ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.02.2005 Справа N 17/28
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 21.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.,
суддів: Глос О.І., Бакуліної С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
касаційної скарги Західно-Донбаської об'єднаної державної
податкової інспекції в Дніпропетровській області
на постанову від 01.07.2004 року Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі N 17/28
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Агротехсервіс"
до Західно-Донбаської ОДПІ в Дніпропетровській області
про зобов'язання виключити з реєстру платника податку на
додану вартість з анулюванням свідоцтва
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача:
Дарій Л.Г. (довіреність від 09.02.2005 р. N 2781/10);
Марікуца О.Б. (довіреність від 22.10.2004 р. N 29048/10)
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області
(головуючий суддя Стрелець Т.Г.) від 04.03.2004 року, залишеним
без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду (головуючий суддя - Крутовських В.І., судді -
Прокопенко А.Є., Дмитренко А.К.) від 01.07.2004 року, по справі
N 17/28 позов задоволено повністю, зобов'язано Західно-Донбаську
об'єднану державну податкову інспекцію в Дніпропетровській області
виключити ВАТ "Агротехсервіс" з Реєстру платника податку на додану
вартість та анулювати свідоцтво; стягнуто з відповідача на користь
позивача 85,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі Західно-Донбаської ОДПІ в
Дніпропетровській області просить скасувати ухвалені по справі
судові акти та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних
вимог ВАТ "Агротехсервіс" відмовити повністю, посилаючись на
неправильне застосування норм матеріального права, а саме: ст. 23
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, ст. 1 Закону України "Про
податок на додану вартість" від 03.04.97 р. N 168/97-ВР
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, п. 25.2 Положення про реєстр платників ПДВ,
затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України
від 01.03.2000 р. N 79 ( z0208-00 ) (z0208-00)
, зареєстрованого в
Міністерстві юстиції України від 03.04.2000 р. N 208/4429.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Позивач не скористався наданим процесуальним правом на участь
в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення на касаційну скаргу представників
відповідача, які підтримали викладені в ній доводи, перевіривши
повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної
оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою
Господарського суду Дніпропетровської області N Б26/148/02 від
17.01.2003 р. визнано банкрутом Відкрите акціонерне товариство
"Агротехсервіс" м. Дніпропетровськ та відкрито ліквідаційну
процедуру з призначенням ліквідатора.
ВАТ "Агротехсервіс" на підставі Положення про реєстр
платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА
України 01.03.2000 р. N 79 ( z0208-00 ) (z0208-00)
, зареєстрованого в
Міністерстві юстиції України 03.04.2000 р. за N 208/4429, з
урахуванням змін, внесених згідно наказів ДПА N 170 ( z0256-00 ) (z0256-00)
від 14.04.2000 р., N 117 ( z0327-01 ) (z0327-01)
від 20.03.2001 р., N 72
( z0210-02 ) (z0210-02)
від 14.02.2002 р. звернувся до Західно-Донбаської
об'єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській
області з заявою від 03.10.2003 р. про виключення підприємства з
Реєстру платників податку на додану вартість.
Відповідач, розглянувши вищезгадану заяву, відповів листом
N 20393/10/15 від 10.10.2003 р., що вважає безпідставним
виключення позивача з реєстру платників ПДВ, зазначивши при цьому,
що свідоцтво про реєстрацію згідно ч. 2 п. 9.6 ст. 9 Закону
України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. N 168/97
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(із змінами та доповненнями) діє до дати його
анулювання у випадку припинення діяльності платника податків
згідно з рішенням про ліквідацію такого платника.
Суди, задовольняючи позов, виходили із того, що з дня
прийняття господарським судом постанови про визнання боржника
банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у боржника не можуть
виникати нові зобов'язання зі сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів). Таким чином в ліквідаційній процедурі у
боржника-банкрута не з'являється ніяких додаткових податкових
зобов'язань, крім тих, котрі у вигляді конкурсних вимог включені
до реєстру вимог кредиторів відповідно до ст.ст. 14, 23 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, тобто у боржника при продажу майна в
ліквідаційній процедурі не виникає зобов'язань зі сплати податку
на додану вартість.
Колегія суддів відзначає таке.
Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
свідоцтво про реєстрацію діє до
дати його анулювання, яке відбувається у випадку, якщо
зареєстрована як платник податку особа припиняє діяльність згідно
з рішенням про ліквідацію такого платника податку.
Відповідно до п. 2 ст. 32 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
якщо за результатами ліквідаційного балансу після
задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський
суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.
Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну
реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної
статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного
реєстру підприємств та організацій України, а також власнику
(органу, уповноваженому управляти майном), органам державної
податкової служби за місцезнаходженням банкрута.
Якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимоги
кредиторів, він вважається таким, що не має боргів, і може
продовжити свою підприємницьку діяльність. Господарський суд може
винести ухвалу про ліквідацію юридичної особи, що звільнилася від
боргів, лише у разі, якщо в неї залишилося активів менше, ніж
вимагається для її функціонування згідно із законодавством (п. 3
ст. 32 вищенаведеного Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
).
Оскільки "відкриття ліквідаційної процедури" і "прийняття
рішення про ліквідацію платника податку" не є тотожними поняттями,
а Закон України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
пов'язує анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ виключно
з прийняттям рішення про ліквідацію платника податку, то правових
підстав для задоволення позову не вбачається.
Відповідно до статті 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і
розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 4 Закону України
"Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
платниками податків і
зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких
згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і
збори (обов'язкові платежі). Частиною 3 статті 9 цього Закону
встановлено, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і
зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку,
збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням
податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
. У разі ліквідації юридичної особи
заборгованість з податків і зборів (обов'язкових платежів)
сплачується у порядку, встановленому законами України. Таким
чином, порушення справи про банкрутство суб'єкта підприємницької
діяльності не змінює його статусу платника податків, якщо він є
таким відповідно до закону.
Відтак, висновок судів про те, що оскільки у ліквідаційній
судовій процедурі банкрутства у платника податку не виникає
зобов'язань зі сплати ПДВ, то це є підставою для виключення з
Реєстру платників податку на додану вартість та анулювання
свідоцтва платника податку на додану вартість, є таким, що не
ґрунтується на законі.
Крім того, предмет спору у даній справі не пов'язаний зі
стягненням будь-якої суми податкового зобов'язання з податку на
додану вартість, а тому недоречним є застосування судами положень
статей 14, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, якими
визначається поняття кредитора у справі про банкрутство, у тому
числі конкурсного кредитора, встановлюються строки подачі
конкурсними кредиторами до господарського суду письмових заяв з
вимогами до боржника та правові наслідки неподання таких заяв у
визначений строк, зазначається, що з дня прийняття господарським
судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття
ліквідаційної процедури строк виконання зобов'язання щодо сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що
настав.
З огляду на наведене колегія суддів вважає за необхідне
скасувати ухвалені по справі судові акти і прийняти рішення по
справі про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 2 ч. 1 ст. 111-9,
ст. 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, - П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Західно-Донбаської ОДПІ в Дніпропетровській
області від 30.07.2004 року N 20218/5/10-030 на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
01.07.2004 року у справі N 17/28 задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від
04.03.2004 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 01.07.2004 року у справі N 17/28 -
скасувати.
В позові відмовити.