ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 10.02.2005                                        Справа N 10/144
 
         (ухвалою Судової палати у господарських справах
              Верховного Суду України від 28.04.2005
         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
 
 
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
     головуючого Дерепи В.І.
     суддів: Стратієнко Л.В. Чабана В.В.
     з участю представників:
     позивача: Бєлік С.В.
     відповідача: Лопушанський В.М.
     розглянувши у  відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
закритого акціонерного товариства "Південбудтранс"
     на постанову  Одеського  апеляційного господарського суду від
15 листопада 2004 р.
     у справі N 10/144
     за позовом відкритого акціонерного товариства "Юженергобуд"
     до закритого акціонерного товариства "Південбудтранс"
     про вчинення певних дій
     В С Т А Н О В И В:
 
     У червні  2004 р.  позивач звернувся в суд з вказаним позовом
до відповідача,  в якому просив зобов'язати  ЗАТ  "Південбудтранс"
повернути  йому у власність 19 простих векселів та один переказний
вексель на загальну суму 2 579  591,5  грн.,  визнати  неукладеним
договір  про  зміну  способу  виконання  зобов'язань  за договором
перевезення з грошової форми на  розрахунки  векселями,  скасувати
виконавчі  написи,  вчинені  нотаріусом  для примусового стягнення
боргу за вказаними векселями на суму 889 591,59 грн.
 
     Рішенням господарського  суду   Миколаївської   області   від
06.07.2004  р.  (суддя Горобченко Д.М.) позов задоволено.  Визнано
неукладеним договір між ЗАТ "Південбудтранс" та ВАТ  "Юженергобуд"
про зміну способу виконання зобов'язань позивачем з грошової форми
на розрахунки простими векселями NN 743264273359  -  743264273361,
743264273381   -   743264273396,  емітованими  25.11.2001  р.  ВАТ
"Юженергобуд" з відповідними строками платежу в  м. Южноукраїнську
на   загальну   суму   2   490   000   грн.   та  зазначенням  ЗАТ
"Південбудтранс" особою,  якій або за наказом  якої  повинен  бути
здійснений   платіж   та   переказним   векселем  N  743264270283,
емітованим ВАТ "Юженергобуд" 16.01.2002 р. з відповідними строками
платежу в м.  Южноукраїнську на суму 89 591,59 грн. та зазначенням
ЗАТ "Південбудтранс" особою, якій або за наказом якої повинен бути
здійснений платіж.
 
     Зобов'язано ЗАТ  "Південбудтранс" повернути ВАТ "Юженергобуд"
вказані векселі у власність.
 
     Скасовано виконавчі написи нотаріуса, вчинені для примусового
стягнення боргу за вказаними векселями.
 
     Постановою Одеського  апеляційного  господарського  суду  від
15.11.2004 р.  (головуючий - Сидоренко М.В., судді - Таценко Н.Б.,
Савицький  Я.Ф.)  рішення  в частині визнання неукладеним договору
між ЗАТ "Південбудтранс" та ВАТ "Юженергобуд"  про  зміну  способу
виконання  зобов'язань  позивачем  з  грошової форми на розрахунки
простими векселями NN 743264273359 - 743264273361,  743264273381 -
743264273396 на загальну суму 2 490 000 грн. і переказним векселем
N 743264270283 на суму 89 591,59 грн.  скасовано і  в  задоволенні
позовних вимог в цій частині відмовлено.
 
     Також скасовано   рішення  в  частині  скасування  виконавчих
написів,  вчинених нотаріусом і провадження у справі в цій частині
припинено.
 
     Змінено розмір судових витрат,  що підлягають стягненню з ЗАТ
"Південбудтранс" на користь ВАТ "Юженергобуд".
 
     В решті рішення залишено без змін.
 
     В касаційній скарзі відповідач,  посилаючись  на  неправильне
застосування   норм   матеріального   права   та   порушення  норм
процесуального  права,  просить  скасувати   постанову   Одеського
апеляційного    господарського   суду   в   частині   зобов'язання
відповідача повернути позивачу отримані  векселі  та  стягнення  з
нього судових витрат на користь позивача.
 
     Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги,  перевіривши матеріали справи,  суд вважає,  що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
 
     Відповідно до  ст.  4  Закону  України  "Про  обіг векселів в
Україні" ( 2374-14  ) (2374-14)
          в  редакції  від  05.04.2001  р.  видавати
переказні  і  прості  векселі  можна лише для оформлення грошового
боргу за  фактично  поставлені  товари,  виконані  роботи,  надані
послуги.
 
     На момент  видачі  переказного  векселя  особа,  зазначена  у
векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати
перед  трасантом  та/або  особою,  якій чи за наказом якої повинен
бути здійснений платіж,  зобов'язання,  сума  якого  має  бути  не
меншою, ніж сума платежу за векселем.
 
     Умова щодо  проведення  розрахунків із застосуванням векселів
обов'язково відображається у відповідному договорі.  У разі видачі
(передачі)  векселя  відповідно  до  договору припиняються грошові
зобов'язання щодо платежу за цим договором  та  виникають  грошові
зобов'язання щодо платежу за векселем.
 
     Як вбачається   з   матеріалів   справи,  01.01.2000  р.  між
сторонами було укладено договір N 131-2000 на перевезення вантажів
автотранспортом,  згідно  п.3.4  якого  позивач  зобов'язаний  був
здійснювати оплату наданих відповідачем автопослуг грошима  шляхом
перерахування   їх  на  підставі  платіжних  вимог-доручень  банку
перевізника (відповідача) (а.с.12-14).
 
