ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.02.2005 Справа N 42/334-03
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Усенко Є.А.
суддів: Глос О.І., Бакуліної С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ЗАТ АКПБ "Промінвестбанк" в особі філії "Червонобаварського
відділення Промінвестбанку" у м. Харкові
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 13.10.2004
у справі N 42/334-03 господарського суду Харківської області
за позовом СДПІ по роботі з великими платниками податків у
м. Харкові
до ЗАТ АКПБ "Промінвестбанк" в особі філії
"Червонобаварського відділення Промінвестбанку" у м. Харкові
про спонукання до вчинення дій
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Давидченко К.М.
від відповідача: Чернов Д.Є., Фомін О.В.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від
08.01.2004 у справі N 42/334-03 (суддя Яризько В.О.), залишеним
без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду
від 13.10.2004 (судді Гагін М.В., Івакіна В.О., Фоміна В.О.) позов
задоволено. Зобов'язано ЗАТ АКПБ "Промінвестбанк" в особі філії
"Червонобаварського відділення Промінвестбанку" у м. Харкові
прийняти до виконання платіжні вимоги СДПІ по роботі з великими
платниками податків у м. Харкові про списання коштів з
розрахункового рахунку ДП "Харківського заводу електроапаратури"
N 776 від 11.04.2003 на суму 105 962,33 грн., N 777 від 11.04.2003
на суму 105 962,33 грн., N 37/810 від 09.04.2003 на суму
605 499,03 рос. рублів, N 881 від 16.10.2003 на суму
41 543,04 грн., N 58/810 від 16.10.2003 на суму
237 388,80 рос. рублів, N 748 від 09.04.2003 на суму
105 962,33 грн., N 747 від 09.04.2003 на суму 105 962,33 грн.,
N 42/810 від 11.04.2003 на суму 605 499,03 рос. рублів. Стягнуто з
ЗАТ АКПБ "Промінвестбанк" в особі філії "Червонобаварського
відділення Промінвестбанку" в доход державного бюджету державне
мито у сумі 85 грн. та на користь ДП "Судовий інформаційний центр"
118 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
У касаційній скарзі ЗАТ АКПБ "Промінвестбанк" в особі філії
"Червонобаварського відділення Промінвестбанку" просить скасувати
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
13.10.2004 у справі N 42/334-03 та у задоволенні позову відмовити,
посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції
ст. 41 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, норм Закону України
"Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" від 05.04.2001
N 2346-III ( 2346-14 ) (2346-14)
та Закону України "Про виконавче
провадження" від 21.04.1999 N 606-XIV ( 606-14 ) (606-14)
.
Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача,
перевіривши матеріали справи, правильність застосування
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено, що СДПІ по роботі з великими платниками податків у
м. Харкові звернулась до господарського суду Харківської області з
позовною заявою про спонукання ЗАТ АКПБ "Промінвестбанк" в особі
філії "Червонобаварського відділення Промінвестбанку" прийняти до
виконання платіжні вимоги СДПІ по роботі з великими платниками
податків у м. Харкові від 11.04.2003 N 776, від 11.04.2003 N 777,
від 09.04.2003 N 37/810, від 16.10.2003 N 881, від 16.10.2003
N 58/810, від 09.04.2003 N 748, від 09.04.2003 N 747, від
11.04.2003 N 42/810 про списання коштів з розрахункового рахунку
ДП "Харківського заводу електроапаратури" відповідно до п.п. 7.2.1
п. 7.2 ст. 7 та п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
. Вказані платіжні
вимоги СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
були повернуті відповідачем без виконання, з посиланням на те, що
рішення податкових органів не є виконавчими документами, на
підставі яких може ініціюватися переказ грошей.
Задовольняючи позов, господарські суди першої та апеляційної
інстанцій виходили з того, що відповідно до Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
рішення СДПІ по
роботі з великими платниками податків у м. Харкові має статус
виконавчого документу, а тому подання позивачем до банку платіжних
вимог про примусове списання коштів з рахунків платників податків
є правомірним, а їх повернення відповідачем без виконання
безпідставним.
Однак, зазначені висновки господарських судів першої та
апеляційної інстанцій грунтуються на неправильному застосуванні
норм матеріального права з огляду на наступне.
Так, ст. 41 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
передбачено,
що ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності.
Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження
об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як
виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в
порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного
відшкодування їх вартості. Конфіскація майна може бути застосована
виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку,
встановлених законом.
Оскільки кошти, які знаходяться на рахунку клієнта банку,
визначаються активами платника податків, що належать юридичній чи
фізичній особі на праві власності або повного господарського
відання, тому вони підлягають конституційному захисту як об'єкт
права власності.
Відповідно до п. 6.3. ст. 6 Закону України "Про платіжні
системи та переказ грошей в Україні" ( 2346-14 ) (2346-14)
порядок відкриття
банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком
України. Умови відкриття рахунка та особливості його
функціонування передбачаються в договорі, що укладається між
банком і його клієнтом - власником рахунка.
Таким чином, відносини між клієнтом та банком є
цивільно-правовими.
Правовідносини між клієнтом та Державною податковою
інспекцією є публічно-правовими, оскільки регулюються податковим
законодавством, яке зобов'язує клієнта сплачувати податки, а
Державну податкову інспекцію правом перевіряти правильність їх
сплати та застосовувати санкції при виявленні порушень виконання
таких зобов'язань.
Викладене свідчить, що при вирішенні спору щодо зобов'язання
відповідача вчинити певні дії, а саме прийняти і виконати платіжні
вимоги на списання з рахунку клієнта банку податкового боргу, слід
застосувати нормативні акти, що регулюють права і обов'язки сторін
стосовно відкриття банківських рахунків та порядок здійснення руху
коштів по них.
Відповідно до п. 1.39 ст. 1 Закону України "Про платіжні
системи та переказ грошей в Україні" ( 2346-14 ) (2346-14)
примусове
списання грошей - це списання грошей, що здійснюється стягувачем
без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих
документів у випадках, передбачених законом.
Згідно з п. 1.40 вищевказаної статті ( 2346-14 ) (2346-14)
стягувачем є
особа, яка може бути ініціатором переказу грошей з рахунка
платника на підставі виконавчих документів, визначених законом.
Пунктом 20.1 ст. 20 Закону України "Про платіжні системи та
переказ грошей в Україні" ( 2346-14 ) (2346-14)
визначено, що ініціатором
переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання
переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та
в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що
отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом
виконавчих документів у випадках, передбачених законом.
Перелік виконавчих документів наведений у статті 3 Закону
України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
, який відповідно до
його преамбули, визначає умови і порядок виконання рішень судів та
інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають
примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному
порядку. Цей перелік є вичерпним і рішення позивача про стягнення
податкового боргу шляхом направлення платіжної вимоги в цьому
переліку, як таке, що підлягає примусовому виконанню, відсутнє.
Крім того, згідно з ч. 2 п. 22.2 ст. 22 Закону Україні "Про
платіжні системи та переказ грошей в Україні" ( 2346-14 ) (2346-14)
платіжна
вимога застосовується у випадках, коли ініціатором переказу
виступає стягувач або, при договірному списанні, отримувач.
За таких обставин, стягнення коштів з рахунку клієнта шляхом
направлення податковою інспекцією платіжних вимог допускається
лише у випадках, коли про це прямо зазначено у договорі, який
укладається між банком та клієнтом при відкритті рахунку.
Таким чином, господарські суди першої та апеляційної
інстанцій дійшли невірного висновку про те, що позивач мав право
ініціювати примусове списання коштів з рахунків платників податків
відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, позаяк вказаний Закон є спеціальним законом
з питань оподаткування, який установлює порядок погашення
зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та
державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових
платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що
застосовуються до платників податків контролюючими органами, в
т.ч. за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності,
оскільки на підставі цього Закону не виникають відносини
підпорядкування між банком та органом державної податкової служби
щодо клієнта банку.
За таких обставин постанова Харківського апеляційного
господарського суду від 13.10.2004 та рішення господарського суду
Харківської області від 08.01.2004 у справі N 42/334-03 не
відповідають вимогам закону і підлягають скасуванню, а позовні
вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 2
ст. 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального
права України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ЗАТ АКПБ "Промінвестбанк" в особі філії
"Червонобаварського відділення Промінвестбанку" задовольнити.
Скасувати постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 13.10.2004 та рішення господарського суду Харківської
області від 08.01.2004 у справі N 42/334-03.
У позові відмовити.