ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.02.2005 Справа N 5/483-23/67
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Першиков Є.В., судді: Савенко Г.В.,
Ходаківська І.П., розглянувши касаційні скарги Державної
податкової інспекції у Франківському районі м. Львова на постанову
від 14.10.2004 р. Львівського апеляційного господарського суду у
справі N 5/483-23/67 господарського суду Львівської області за
позовом Приватного підприємства "Молодіжний центр" до ДПІ у
Франківському районі м. Львова про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення (за участю представників сторін: позивача -
не з'явилися, відповідача - Чабан О.С., за довіреністю),
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Львівської області від
04.06.2004 року, яке залишене без змін постановою від
14.10.2004 р. Львівського апеляційного господарського суду,
задоволено позов приватного підприємства "Молодіжний центр" до
Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень за
N 10261/10/23-2/152600 від 13.05.2003 року, яким позивачу
визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на
прибуток в розмірі 630296 грн. 23 коп., у тому числі:
572997 грн. 23 коп. - основний платіж та 57299 грн. - штрафні
(фінансові) санкції, та N 9005/10/23-6/20798282 від
23.05.2003 року, яким позивачу визначено суму податкового
зобов'язання за платежем: фінансову санкцію у розмірі
55412,90 грн.
Відповідач, ДПІ у Франківському районі м. Львова, звернувся
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати постанову від 14.10.2004 р. Львівського
апеляційного господарського суду та рішення господарського суду
Львівської області від 04.06.2004 року, а в задоволенні позовних
вимог Приватного підприємства "Молодіжний центр" відмовити.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
1) Як вбачається з матеріалів справи, підставою прийняття
податкового повідомлення-рішення N 10261/10/23-2/152600, яким
позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем:
прибутковий податок з громадян в розмірі 630296 грн. 23 коп., у
тому числі: 572997 грн. 23 коп. - основний платіж та 57299 грн. -
штрафні (фінансові) санкції, є зафіксоване в акті перевірки
порушення позивачем пп. 10.2.1, пп. 10.2.2 п. 10.2 ст. 10 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, в
результаті чого не сплачено прибутковий податок з громадян від
доходів, отриманих у вигляді виграшів, який підлягає сплаті до
бюджету за період, що перевірявся, на суму 572997 грн. 23 коп.
Згідно акта перевірки N 26-0/3445/24 від 11.06.2003 року,
перевіркою встановлено порушення вимог пп. 10.2.1, пп. 10.2.2
п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Згідно пп. 10.2.1 ст. 10 вказаного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
платник податку, який здійснює виплату виграшів у лотерею або інші
види ігор чи розіграшів, які передбачають придбання особою права
на участь у таких іграх чи розіграшах до їх проведення,
зобов'язаний утримувати та вносити до бюджету 30 відсотків від
суми таких виграшів.
Підпунктом 10.2.2 ст. 10 цього Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначено, що незалежно від положень підпункту 10.2.1 цього пункту
будь-яка особа, яка здійснює виплату особі у зв'язку із виграшем у
казино, бінго, інші ігри у гральних місцях (домах), зобов'язана
утримувати та вносити до бюджету 30 відсотків від суми прибутку
такої особи, який визначається як різниця між її доходами,
отриманими у вигляді виграшів за відповідний робочий день, та
витратами, понесеними такою фізичною особою протягом такого
робочого дня, пов'язаними з таким виграшем, але не більше суми
такого виграшу.
Донарахована сума прибуткового податку осіб від доходів,
отриманих у вигляді виграшів, вирахувана ревізором відповідно до
пп. 10.2.1 за умови відсутності права зменшення доходу переможця
на суму його витрат, з огляду на те, що виплати виграшів
відбувались не у дні прийому ставок.
Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що умовою
застосування підпункту 10.2.1 ст.10 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
є придбання
особою права на участь у іграх чи розіграшах.
Згідно абз. 5 п. 1.3 Інструкції про умови і правила
провадження підприємницької діяльності (ліцензійні умови) зі
створення та утримання гральних закладів, організації азартних
ігор та контроль за їх дотриманням, затвердженої наказом
Ліцензійної палати України від 11 вересня 1998 р. N 86
( z0610-98 ) (z0610-98)
та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України
29.09.98 р. N 610/3050, ігри в букмекерських конторах, як різновид
тоталізаторів, належать до азартних ігор, результат яких
визначається заснованими частково або повністю на випадку діями,
коли гравець робить ставку на результат спортивного змагання й
організатор гри зобов'язаний виплатити гравцям, що виграли, суму
виграшу, розмір якої залежить від загальної суми внесених ставок.
Вказаний припис кореспондується з визначенням азартних ігор,
наданих у Порядку проведення внутрішнього фінансового моніторингу
суб'єктами господарювання, що провадять господарську діяльність з
організації та утримання казино, інших гральних закладів, і
ломбардами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від
20.11.2003 р. N 1800 ( 1800-2003-п ) (1800-2003-п)
.
Таким чином, з даних норм чинного законодавства вбачається,
що ігри в букмекерських конторах не передбачають придбання особою
права на участь у таких іграх, оскільки в останніх гравцями
робляться ставки на результат певного змагання.
При цьому, на відміну лотерей та інших ігор та розіграшів, що
підпадають під дію пп. 10.2.1 ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, сума виграшу в
букмекерських конторах залежить від суми ставки, тому
оподаткуванню підлягає лише різниця між розміром ставки (витратами
гравця) та отриманим виграшем.
Отже, правомірність застосування п. 10.2.1 ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до
підприємницької діяльності позивача відповідачем не доведена.
