ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.02.2005 Справа N 10/144
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 14.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дерепи В.І., суддів: Стратієнко Л.В., Чабана В.В. у
відкритому судовому засіданні за участю представників:
ТОВ "Енергоресурси" - Тихонович О.В., Вегера О.М., ТОВ "У 2002" -
не з'явився, ВАТ "Закарпатгаз" - Томинець В.В., розглянувши
касаційну скаргу ТОВ "Енергоресурси" на постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 21.10.2004 р. у справі
N 10/144 господарського суду Закарпатської області за позовом
ТОВ "Енергоресурси" до ТОВ "У 2002", третя особа ВАТ "Закарпатгаз"
про стягнення 6958,41 грн.
Рішенням господарського суду Закарпатської області (суддя
Івашкович І.В.) від 26.07.2004 р. в позові відмовлено.
Львівський апеляційний господарський суд (судді Дух Я.В.,
Зданкевич З.І., Гнатюк Г.М.) переглянув вказане рішення і
постановою від 21.10.2004 р. залишив його без змін.
ТОВ "Енергоресурси" прийняті у справі рішення вважає такими,
що суперечать нормам матеріального та процесуального права, тому
просить їх скасувати, а позов задовольнити.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників
ТОВ "Енергоресурси" та ВАТ "Закарпатгаз", Вищий господарський суд
України В С Т А Н О В И В:
Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергоресурси"
заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "У 2002"
про стягнення 7758,41 грн., з яких 6034,27 грн. - заборгованість
за спожитий газ та 924,14 грн. - проценти за користування товарним
кредитом.
До розгляду справи по суті позивач уточнив свої вимоги і
просив суд стягнути з відповідача 6958,41 грн. Уточнення вимог
мотивував арифметичною помилкою.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач послався на те, що на
підставі договору N 2598-К від 01.11.2003 р. поставив відповідачу
14541 куб. м природного газу на суму 6834,27 грн., однак
відповідач сплатив лише 800 грн., а борг в сумі 6034,27 грн. на
день заявлення позову не погасив.
Крім того, за твердженням позивача, відповідач згідно
пп. 5.6.1-5.6.4 договору від 01.11.2003 р. повинен сплатити
проценти за користування товарним кредитом, що за підрахунком
позивача складає 924,14 грн.
Факт споживання відповідачем 14541 куб. м природного газу,
стверджує позивач, підтверджений трьохстороннім актом
приймання-передачі від 29.01.2004 р. N 573, підписаний сторонами
та ВАТ "Закарпатгаз".
На підтвердження своїх вимог позивач подав до суду належно
засвідчені копії згаданих документів.
Ухвалою господарського суду Закарпатської області до участі у
справі залучено ВАТ по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз"
як третю особу без самостійних вимог на стороні позивача.
У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити в
задоволенні позову, оскільки, за його твердженням, підприємство ще
не газифіковане і тому не могло споживати природний газ.
Що стосується підписання ним трьохстороннього акта від
29.01.2004 р. N 573, то відповідач стверджує, що він підписав цей
акт на прохання когось із працівників позивача, щоб позивач мав
можливість 14541 куб. м природного газу списати.
Залучена до участі у справі третя особа ВАТ по газопостачанню
та газифікації "Закарпатгаз" пояснила, що 18.11.2003 р. її
контролером виявлено використання Товариством з обмеженою
відповідальністю "У 2002" природного газу без відповідного
документального оформлення як споживача.
Із пояснення третьої особи випливає, що, крім самовільного
підключення до газової мережі, відповідач самовільно встановив
газовий лічильник РЛС-6 N 9116253, на якому на день складання акта
було зафіксовано споживання 8368 куб. м природного газу та
самовільне монтування побутового котла максимальною
потужністю 65,9 kw.
Крім того, із пояснення третьої особи вбачається, що
газопостачальна компанія лише в січні 2004 р. підписала з
відповідачем акт на пуск газу і з урахуванням фактичних показників
на лічильнику, самовільно встановленому відповідачем, було
підписано трьохсторонній акт про спожитий природній газ.
Приймаючи рішення про відмову в позові, місцевий та
апеляційний господарські суди послались на те, що акт від
29.01.2004 р. N 573, на який посилається позивач, "не може
розглядатись як підстава для розрахунків згідно договору N 2598-к
від 01.11.2003 р., оскільки із проведених вище встановлених судом
на підставі поданих документів обставин вбачається, що такий не
стосується визначення конкретного обсягу фактично спожитого
природного газу за відповідний місяць його оформлення
(січень 2004 р.). Вказаний у акті загальний обсяг містить
в т.ч. кількість газу, що фактично споживався без відповідного
документального оформлення приєднання конкретного споживача до
газової мережі, а тому відсутні підстави вважати, що газ в обсязі
14541 куб. м поставлено саме згідно договору N 2598-к від
01.11.2003 р., як про це стверджує позивач".
Таке обґрунтування є незрозумілим. Крім того, із
обґрунтування рішення місцевого та апеляційного господарських
судів випливає, що особа, яка самовільно підключилась до газової
мережі, не повинна сплачувати за спожитий газ, оскільки
газопостачальна компанія в період самовільного підключення
споживачем до газової мережі не може складати трьохсторонній акт
про спожитий природний газ.
Самовільне підключення до газової мережі не є підставою для
звільнення такого споживача від сплати за спожитий газ.
Що стосується обсягу спожитого газу, то слід зазначити, що
відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна
довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх
вимог і заперечень. Тобто, якщо відповідач дійсно самовільно
встановив лічильник, то він повинен довести, що той обсяг, який
значиться на самовільно встановленому лічильнику, він фактично не
спожив.
Як вбачається із матеріалів справи, місцевий та апеляційний
господарські суди вказані докази не витребували, відповідно, і не
дослідили.
За таких обставин рішення та постанова підлягають скасуванню
як такі, що прийняті з неповним з'ясуванням обставин, що мають
значення для справи.
Слід зазначити, що постанова апеляційної інстанції підписана
суддями Дух Я.В., Зданкевич З.І., Гнатюк Г.М., але згідно
розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду
від 21.10.2004 р. справа мала б розглядатись колегією суддів у
складі: Дух Я.В. (головуючий), Зданкевич З.І., Краєвська М.В.
(а.с. 123а).
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3
ст. 111-9, ст.ст. 111-10, 111-11, 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ТОВ "Енергоресурси" задовольнити
частково.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
21.10.2004 р. та рішення господарського суду Закарпатської області
від 26.07.2004 у справі N 10/144 скасувати, а справу передати на
новий розгляд до господарського суду Закарпатської області в
іншому складі суддів.