ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.02.2005 Справа N 32/332
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді: Дроботової Т.Б.,
суддів: Волковицької Н.О., Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у
м. Миколаєві та Державної податкової адміністрації України
на рішення господарського суду м. Києва від 09.09.04
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
28.10.04
зі справи N 32/332
за позовом Закритого акціонерного товариства
"Лакталіс-Україна", м. Миколаїв
до Державної податкової адміністрації України
до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у
м. Миколаєві
про визнання недійсними рішень
за участю представників сторін:
від позивача:
Шемяткін О.О. (довіреність від 04.01.2005 р. N 1);
Букуєва О.О. (довіреність від 04.01.2005 р. N 1)
від ДПА:
Ковальчук О.М. (довіреність від 06.10.2004 р. N 10-2216/2596)
від МДПІ:
Курганов О.Ю. (довіреність від 05.01.2005 р. N 86/10-000);
Нестеренко О.А. (довіреність від 04.01.2005 р. N 9/10-000)
Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники судового процесу належним чином
повідомлені про час і місце засідання суду.
Розпорядженням заступника голови Вищого господарського суду
України Осетинського А.Й. від 09.02.2005 р. N 02-12.2/25 у зв'язку
з відпусткою суддів: Добролюбової Т.В., Гоголь Т.Г. для перегляду
в касаційному порядку даної справи утворено колегію суддів у
наступному складі: Дроботова Т.Б. - головуючий, Волковицька Н.О.,
Продаєвич Л.В. В С Т А Н О В И В:
За результатами комплексної документальної перевірки ЗАТ
"Лакталіс-Україна" з питань дотримання вимог податкового та
валютного законодавства за період з 01.04.2000 р. по 30.06.2003 р.
ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва складений акт від
01.08.2003 р. N 192-23-01-120-23624594/167.
Перевіркою виявлено, зокрема, порушення підприємством
п.п. 7.3.3, п.п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а саме:
завищення скоригованого валового доходу у сумі 622,1 тис. грн., у
зв'язку з включенням до складу валових доходів суми розрахункових
курсових різниць по сумам заборгованостей за отриманими
фінансовими кредитами, які не відображалися у податковому обліку
підприємства, та включення до складу валових витрат сум
розрахункових курсових різниць у розмірі 2 515,7 тис. грн.
Крім того, в акті зазначено про те, що станом на
01.04.2000 р. від'ємне значення об'єкта оподаткування отримане за
результатами попереднього податкового кварталу, складає
8206,9 тис. грн., "теперішньою" документальною перевіркою
виявлено, що по результатах попередньої документальної перевірки
(акт від 07.08.2000 р. N 23-121/253) підприємству зменшено
від'ємне значення об'єкта оподаткування, що переноситься на
наступні податкові періоди у сумі 6 280,1 тис. грн. Відповідно до
п. 16.3. ст. 16 Закону України від 22.05.1997 р. N 283/97-ВР
( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
донарахований за результатами перевірки податок на
прибуток за 2000 р. зменшується на вартість торгових патентів та
неврахованих в зменшення податкових зобов'язань з податку на
прибуток у зв'язку з від'ємним значенням об'єкта оподаткування,
яке відображалося підприємством в деклараціях з податку на
прибуток за 2000 р. (т. 1, а.с. 58).
На підставі акта перевірки Державною податковою інспекцією у
Ленінському районі м. Миколаєва оформлене податкове
повідомлення-рішення від 04.08.2003 р. N 0002152301/0/1044, яким
підприємству визначено суму податкового зобов'язання за платежем:
податок на прибуток у загальній сумі 4 628 015 грн., у тому числі:
основний платіж - 2 253 570 грн., штрафна (фінансова) санкція -
2 374 445 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено товариством
в адміністративному порядку, під час якого інспекцією були
оформлені податкові повідомлення-рішення від 15.10.2003 р.
N 0002152301/1/1044, від 26.12.2003 р. N 0002152301/2/1044, від
04.03.2004 р. N 0002152301/3/1044, якими продубльовано податкове
повідомлення-рішення від 04.08.2003 р.
ДПА України 12.05.2004 р. за результатами розгляду скарги
прийнято рішення N 3694/6/25-1215, яким вищезазначені податкові
повідомлення-рішення залишені без змін.
Товариство звернулось до господарського суду м. Києва з
позовом до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва та ДПА України
про визнання недійсними вказаних податкових повідомлень-рішень та
рішення ДПА України стосовно цих податкових повідомлень-рішень.
