ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.02.2005 Справа N 3/154
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого, Н. Волковицької, К. Грейц
за участю представників:
позивача - Кривенкової М.В. дов. від 01.01.03 р.
відповідачів: Олійник Л.Л. дов. від 10.01.05 р.
Кожушко С.В. дов. від 14.02.05 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції
на постанову від 19.10.2004 року Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 3/154 господарського суду Полтавської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Бурат-Агро"
до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
N 0000372320/0 від 02.08.2004 року.
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Вищого господарського суду України від 28 грудня
2004 року у справі N 3/154 господарського суду Полтавської області
касаційна скарга Полтавської міжрайонної державної податкової
інспекції на постанову від 19.10.2004 року Київського апеляційного
господарського суду у зазначеній справі прийнята до провадження
колегією суддів у складі головуючого - Т. Дроботової, суддів -
Н. Волковицької, Г. Фролової.
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського Суду
України Осетинського А.Й. від 15.02.04 р. склад колегії суддів
замінено та призначено колегію у складі головуючого -
Т. Дроботової, суддів - Н. Волковицької, К. Грейц.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бурат-Агро"
звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
N 0000372320/0 від 02.08.2004 року, яким позивачу визначено
податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі
1011198,00 грн., у тому числі 674132,00 грн. - основний платіж та
337066,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, прийнятого на
підставі акта N 36 від 02.08.2004 року про результати планової
комплексної документальної перевірки ТОВ "Бурат-Агро" за період з
01.01.2003 по 01.03.2004 рік.
Зазначеним атом встановлено, що в порушення підпункту 7.3.1
пункту 7.3 статті 7 та пункту 11.29 статті Закону Країни "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в частині заниження
чистої суми податкових зобов'язань за 2003 рік на загальну суму
674132,00 грн., у зв'язку з чим до позивача була застосована
відповідальність, передбачена пунктом 17.1.3 статті 17 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Рішенням від 20.08.2004 року господарського суду Полтавської
області позовні вимоги задоволено в повному обсязі, шляхом
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення N 0000372320/0
від 02.08.2004 року.
Мотивуючи рішення суд виходив з того, що позивач є
сільськогосподарським виробником, який займається виробництвом
(вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської
продукції, в яких сума одержана від реалізації
сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів
її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 50%
загальної суми валового доходу підприємства, законним шляхом
набуло статус платника фіксованого сільськогосподарського податку
та правомірно користувалося пільгою, всиновленою пунктом 11.29
статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
на протязі 2003 року.
Суд зробив висновок, що ухвалою господарського суду
Полтавської області від 02.09.2003 року по справі N 3/249 в
мотивувальній частині встановлено, що позивач дійсно має право на
оподаткування шляхом сплати фіксованого сільськогосподарського
податку, а відтак згідно статті 35 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти встановлені рішенням
господарського суду не потребують доказування.
За апеляційною скаргою Полтавської міжрайонної державної
податкової інспекції Київський апеляційний господарський суд
постановою від 19.10.2004 року рішення господарського суду
Полтавської області залишив без змін з тих же підстав.
Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції подала
до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на
постанову Київського апеляційного господарського суду, в якій
просить рішення та постанову у справі скасувати і прийняти нове
рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог, мотивуючи
касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального
та процесуального права.
Скаржник звертає увагу суду, на порушення частини 2 статті 35
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно
якої факти встановлені рішенням господарського суду (іншого
органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї
справи, не дозволяється знову при вирішені інших спорів, в яких
беруть участь ті самі сторони. Порушення полягає в тому, що згідно
цієї частини статті 35 ГПК України, підставою звільнення від
доказування є факти встановлені виключно рішенням господарського
суду, а не ухвалою, якою відповідно до статті 86 Господарського
процесуального кодексу України спір по суті не вирішується.
Порушення апеляційним господарським судом зазначеної
процесуальної норми призвело до звільнення позивача від
доказування факту правонаступництва та набуття ним прав та
обов'язків СТОВ "Мир".
