ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.02.2005 Справа N 34/149а
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 05.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України в складі колегії
головуючого Усенко Є.А.
суддів: Бакуліної С.В., Глос О.І.
розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного
товариства "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний"
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
04.10.2004 р.
у справі N 34/149а господарського суду Донецької області
за позовом Закритого акціонерного товариства "Страхова
компанія АСКО-Донбас Північний"
до ДПІ у м. Дружківка
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
від позивача Ялтиченко О.П.
від відповідача Стрілкової Н.В.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від
21.06.2004 р. (суддя Кододова О.В.) позов задоволено: податкове
повідомлення-рішення ДПІ у м. Дружківка N 0000072340/0 від
14.01.2004 р. про визначення ЗАТ "Страхова компанія "Аско-Донбас
Північний" податкового зобов'язання за платежем з податку на
прибуток іноземних юридичних осіб (код платежу 3011020500) в сумі
60943,08 грн., в тому числі 20314,36 грн. - основний платіж та
40628,72 грн. - штрафні санкції, накладені на підставі підпункту
17.1.9 пункту 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, визнане недійсним.
Висновок суду вмотивований тим, що неутримання позивачем
податку на прибуток з доходів, виплачених нерезидентам впродовж 4
кварталу 2002 року - третього кварталу 2003 року у вигляді
страхових платежів в загальній сумі 135429,08 грн., відповідає
пункту 13.2 ст. 13, пункту 18.1 ст. 18 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, пункту 1 ст. 4,
пункту 1 ст. 7 Угоди про уникнення подвійного оподаткування
доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків
( 643_599 ) (643_599)
, підписаною Урядом України та Урядом Російської
Федерації 08.02.1995 р. та ратифікованою 06.10.1995 р.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
04.10.2004 р. (судді Калантай М.В., Кондратьєва С.І.,
Українська Р.М.) рішення суду першої інстанції скасоване, а в
позові відмовлено з посиланням на те, що позивачем не були
дотримані вимоги пунктів 4, 8 Порядку звільнення (зменшення) від
оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з
міжнародними договорами України про уникнення подвійного
оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 06.05.2001 р. N 460 ( 460-2001-п ) (460-2001-п)
, оскільки довідки
Міністерства Російської Федерації по податках та зборах щодо
резиденства контрагентів позивача відносно Російської Федерації з
метою застосування Угоди про уникнення подвійного оподаткування
доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків
( 643_599 ) (643_599)
від 08.02.1995 не легалізовані в установленому чинним
законодавством порядку.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду
апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої
інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним
господарським судом норм матеріального права, зокрема, пункту 18.1
ст. 18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, ст. 7 Угоди про уникнення подвійного оподаткування
доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків
( 643_599 ) (643_599)
від 08.02.1995 р.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити
скаргу без задоволення як необгрунтовану.
Заслухавши представників сторін, перевіривши правильність
застосування норм матеріального і процесуального права в рішенні
місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 13.1 ст. 13 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
будь-які доходи,
отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від
провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки
нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за
ставками, визначеними цією статтею.
Для цілей цієї статті ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
під доходами, отриманими
нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти,
зокрема, внески та премії на страхування або перестрахування
ризиків в Україні (включаючи страхування ризиків життя) або
страхування резидентів від ризиків за межами України (підпункт "и"
абзацу другого пункту 13.1 ст. 13 цього Закону.
Порядок та ставки оподаткування сум доходів нерезидентів від
страхування або перестрахування ризиків із джерелом їх походження
з України встановлені пунктом 13.6 ст. 13 цього Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Згідно пункту 18.1 ст. 18 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, якщо міжнародним договором,
ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила,
ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми
міжнародного договору.
Пунктом 1 ст. 7 Угоди між Урядом України та Урядом Російської
Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна
та попередження ухилень від сплати податків ( 643_599 ) (643_599)
,
підписаної 08.02.1995 р. та ратифікованої 16.10.1995 р.,
встановлено, що прибуток підприємства Договірної Держави
оподатковується лише в цій Договірній Державі, якщо тільки це
підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій
Договірній Державі через розташоване в ній постійне
представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку
діяльність як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується
в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується
постійного представництва.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною
підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання
згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення в сумі
20314,36 грн. та накладення штрафних санкцій у сумі 40628,72 грн.
