ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.02.2005 Справа N 6/31-92
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 21.04.2005
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Першиков Є.В. (головуючий суддя), судді: Савенко Г.В.,
Ходаківська І.П., розглянувши касаційні скарги Державної
податкової адміністрації у Волинській області на постанову від
14.10.2004 р. Львівського апеляційного господарського суду у
справі N 6/31-92 господарського суду Волинської області за позовом
ДПА у Волинській області до Відкритого акціонерного товариства
"ЛуАЗ" Приватного підприємства "ТПК Глобус-Груп" про визнання
недійсною угоди, за участю представників сторін: від позивача -
Малкоч Т.В. (за довіреністю), від відповідача - Шевчук В.В.
(за довіреністю), Саввін С.С. (за довіреністю), Сівак О.В.
(за довіреністю), В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Волинської області від
19.07.2004 р. у справі N 6/31-92, яке залишене без змін постановою
від 14.10.2004 р. Львівського апеляційного господарського суду,
відмовлено в задоволенні позову ДПА у Волинській області до
ВАТ "Луцький автомобільний завод" та ПП "ТПК "Глобус-Груп" про
визнання недійсною угоди купівлі-продажу N 49 від 20.03.2003 р. на
суму 21600000 грн.
Судові рішення мотивовані тим, що спірний договір зі сторони
продавця та зі сторони покупця підписано уповноваженими особами;
наявність умислу, направленого на досягнення мети завідомо
суперечної інтересам держави, в діях відповідача-1 та
відповідача-2 позивачем не доведено та не підтверджено належними
доказами; посилання позивача на відсутність місцезнаходження
відповідача-2 за його юридичною адресою не відповідає фактичним
обставинам справи; посилання позивача на норми Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
та Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
є неправомірним, оскільки зобов'язання відповідачів, що
випливають зі спірного договору, виконані в повному обсязі до
31.12.2003 р.; позивачем не подано доказів на підтвердження
донарахування відповідачем-2 податкових зобов'язань та існування у
останнього податкового боргу.
Позивач, ДПА у Волинській області, із судовими рішеннями не
погоджується, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати
постанову від 14.10.2004 р. Львівського апеляційного
господарського суду та рішення господарського суду Волинської
області від 19.07.2004 р. у справі N 6/31-92, з підстав
неправильного застосування ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, між
ВАТ "Луцький автомобільний завод", відповідачем-1, та
ПП "ТПК "Глобус-Груп", відповідачем-2, була укладена угода
купівлі-продажу N 49 від 20.03.2003 року (з додатками N 1, N 2),
за умовами якої ПП "ТПК "Глобус-Груп" продає 63 шт. товару
(система конденсатоотвода поплавкова муфтова ТИП 501 СК-16), а
ВАТ "ЛуАЗ" купує зазначений товар на загальну суму 21600000 грн.
Наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних,
податкових накладних, витягом із журналу реєстрації доручень
ВАТ "ЛуАЗ", прибуткової накладної, платіжних доручень про оплату
вартості товару засвідчується, що відповідачем-2 було поставлено
товар, а відповідачем-1 було оплачено товар на загальну суму
21600000 грн.
Копіями договорів комісії, звітів комісіонера, актів
виконаних робіт, платіжних доручень про перерахування виручки
комітенту, рахунків фактур, вантажних митних декларацій
підтверджується факт використання ВАТ "ЛуАЗ" товару, отриманого за
спірною угодою N 49, у власній господарській діяльності.
З матеріалів справи вбачається, що статут ПП "ТПК
"Глобус-Груп" зареєстровано Печерською РДА у м. Києві
21.08.2002 року, статут ВАТ "ЛуАЗ" - виконкомом Луцької міської
Ради народних депутатів 17.01.96 року.
Відмовляючи в позові про визнання укладеної між відповідачами
угоди недійсною на підставі статті 49 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, суд виходив із того, що позивачем не доведена
наявність в діях відповідача-2 мети, завідомо суперечної інтересам
держави і суспільства, та спрямованість цих дій на приховування
від оподаткування доходів.