Фактично ж правонаступництво, як і припинення СТОВ "Мир"
внаслідок його реорганізації шляхом приєднання до ТОВ "Бурат-Агро"
не відбулось.
Крім цього, заявник вважає, що Київським апеляційним
господарським судом порушено пункт 7 статті 105 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не зазначивши у
постанові доводів за якими були відхиленні надані Полтавською МДПІ
докази відсутності факту набуття ТОВ "Бурат-Агро" статусу
правонаступника СТОВ "Мир".
На думку заявника зазначені порушення процесуальних норм
зумовили неправильне застосування підпункту 11.29 статті 11 Закону
Країни "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та присутніх у судовому
засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких
підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
переглядає рішення місцевих господарських судів та постанови
апеляційних господарських судів за касаційними скаргами та
виходить з обставин, встановлених у справі судами першої та
апеляційної інстанції.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанції та вбачається з матеріалів справи даний спір виник з
приводу донарахування позивачу податковим повідомленням-рішенням
N 0000372320/0 від 02.08.2004 року податкового зобов'язання з
податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій в
зв'язку з тим, що позивач незаконно набув статусу
сільськогосподарського товаровиробника і в порушення вимог
підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 та підпункту 11.29 статті 11
Закону Країни "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
користувався пільгою зі сплати цього податку.
Приймаючи судові рішення у цій справі, суди дійшли висновку,
що позивач обґрунтовано набув статусу платника фіксованого
сільськогосподарського податку виходячи з того, що факт набуття
такого статусу з 21.05.03 р. встановлено ухвалою господарського
суду Полтавської області від 02.09.03 р. у справі N 3/249 за
позовом ТОВ "Бурат-Агро" до Полтавської МДПІ про визнання права на
оподаткування шляхом сплати фіксованого сільськогосподарського
податку /а.с.40-41/, Цією ж ухвалою встановлено, що як СТОВ "Мир"
так і ТОВ "Бурат-Агро" є сільгоспвиробниками, а після
реорганізації позивач надав відповідачу розрахунок валового доходу
обох підприємств за 2002 рік, згідно якого сума, одержана від
реалізації продукції власного виробництва та продуктів переробки
за попередній звітний /податковий/ рік складає 94,3% загальної
суми валового доходу обох підприємств.
В зв'язку з цим суди дійшли висновку, що зазначені факти
встановлені судом і відповідно частині 2 статті 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не потребують
доказування.
При цьому господарськими судами не враховано, що відповідно
зазначеній статті не доводяться знову при вирішенні інших спорів,
в яких беруть участь ті самі сторони факти, встановлені рішенням
господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські
спори) під час розгляду однієї справи.
У даному випадку факти, які господарські суди першої та
апеляційної інстанцій визнали доведеними та такими що не
потребують доказування встановлені господарським судом в ухвалі,
якою припинено провадження по справі N 3/249 на підставі
підпункту 1-1 пункту 1 статті 80 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Ухвали, як це передбачено статтею 86 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яка регулює порядок
винесення ухвали та її зміст, господарський суд виносить якщо
господарський спір не вирішується по суті, а саме: у разі
відкладення розгляду справи, зупинення, припинення провадження у
справі, залишення позову без розгляду тощо.
Отже для розгляду даного спору по суті господарські суди
насамперед зобов'язані були у визначеному законом порядку надати
належну правову оцінку всім доказам у справі в їх сукупності,
встановити наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються
вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають
значення для правильного вирішення господарського спору.
Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення
для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових
рішень та передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі
перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або
додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі
підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду
справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно
і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи,
об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її
розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від
встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що
підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти
обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 108, 111-7, пунктом 3 статті 111-9,
статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 20.08.04 р. Господарського суду Полтавської
області та постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 19.10.04 р. у справі N 3/154
господарського суду Полтавської області скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Полтавської області.
Касаційну скаргу Полтавської міжрайонної державної податкової
інспекції задовольнити частково.