слугувало неутримання позивачем податку на прибуток за ставкою 15%
від сплачених нерезидентам ТОВ "Московское перестраховочное
общество "Москва Ре", ВАТ "Русское перестраховочное общество" та
ВАСТ "Ингосстрах" (Російська Федерація) доходів за факультативне
перестрахування ризиків в загальній сумі 135429,08 грн. впродовж
періоду IV квартал 2002 року - III квартал 2003 року.
За висновком контролюючого органу, викладеному в акті
перевірки від 09.01.2004 р. N 123/22/13494943, позивач порушив
пункт 13.2 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та пункт 4 Порядку звільнення
(зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з
України згідно з міжнародними договорами України про уникнення
подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 06.05.2001 р. N 470 ( 470-2001-п ) (470-2001-п)
, оскільки
довідки щодо резиденства контрагентів позивача по відношенню до
Російської Федерації оформлені згідно із законодавством цієї
держави, але не легалізовані.
Судом встановлено, що факт поширення в 2002-2003 рр. на ТОВ
"Московское перестраховочное общество "Москва Ре", ВАТ "Русское
перестраховочное общество" та відкрите страхове акціонерне
товариство "Ингосстрах" статусу особи з постійним
місцеперебуванням у Російській Федерації з метою застосування
Угоди між Урядом Російської Федерації та Урядом України про
уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження
ухилень від сплати податків ( 643_599 ) (643_599)
від 08.02.1995 р.
підтверджується нотаріально посвідченими копіями довідок
Міністерства Російської Федерації з податків і зборів від
19.02.2002 р., від 23.01.2003 р. та від 11.02.2003 р., які за
підтверджуваною ними інформацією відповідають пункту 4 Порядку
звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх
походження з України згідно з міжнародними договорами України про
уникнення подвійного оподаткування ( 470-2001-п ) (470-2001-п)
.
Відповідно до цього пункту довідка, яка підтверджує, що
нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний
договір, видається компетентним органом відповідної країни,
визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1
або згідно із законодавством такої країни.
В останньому випадку довідка повинна бути належним чином
легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та
обов'язково містити інформацію, визначену цим пунктом.
Згідно ст. 1 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних
із здійсненням господарської діяльності ( 997_076 ) (997_076)
, підписаною
Урядами держав - учасниць СНД, в тому числі Урядом Російської
Федерації та Урядом України, 20 березня 1992 року, ратифікованої
та набувшої чинності для України 19 грудня 1992 року, ця Угода
регулює питання вирішення справ, що випливають із договірних та
інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб'єктами, з
їх відносин з державними органами, а також виконання рішень щодо
них.
Статтею 6 цієї Угоди ( 997_076 ) (997_076)
встановлено, що документи,
видані або засвідчені установою чи спеціально уповноваженою особою
в межах їх компетенції за встановленою формою і скріплені
офіційною печаткою на території однієї з держав - учасниць
Співдружності Незалежних Держав, приймаються на території інших
держав - учасниць Співдружності без будьякого спеціального
посвідчення. Документи, які на території однієї з держав -
учасниць Співдружності розглядаються як офіційні документи, мають
на території інших держав-учасниць Співдружності доказову силу
офіційних документів.
Відповідно до пункту 1 ст. 17 Закону України "Про міжнародні
договори України" від 22.12.1993 р. N 3767-XII ( 3767-12 ) (3767-12)
чинного
на момент існування спірних правовідносин, укладені і належним
чином ратифіковані міжнародні договори України становлять
невід'ємну частину національного законодавства України і
застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного
законодавства.
Незастосування апеляційним господарським судом ст. 6
зазначеної Угоди ( 997_076 ) (997_076)
при апеляційному перегляді справи
призвело до неправильного висновку суду про відсутність у позивача
законних підстав для неутримання податку із сум доходу, сплаченого
нерезидентам за факультативне перестрахування ризиків, відповідно
до умов Угоди про уникнення подвійного оподаткування доходів і
майна та попередження ухилень від сплати податків ( 643_599 ) (643_599)
від
08.02.1995 р.
У зв'язку з цим постанова суду апеляційної інстанції
відповідно до частини 1 ст. 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
підлягає скасуванню із залишенням в
силі рішення суду першої інстанції, яким спір вирішено правильно
по суті, безвідносно до мотивів, викладених у рішенні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 6 ст. 111-9, ч. 1
ст. 111-10, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ЗАТ "Страхова компанія "Аско-Донбас
Північний" задовольнити, скасувати постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 04.10.2004 р.
Рішення господарського суду Донецької області від
21.06.2004 р. залишити в силі.