На гральні заклади, у яких робляться ставки, поширюється дія
пп. 10.2.2 п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, відповідно до якого незалежно
від положень підпункту 10.2.1 цього пункту будь-яка особа, яка
здійснює виплату особі у зв'язку із виграшем у казино, бінго, інші
ігри у гральних місцях (домах), зобов'язана утримувати та вносити
до бюджету 30 відсотків від суми прибутку такої особи, який
визначається як різниця між її доходами, отриманими у вигляді
виграшів за відповідний робочий день, та витратами, понесеними
такою фізичною особою протягом такого робочого дня, пов'язаними з
таким виграшем, але не більше суми такого виграшу.
В силу п. 1.29 ст. 1 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
податок на виплату виграшів є
видом податку на прибуток; прибутком при цьому слід вважати суму,
на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати (Положення
(стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові
результати" ( z0397-99 ) (z0397-99)
.
Відповідна позиція законодавця була підтверджена з прийняттям
Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ( 889-15 ) (889-15)
, в
якому чітко визначено, що будь-які виграші в азартні ігри
оподатковуються як позитивна різниця між сумою такого доходу та
документально підтвердженими витратами (пп. 9.5.2).
Також, як встановлено попередніми судовими інстанціями, акт
перевірки не містить посилання на первинні документи та реєстри
обліку, відповідно до яких такі порушення встановлені.
При цьому, податковий облік виграшів та витрат осіб у
ПП "Молодіжний центр" ведеться у журналах (книгах) обліку виграшів
та витрат осіб за встановленою формою. Журнали (книги) обліку
виграшів та витрат осіб пронумеровані, прошнуровані, завірені
підписами від імені посадової особи органу державної податкової
служби, скріплені гербовою печаткою та зареєстровані в державній
податковій інспекції з наданням реєстраційного номера, що
відповідає вимогам Порядку податкового обліку виграшів та витрат
осіб, а також порядку звітності суб'єктів грального бізнесу
( z0126-98 ) (z0126-98)
.
Судами встановлено, що вищевказані журнали містять дані щодо
дати і часу видачі прибутку, що підлягає виплаті, номери чеків
особи на поставлені ставки, номери карточок, загальної суми
ставок, суми виграшу, суми прибутку, що підлягає оподаткуванню
(30 відсотків від прибутку, що підлягає виплаті), та підписи
касира.
З врахуванням наведеного, колегія суддів прийшла до висновку,
що податковий облік виграшів та витрат осіб позивачем ведеться в
журналах (книгах) обліку виграшів та витрат відповідно до вимог
Порядку податкового обліку виграшів та витрат осіб, а також
порядку звітності суб'єктів грального бізнесу ( z0126-98 ) (z0126-98)
та з
дотриманням вимог пп. 10.2.1 та пп. 10.2.2 п. 10.2 ст. 10 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
За таких обставин, судами обґрунтовано задоволено позовні
вимоги в частині визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення N 10261/10/23-2/152600 від 13.06.2003 року,
яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток та
застосовані штрафні (фінансові) санкції.
2) Підставою прийняття податкового повідомлення-рішення
N 9005/10/23-6/20798282, яким позивачу визначено суму податкового
зобов'язання за платежем: фінансова санкція у розмірі
55412 грн. 90 коп., є зафіксоване в акті документальної перевірки
N 003771 від 17.05.2003 року порушення позивачем вимог п. 13 ст. 3
Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, а саме встановлено розбіжність в сумі
11082,58 тис. грн. між сумою готівкових коштів на місці проведення
розрахунків та сумою готівкових коштів, яка зазначена в поточному
звіті реєстратора розрахункових операцій.
Для стягнення з позивача штрафних санкцій, встановлених
Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, відповідачем було прийнято податкове
повідомлення-рішення в порядку та за формою, встановленою
Інструкцією про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій
органами державної податкової служби (затвердженою наказом ДПА
України N 110 від 17.03.2001 року ( z0268-01 ) (z0268-01)
.
Місцевим та апеляційним господарськими судами спірне
податкове повідомлення-рішення визнано недійсним з тих підстав, що
штрафні санкції, встановлені Законом України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, не відносяться до категорії
податкових зобов'язань у розумінні Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, а тому зазначені
штрафні санкції не можуть стягуватись податковими органами шляхом
прийняття податкового повідомлення-рішення в порядку,
передбаченому вказаним Законом.
Проте, суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши, що
податкові органи не мають право визначати фінансові санкції за
вищевказані порушення як податкове зобов'язання, не звернули уваги
на те, що вказана обставина не є підставою для визнання недійсним
оспорюваного рішення в цілому.
Застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених
чинним законодавством, є правомірним у разі вчинення суб'єктом, по
відношенню до якого застосовані ці санкції, правопорушення, за яке
останні встановлені законом як міра відповідальності, а також у
разі застосування санкцій уповноваженим законом органом, що діє в
межах наділеної його компетенції, з урахуванням чого господарські
суди повинні були вирішити спір по суті.
З огляду на викладене, рішення та постанова у справі в
частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
N 9005/10/23-6/20798282 підлягають скасуванню та направленню на
новий розгляд, а в іншій частині - залишенню без змін.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, в судовому засіданні за згодою
сторони оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Франківському районі м. Львова задовольнити частково.
Постанову від 14.10.2004 р. Львівського апеляційного
господарського суду та рішення господарського суду Львівської
області від 04.06.2004 року у справі N 5/483-23/67 скасувати в
частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
N 9005/10/23-6/20798282 від 23.05.2003 р. та в цій частині
направити на новий розгляд.
В іншій частині залишити без змін.