     Згідно акту звірки станом на 22.10.2001 р.  позивач мав перед
відповідачем заборгованість на суму 2 681 200,32 грн. (а.с.68).
 
     З ініціативи  позивача  у  зв'язку  з  його тяжким фінансовим
становищем (а.с.67) сторони 01.11.2001 р.  уклали додаткову  угоду
до раніше укладених між ним договорів перевезень, згідно умов якої
вони  прийшли  до  згоди  оформити  грошовий  борг  за   вказаними
договорами  перевезень за надані послуги на суму 2 579 591,59 грн.
шляхом передачі боржником ВАТ "Юженергобуд"  векселів  на  вказану
суму з  зазначенням  строку  погашення  на кожному векселі,  після
передачі векселів  на  вказану  суму  зобов'язання  за  договорами
перевезень   припиняються   на   відповідну   суму   та  виникають
зобов'язання платежу за векселями (а.с.119).
 
     Згідно акту приймання-передачі  векселів  від  20.11.2001  р.
N 9вн  позивач  передав  відповідачу  19  простих векселів на суму
2 490 000 грн.  (а.с.49) та згідно акту від 16.01.2002  р.  N  1вн
один переказний вексель на суму 89 591,59 грн. (а.с.51).
 
     Задовольняючи позов   в   частині   зобов'язання  відповідача
повернути позивачу векселі місцевий господарський  суд  виходив  з
того,   усна  угода  сторін  про  передачу  векселів  в  погашення
заборгованості за договором з перевезення вантажів є неукладеною.
 
     Залишаючи рішення  суду  в  цій   частині   без   змін,   суд
апеляційної інстанції також виходив з того, що договір в письмовій
формі  про  проведення  розрахунків  векселями  між  сторонами  не
укладався, а   тому   векселі,   емітовані   позивачем,   отримані
відповідачем безпідставно і підлягають поверненню позивачу.
 
     При цьому  суд  апеляційної  інстанції  в   порушення   вимог
ст.ст. 43,  99, 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         не дав правової оцінки
додатковій угоді  сторін  від  01.11.2001  р.  (а.с.119),  в  якій
відображена   домовленість   сторін   про   оформлення   векселями
заборгованості за договорами перевезень.
 
     Крім того, зазначення апеляційним господарським судом про те,
що згідно  ст.  4  Закону  України  "Про  обіг векселів в Україні"
( 2374-14 ) (2374-14)
         договір про проведення  розрахунків  із  застосуванням
векселів має містити номінальну вартість векселя,  термін платежу,
векселедавця та місце платежу є необгрунтованим,  оскільки вказана
норма таких вимог не містить.
 
     Отже, враховуючи,  що між сторонами було укладено договір про
оформлення векселями заборгованості за договорами перевезень, сума
зобов'язань  позивача  перед  відповідачем  не є меншою,  ніж сума
платежу за виданими  останнім  векселями,  висновки  господарських
судів  про  безпідставність  отримання  відповідачем  від позивача
векселів є помилковими,  а  тому  постановлені  у  справі  рішення
підлягають  скасуванню  у повному обсязі,  оскільки решта позовних
вимог  випливають  із  визнання  спірних   векселів   безпідставно
отриманими відповідачем.
 
     Враховуючи, що   судами   при  прийнятті  рішень  встановлені
обставини,  що  мають  значення  для  справи,  проте   неправильно
застосовані   норми   матеріального  права,  суд  вважає  можливим
постановити у справі нове рішення,  яким відмовити  у  задоволенні
позовних вимог.
 
     На підставі  ст.  49  ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         з позивача на
користь відповідача необхідно стягнути 1700 грн.  державного  мита
сплаченого при подачі апеляційної та касаційної скарг.
 
     На підставі   викладеного,  керуючись  ст.ст.  111-5,  111-7,
111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий  господарський  суд
України П О С Т А Н О В И В:
 
     Касаційну скаргу     закритого     акціонерного    товариства
"Південбудтранс" задовольнити частково.
 
     Рішення господарського   суду   Миколаївської   області   від
06 липня    2004    р.   та   постанову   Одеського   апеляційного
господарського суду від 15 листопада 2004 р.  у справі за N 10/144
скасувати та постановити нове рішення наступного змісту.
 
     В задоволенні   позову   відкритого  акціонерного  товариства
"Юженергобуд"     до     закритого     акціонерного     товариства
"Південбудтранс" про вчинення певних дій відмовити.
 
     Стягнути з   ВАТ   "Юженергобуд"  (55000  Миколаївська  обл.,
м. Южноукраїнськ,  промзона,  а/с 327,  р/р 26005301460129  в  ПІБ
м. Южноукраїнськ,   МФО  326427,  код  04610809)  на  користь  ЗАТ
"Південбудтранс" (55000  Миколаївська  обл.,   м.   Южноукраїнськ,
а/с 58,  р/р 2600283198001 в ТВБВ МФ КБ "Приватбанк",  МФО 326610,
код  04634575)  держмито,  сплачене  за   подачу   апеляційної   і
касаційної скарг у розмірі 1700 грн.
 
     Видачу наказу   доручити  господарському  суду  Миколаївської
області.