у справі N 8/118
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю з
іноземними інвестиціями "Цеппелін Україна ТОВ"
до відкритого акціонерного товариства "Слов'янський
крейдовапняний завод"
про стягнення 228 904,74 грн. та зустрічним позовом про
визнання угоди недійсною
В С Т А Н О В И В:
Справа розглядалася судами не одноразово і останнім рішенням
від 9 квітня 2004 року господарського суду Донецької області
(судді С. Тарапата, О. Склярук, В. Татенко), залишеним без змін
постановою від 26 липня 2004 року Донецького апеляційного
господарського суду, позов задоволено з мотивів не виконання
зобов'язання; в задоволенні зустрічного позову відмовлено з
мотивів безпідставності.
Відкрите акціонерне товариство "Слов'янський крейдовапняний
завод" просить ухвалені судові акти скасувати з підстав
неправильного застосування господарськими судами приписів
статей 47, 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, а справу передати на новий розгляд.
Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними
інвестиціями "Цеппелін Україна ТОВ" проти доводів касаційної
скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
До господарського суду подано позов про стягнення грошових
сум з урахуванням індексу інфляції з підстав неналежного
виконанням договірних зобов'язань, а також зустрічний позов про
визнання недійсним договору.
Господарськими судами встановлено, що 2 червня 2002 року між
сторонами був укладений договір оперативного лізингу за
N 12213/06/01, відповідно до умов якого позивач передав
відповідачу у оперативний лізинг екскаватор-навантажувач
Катерпілар 428С, а відповідач прийняв на себе зобов'язання
сплачувати лізингові платежі в сумі та строки, обумовлені в
договорі з урахуванням додатків до нього.
Відповідач зобов'язання в частині повного і своєчасного
внесення платежів виконав лише частково - погасив заборгованість у
розмірі 25 000 грн. та 119 383 грн., що підтверджується платіжними
дорученнями від 8 лютого 2001 року N 137 та від 17 липня 2000 року
N 144 і його борг становить 215 032,43 грн.
За таких обставин господарськими судами до спірних
правовідносин застосовані правила статей 161 і 162 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, за змістом яких зобов'язання
повинні виконуватися належним чином і в установлений строк
відповідно до вказівок закону чи договору, а при відсутності таких
вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться та
одностороння відмова від виконання зобов'язань і одностороння
зміна умов договору не допускається.
Крім того, пунктом 10 спірного договору передбачено стягнення
витрат на обслуговування об'єкту лізингу і за цієї обставини
господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з
відповідача 1 325,33 грн.
Також, застосувавши до спірних правовідносин правила
статті 214 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
господарські суди правомірно стягнули з боржника 125 46,98 грн.
індексу інфляції.
Статтею 7 Закону України "Про лізинг" ( 723/97-ВР ) (723/97-ВР)
передбачено, що істотними умовами договору лізингу є: найменування
сторін; об'єкт лізингу (склад і вартість майна), умови та строки
його поставки; строк, на який укладається договір лізингу; розмір,
склад та графік сплати лізингових платежів, умови їх перегляду;
умови переоцінки вартості об'єкта лізингу згідно з законодавством
України; умови повернення об'єкта лізингу в разі банкрутства
лізингоодержувача; умови страхування об'єкта лізингу; умови
експлуатації та технічного обслуговування, модернізації об'єкта
лізингу та надання інформації щодо його технічного стану; умови
реєстрації об'єкта лізингу; умови повернення об'єкта лізингу чи
його викупу після закінчення дії договору; умови дострокового
розірвання договору лізингу; умови надання відомостей про
фінансовий стан лізингоодержувача; відповідальність сторін; дата і
місце укладення договору. За згодою сторін у договорі лізингу
можуть бути передбачені й інші умови.
Відповідно до статті 16 цього Закону ( 723/97-ВР ) (723/97-ВР)
лізингоодержувач за користування об'єктом лізингу вносить
періодичні лізингові платежі, які включають: суму, яка відшкодовує
при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, що
амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж; суму,
що сплачується лізингодавцю як процент за залучений ним кредит для
придбання майна за договором лізингу; платіж як винагороду
лізингодавцю за отримане у лізинг майно; відшкодування страхових
платежів за договором страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт
застрахований лізингодавцем; інші витрати лізингодавця,
передбачені договором лізингу. Розмір, спосіб, форма і строки
внесення лізингових платежів визначаються у договору лізингу.
Згідно статті 13 Закону України "Про лізинг" ( 723/97-ВР ) (723/97-ВР)
об'єкт лізингу, який потребує реєстрації в державних наглядових
органах (транспортні засоби, обладнання підвищеної небезпеки
тощо), реєструється за домовленістю сторін на ім'я лізингодавця
або лізингоодержувача у встановленому законодавством України
порядку. Реєстрація об'єкту лізингу здійснюється в порядку та
випадках передбачених законодавством України.
Господарськими судами встановлено, що спірний договір
підписано сторонами із протоколом розбіжностей без номеру та дати
складання. До того ж оформлений відповідачем протокол було
надіслано на адресу позивача, підписано представниками та
скріплено печатками підприємств.
За таких обставин господарські суди дійшли висновку про
досягнення сторонами домовленості по всіх істотних умовах
договору, згідно з приписами статті 153 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
. При цьому факт підписання однією
стороною отриманого від іншої сторони протоколу розбіжностей до
договору є підтвердженням акцептування стороною нових пропозицій
іншої сторони в порядку, який передбачений статтею 156 Цивільного
кодексу Української РСР.
Слід також зазначити, що позначення відповідача в двох
додатках до договору N 12213/06/01 як покупця та наявність
вказівки в одному з додатків на те, що лізингові платежі є
платежами викупу майна, не впливають на правову природу угоди в
цілому, оскільки, оцінка всіх обставин справи в їх сукупності, як
це передбачає стаття 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не дає підстав для визнання даної угоди
чимось іншим, ніж договором оперативного лізингу.
Господарські суди дійшли також правомірного висновку, що
норми та зміст договору оперативного лізингу N 12213/06/01 з
протоколом розбіжностей до нього відповідають вимогам закону, тому
підстави для визнання його недійсним відсутні.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції,
колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її
обставини були встановлені господарськими судами на підставі
всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів,
висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна
юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до намагань
відповідача надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить
вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, тому судовою колегією до уваги не приймаються.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 9 квітня 2004 року господарського суду Донецької
області та постанову від 26 липня 2004 року Донецького
апеляційного господарського суду у справі N 8/118 залишити без
змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Слов'янський крейдовапняний завод" без задоволення.