Позовні вимоги обґрунтовані правомірністю віднесення до складу
валових витрат сум курсових різниць від перерахунку заборгованості
по кредитам в іноземній валюті та веденням бухгалтерського обліку
згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
та податкового обліку - згідно із
п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
28.05.2004 р. товариством надано доповнення до позовної
заяви, в якому останній у зв'язку з оформленням інспекцією
податкового повідомлення-рішення від 19.05.2004 р.
N 0002152301/4/1044, яким визначена та ж сама сума податкового
зобов'язання та яке має ту ж підставу виникнення, просить
додатково визнати його недійсним.
Рішенням господарського суду м. Києва від 09.09.2004 р.,
ухваленим у колегіальному складі суддів: Іванова Л.Б. -
головуючий, судді: Хрипун О.О., Усатенко І.В., позовні вимоги
задоволені в повному обсязі. Судове рішення мотивовано тим, що
оскільки позивачем отримані кредити в іноземній валюті, до
оподаткування курсових різниць застосовуються приписи п.п. 7.3.3,
7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(в редакції, що діяла на момент
здійснення господарських операцій), які регулюють особливості
оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті та
необов'язковим характером акта попередньої перевірки, з
урахуванням того, що сплата визначених контролюючим органом
податкових зобов'язань виникає з податкових повідомлень-рішень.
Крім того, судом застосовані приписи п.п. 15.1.1. п. 15.1. ст. 15
Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
стосовно
порушення інспекцією граничного строку стягнення податкового боргу
щодо врахування останньою при визначенні суми податкового
зобов'язання з податку на прибуток даних акта попередньої
перевірки підприємства від 07.08.2000 р.
За апеляційними скаргами Державної податкової адміністрації
України та Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у
м. Миколаєві вказане рішення переглянуте в апеляційному порядку і
постановою Київського апеляційного господарського суду від
28.10.2004 р. (судді: Андрієнко В.В. - головуючий, Муравйов О.В.,
Сотніков С.В.) залишене без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ДПА
України звернулась до Вищого господарського суду про їх
скасування, прийняття нового рішення про відмову в позові,
посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального
права, а саме: п. 5.1 ст. 5, п.п. 7.9.1, 7.9.2 п. 7.9, п.п. 7.3.3,
7.3.6 п. 7.3. ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та вважає, що оскільки отримані кредити
не відображались у податковому обліку, товариством неправомірно
віднесені до валових витрат курсові різниці по вказаних кредитах.
В поданій касаційній скарзі Ленінська МДПІ у м. Миколаєві,
також, просить прийняті у справі судові акти скасувати та
відмовити товариству у позові. Скарга мотивована тим, що висновки
судів суперечать вимогам п.п. 7.3.3., 7.3.6., п.п 7.3. ст. 7
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, відповідно до п. 8 р. II "Перехідні положення
Закону України від 24.12.2002 р. N 349-IV ( 349-15 ) (349-15)
"Про внесення
змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
визначення курсових різниць із заборгованості, яка виникла до
набрання чинності цим Законом, здійснюється за правилами, що діяли
до набрання чинності цим Законом. Вважає, що заборгованість в
іноземній валюті за фінансовими кредитами, яка виникла до
01.01.2003 р., згідно з нормами п. 7.3 ст. 7 Закону не підлягає
перерахунку для визначення курсових різниць з метою оподаткування,
при прийнятті постанови судом не враховане положення п.п. 7.8 п. 7
Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від
25.07.2002 р. ( v1056600-02 ) (v1056600-02)
та неправильно застосований
п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на
положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
в редакції, що діяла до внесення змін і доповнень
від 24.12.2002 р. ( 349-15 ) (349-15)
та Постанову Президії Верховного Суду
України від 23.12.2003 р. N 44 ( v0044700-03 ) (v0044700-03)
, вважає доводи
відповідачів необґрунтованими та просить прийняті у справі рішення
та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін, а
скарги - без задоволення.