Зазначений висновок було зроблено судом першої та апеляційної
інстанцій без всебічного, повного і об'єктивного розгляду в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, як це
вимагається статтею 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Зокрема, при визначенні умислу Приватного підприємства
"ТПК Глобус-Груп" на несплату податків судами не дано належної
оцінки фактам, встановленим рішенням від 23.12.2003 року
Подільського районного суду м. Києва, яким визнано недійсними
статут ПП "ТПК "Глобус-Груп" з моменту його укладення та свідоцтво
про реєстрацію платника податку на додану вартість з тих підстав,
що реєстрація ПП "ТПК "Глобус-Груп" відбулася на підставну особу -
Бережанську І.В., яка наміру здійснювати підприємницьку діяльність
не мала. Документи на реєстрацію підприємства подавалися від її
імені невідомими особами.
Господарським судом першої та апеляційної інстанцій зазначені
обставини справи залишені поза увагою, чим не дотримано вимог ч. 4
ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до якої рішення суду з
цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для
господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають
значення для вирішення спору.
Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 67 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в
порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно зі статтею 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
угода, укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, є недійсною.
Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен
з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання
угод недійсними і настання певних юридичних наслідків.
Пленум Верховного Суду України в пункті 6 постанови від
28.04.78 року N 3 ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
"Про судову практику в справах
про визнання угод недійсними" роз'яснив, що до угод, укладених з
метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства,
зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та
юридичними особами від оподаткування доходів.
Отже, вищенаведене не було взято до уваги при винесенні
рішення та постанови по справі, та не досліджені належним чином
обставини щодо створення ПП "ТПК "Глобус-Груп" з метою здійснення
незаконної фінансово-господарської діяльності з моменту реєстрації
та завідомо ухилення від сплати податків при укладенні спірної
угоди.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити
наступне: рішення господарського суду Волинської області від
19.07.2004 прийнято трьома суддями: головуюча суддя -
Пахолюк В.А., судді - Костюк С.В., Соломка Л.І., тоді як ухвала
про порушення провадження у справі від 01.03.2004 прийнята суддею
В.А. Пахолюк одноособово - відповідне розпорядження голови суду
про призначення розгляду даної справи у складі трьох суддів в
матеріалах справи відсутнє. При цьому в ухвалі господарського суду
Волинської області від 19.04.2004 мається посилання на
розпорядження голови суду від 24.02.2004 щодо складу суду, однак,
як вже зазначено вище, ухвала про порушення провадження у справі
прийнята суддею В.А. Пахолюк одноособово.
Окрім того, судами першої та апеляційної інстанцій не оцінено
належним чином обставини, на які посилався позивач, що
Бережанська І.В. 20.02.2003 р. підписала нотаріально засвідчену
заяву про переоформлення ПП "ТПК "Глобус-Груп" на іншу особу -
Слісаренко В.А., а спірну угоду купівлі-продажу N 49 від
20.03.2003 року між ВАТ "Луцький автомобільний завод" та ПП "ТПК
"Глобус-Груп" Бережанська І.В. не підписувала. Твердження суду
першої інстанції про те, що підпис на поясненнях Бережанської І.Б.
від 05.12.2003, від 27.11.2003, на видатковій накладній N РН-81
від 31.03.2003, на договорі N 49 від 20.03.2003 є ідентичним, не
має документального підтвердження.
У зв'язку з цим судові рішення, як такі, що постановлені з
порушенням частини 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, підлягають скасуванню, а справа - передачі на
новий розгляд господарському суду першої інстанції.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою сторін
оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у
Волинській області задовольнити частково.
Постанову від 14.10.2004 р. Львівського апеляційного
господарського суду та рішення господарського суду Волинської
області від 19.07.2004 р. у справі N 6/31-92 скасувати.
Справу 6/31-92 направити на новий розгляд до господарського
суду Волинської області.