ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.02.2005 Справа N 7/127-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 14.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Грека Б.М. - головуючого, Бур'янової С.С., Яценко О.В.
розглянувши касаційну скаргу Сільськогосподарського ТзОВ
"Урожай", с. Біляни
на постанову Житомирського апеляційного господарського суду
від 29.09.2004 р.
у справі N 7/127-04 господарського суду Вінницької обл.
за позовом АКБ "Україна" в особі Вінницької дирекції банку
"Україна", м. Вінниця
до Сільськогосподарського ТзОВ "Урожай", с. Біляни
про стягнення 26057,15 грн.
За участю представників сторін
від позивача - не з'явився,
від відповідача - Іванець О.М. дор. від 15.02.2005 р. N б/н
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Вінницької області від
24.05.2004 року задоволено позов АКБ "Україна" до СТОВ "Урожай",
стягнуто з відповідача 26057,15 грн. Заборгованості по відсотках
за користування кредитом. Суд в обгрунтування прийнятого рішення
посилається на ст. 161 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та
ст. 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
За результатами перегляду справи в апеляційному порядку,
Житомирським апеляційними господарським судом була винесена
постанова від 29.09.04 р., якою зазначене рішення суду першої
інстанції залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, відповідач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить рішення господарського суду Вінницької
області від 24.05.2004 року та постанову Житомирського
апеляційного господарського суду від 29.09.2004 року скасувати і
прийняти нове рішення, яким відмовити у позові, посилаючись на не
вірне застосування судами норм матеріального і процесуального
права, а саме ст.ст. 161, 210, 215, 222 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
ст. 613 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 2, 55, 61, 64, 86 Закону
України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,
24.01.2001 року сторони уклали кредитний договір за N 21002,
предметом якого є надання позивачем відповідачу кредиту на
придбання паливно-мастильних матеріалів в сумі 100000,00 грн. зі
строком повернення 15.11.2001 року із сплатою 37% річних.
На виконання умов кредитного договору N 21002 від
24.01.2001 року позивачем фактично був виданий відповідачу кредит
в сумі 55000,00 грн., що стверджується наявними у справі
матеріалами, зокрема рішенням господарського суду Вінницької
області від 02.12.2002 року по справі N 380/6-417.
Згідно п. 7.5 кредитного договору строк дії цього договору
встановлюється з дня надання кредиту і до повного погашення
кредиту та відсотків за ним.
Господарські суди мотивуючі оскаржувані судові рішення
посилаються на те, що заборгованість по відсотках, нарахованих за
період з 20.11.2002 року по 31.12.2003 року підлягає стягненню на
підставі ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, а заборгованість за період з
01.01.2004 року по 18.03.2004 року підлягає стягненню на підставі
ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Крім того, суди зазначили, що відповідно до ст. 209 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
та ч. 2 ст. 614 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
відсутність
своєї вини доводить особа, яка порушила свої зобов'язання.
Проте, судова колегія не може погодитись із наведеними
висновками і мотивуванням господарських судів, оскільки вони
протирічать фактичним обставинам і матеріалам справи та діючому
законодавству.
Заявник касаційної скарги підставно зазначає, що господарські
суди не надали оцінки тій обставині, що по кредитному договору
N 21002 від 24.01.2001 року позивач замість належних до видачі
100000,00 грн. надав відповідачу лише 55000,00 грн.
Крім того, суди не звернули увагу на те, що через невиконання
позивачем своїх зобов'язань з надання кредиту в повному обсязі,
відповідач був позбавлений у свою чергу виконати зобов'язання по
договору на поставку паливно-мастильних матеріалів.
Суд першої інстанції своєю ухвалою від 26.04.2004 року
зобов'язав позивача надати пояснення та докази про причини
ненадання кредиту в сумі визначеній в договорі, однак господарські
суди при розгляді справи і винесенні судових рішень не з'ясували
причини невиконання позивачем своїх зобов'язань і не надали цьому
будь-якої правової оцінки.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суди помилково не
застосували до спірних відносин ст. 215 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
і
ст. 613 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки не було враховано те, що
причиною невчасного повернення кредиту стало невиконання
договірних зобов'язань з боку позивача.
Виходячи з положень зазначених норм, несвоєчасне
перерахування банком коштів за кредитним договором, що стало
перешкодою для виконання договірних зобов'язань боржника, звільняє
останнього від сплати відсотків за час прострочення кредитора.
Відповідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи постанові господарського суду, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла до висновку, що рішення
господарського суду Вінницької області від 24.05.2004 року та
постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
29.09.2004 року у справі N 7/127-04 необхідно скасувати, а справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
повно та всебічно розглянути обставини, зазначені в цій постанові,
дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір
відповідно до діючого законодавства.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1
ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Сільськогосподарського ТзОВ "Урожай",
с. Біляни задовольнити частково.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
29.09.2004 року та рішення господарського суду Вінницької області
від 24.05.2004 року скасувати.
Справу передати до господарського суду Вінницької області на
новий розгляд.