Колегія суддів Вищого господарського суду, розглянувши
матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами
норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи
касаційних скарг, дійшла висновку про відсутність підстав для їх
задоволення з огляду на таке:
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для
прийняття ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва оскаржуваного
податкового повідомлення-рішення від 04.08.2003 р. є акт перевірки
від 01.08.2003 р., яким, зокрема, здійснена перевірка
правомірності віднесення до валових доходів та валових витрат
курсових різниць та зроблено висновок про порушення товариством
ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валовий доход платника податку
включає загальну суму доходу від усіх видів діяльності, отриманого
(нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній
або не матеріальній формах, у тому числі доходів від операцій
передбачених ст. 7 цього Закону. Статтею 7 визначені особливості
оподаткування операцій, зокрема, із розрахунками в іноземній
валюті. Відповідно до п.п. 7.3.3. п. 7.3. ст. 7 Закону будь-яка
заборгованість платника податку..., основна сума якої виражена в
іноземній валюті, відображається в податковому обліку дебітора або
кредитора шляхом перерахунку суми такої заборгованості в гривні за
офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату її
виникнення (далі балансова вартість заборгованості) і не підлягає
перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом
звітного періоду.
Підпунктом 7.3.6. п. 7.3. ст. 7 вищезазначеного Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
з метою оподаткування будь-яка іноземна валюта або
заборгованість в іноземній валюті, що перебували на обліку
платника податку на кінець звітного періоду, перераховуються в
гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на
останній робочий день звітного періоду. При цьому позитивна або
від'ємна різниця між результатом такого перерахунку та балансовою
вартістю іноземної валюти або заборгованості, включається
відповідно до валових доходів або валових витрат платника
податку - кредитора або дебітора за наслідками звітного періоду.
Для наступного податкового періоду балансова вартість іноземної
валюти або заборгованості в іноземній валюті прирівнюється до їх
вартості, визначеної на кінець попереднього звідного періоду.
Доводи інспекції про те, що при застосуванні вищезазначених
норм слід враховувати і приписи п.п. 7.9.1. п.п. 7.9.2. п. 7.9.
ст. 7 Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, правомірно не прийняті до уваги,
оскільки у п. 7.9. названого Закону, яким регулюється
оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями,
відсутні будь-які застереження стосовно іноземної валюти, на
заборгованість платника податку чи перед платником податку у
іноземній валюті, що виникла на підставі кредитного договору,
поширюється правила п.п. 7.3.6. п. 7.3. цієї статті, як
спеціальної норми, предметом регулювання якої є будь-яка
заборгованість в іноземній валюті безвідносно до підстав її
виникнення.
Слід також враховувати викладений у п. 4 мотивувальної
частини ухвали Конституційного Суду України від 14 березня 2002 р.
N 1-у/2002 ( v001u710-02 ) (v001u710-02)
(справа N 2-12/2002) висновок про те,
що норма п.п. 7.3.6. п. 7.3. ст. 7 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
встановлює
однаковий для всіх випадків порядок віднесення курсових різниць до
складу валових витрат чи валових доходів. Як зазначив
Конституційний Суд України, вжите законодавцем слово "будь-яка"
іноземна валюта або заборгованість в іноземній валюті передбачає
всі можливі випадки виникнення курсових різниць, незалежно від
підстав їх одержання.
Судами попередніх інстанцій, також, правильно застосовані
приписи п.п. 15.1.1. п. 15.1. ст. 15 Закону України від
21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
, відповідно до яких
податкових орган має право самостійно визначити суму податкових
зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим законом,
не пізніше закінчення 1095 дня наступного за останнім днем
граничного строку подання податкової декларації... Якщо протягом
зазначеного строку податкових орган не визначає суму податкових
зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого
податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не
підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Як
встановлено судами, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято
04.08.2003 р., предметом дослідження попереднього акта перевірки
від 07.08.2000 р. була діяльність товариства за період з
01.07.1997 р. по 01.01.2000 р., граничний строк подання податкової
декларації з податку на прибуток за IV 1999 р. закінчився
25.01.2000 р., отже інспекцією при оформленні податкового
повідомлення-рішення від 04.08.2003 р. порушені строки,
встановлені п.п. 15.1.1. п. 15.1. ст. 15 Закону України від
21.12.2000 р. N 2181-III.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що прийняті у справі судові рішення
відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам
справи щодо відсутності в діях позивача по віднесенню курсових
різниць до складу валових доходів і валових витрат порушень
податкового законодавства та наявності підстав для визнання
недійсними оспорюваних податкових повідомлень-рішень та рішення
ДПА України.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду м. Києва від 09.09.2004 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
28.10.2004 р. зі справи N 32/332 - залишити без змін.
Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової
інспекції у м. Миколаєві - залишити без задоволення.
Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації України -
залишити без задоволення.