ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.02.2005 Справа N 2-13/7369-2004
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 12.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А., суддів: Глос О.І., Бакуліної С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Колективного фермерсько-комерційного підприємства "Афганець" на
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
12.07.2004 у справі N 2-13/7369-2004 господарського суду
Автономної Республіки Крим за позовом Колективного
фермерсько-комерційного підприємства "Афганець" до ДПІ у
м. Феодосії про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача -
Толкачов В.В, від відповідача - не з'явився, В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
27.05.2004 у справі N 2-13/7369-2004 (суддя Жукова А.І.) позов
задоволено: податкові повідомлення-рішення від 21.10.2003
N 003731/1743/23-1/2/2/0, від 30.10.2003 N 003795/1743/23-1/2/1,
від 14.01.2004 N 004327/1743/23-1/2/2 та від 24.03.2004
N 004419/1743/23-1/2/3 визнано недійсними. Стягнуто з ДПІ у
м. Феодосії на користь позивача 85 грн. державного мита та
118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ДПІ у м. Феодосії було
подано апеляційну скаргу до Севастопольського апеляційного
господарського суду.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 12.07.2004 (судді Черткова І.В., Волков К.В., Лисенко В.А.)
апеляційну скаргу ДПІ у м. Феодосії задоволено - скасовано рішення
господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.05.2004 у
справі N 2-13/7369-2004, у позові відмовлено. Стягнуто з
Колективного фермерськоко-мерційного підприємства "Афганець" в
доход державного бюджету України державне мито за апеляційне
оскарження у сумі 42,50 грн.
У касаційній скарзі Колективне фермерсько-комерційне
підприємство "Афганець" просить скасувати постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.07.2004,
а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
27.05.2004 у справі N 2-13/7369-2004 залишити без змін,
посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм
матеріального та процесуального права, а саме: Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, норм Закону України "Про систему оподаткування"
від 25.06.91 N 1251-XII ( 1251-12 ) (1251-12)
та ч. 2 ст. 4 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
В засіданні господарського суду було оголошено перерву до
10.02.2005 до 9 год. 30 хв.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на
участь свого представника у судовому засіданні касаційної
інстанції.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши
матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в них
фактичних обставин правильність застосування господарським судом
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанції
встановлено, що з 06.10.2003 по 16.10.2003 ДПІ у м. Феодосії було
проведено комплексну документальну перевірку
фінансово-господарської діяльності підприємства позивача з питань
дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період
з 01.07.2000 по 01.07.2003, за наслідками якої складено акт
перевірки від 20.10.2003 N 3157/23-1/24032973, яким встановлено
порушення позивачем норм Положення про збір на розвиток
пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим,
затвердженого Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим
від 19.02.2003 N 434-3/03 ( rb0434002-03 ) (rb0434002-03)
та введеного в дію з
11.06.2003, у зв'язку з наданням позивачем послуг по перевезенню
пасажирів легковими таксомоторами та маршрутними таксі на відстань
до 40 км та більше в межах Феодосійського регіону та
ненарахуванням і несплатою збору на розвиток пасажирського
електротранспорту за період з 11.06.2003 по 30.06.2003.
На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у м. Феодосії було
прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.10.2003
N 003731/1743/23-1/2/0, яким позивачу донараховано збір на
розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці
Крим у розмірі 4093,93 грн.
За результатами адміністративного оскарження ДПІ у
м. Феодосії були прийняті податкові повідомлення-рішення від
30.10.2003 N 003795/1743/23-1/2/1, від 14.01.2004
N 004327/1743/23-1/2/2 та від 24.03.2004 N 004419/1743/23-1/2/3,
якими позивачу донараховано збір на розвиток пасажирського
електротранспорту в Автономній Республіці Крим у розмірі
4093,93 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої
інстанції виходив з того, що: по-перше, відповідно до ст.ст. 8,
92, 135 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
в Україні визнається і
діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу
юридичну силу, норми Конституції України є нормами прямої дії;
виключно законами України встановлюється система оподаткування,
податки і збори; нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної
Республіки Крим не можуть суперечити Конституції і законам
України; по-друге, ст.ст. 14, 15 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
та ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів
України "Про місцеві податки і збори" від 20.05.93 N 56-93
( 56-93 ) (56-93)
визначено вичерпний перелік податків і зборів, в якому
відсутній збір на розвиток пасажирського електротранспорту в
Автономній Республіці Крим; по-третє, відповідно до ч. 2 ст. 4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд не застосовує акти державних та інших органів,
якщо ці акти не відповідають законодавству України.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та
відмовляючи у позові, апеляційний господарський суд виходив з
того, що: по-перше, норми Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, які виключають справляння податків і
зборів, не передбачених цим Законом, та встановлення ставок
податків іншими законами, крім законів про оподаткування,
суперечить абз. 1 пп. 14 п. 1 ст. 18 Конституції Автономної
Республіки Крим ( rb239k002-98 ) (rb239k002-98)
, згідно з яким віданню Автономної
Республіки Крим підлягає згідно з законодавством України
"проведення експериментів у сфері оподаткування"; по-друге, в
Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним
поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності
Конституції України (конституційності) положень Конституції
Автономної Республіки Крим та Закону України "Про затвердження
Конституції Автономної Республіки Крим" від 16.01.2003 N 1-рп/2003
(справа N 1-3/2003) ( v001p710-03 ) (v001p710-03)
визнано конституційними
положення Конституції Автономної Республіки Крим "згідно з
законодавством України... проведення експериментів у сфері
оподаткування" (абз. 1 пп. 14 п. 1 ст. 18 Конституції Автономної
Республіки Крим); по-третє, ст. 39 Закону України "Про державний
бюджет України на 2003 рік" від 26.12.2002 N 380-IV ( 380-15 ) (380-15)
Верховній Раді Автономної Республіки Крим надано право у 2003 р.
запроваджувати місцеві податки і збори за погодженням з Кабінетом
Міністрів України, у зв'язку з чим Положення про збір на розвиток
пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим має
юридичну силу; по-четверте, норми ст. 1 Закону України "Про
систему оподаткування" стосуються тільки тих змін та доповнень до
законодавства про оподаткування, якими надаються пільги,
змінюються податки і збори, механізм їх сплати, а Положення про
збір на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній
Республіці Крим таких змін в законодавство про оподаткування не
вносить.
Однак зазначені висновки апеляційного господарського суду не
є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм
матеріального права з огляду на наступне.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено, що Положенням про збір на розвиток пасажирського
електротранспорту в Автономній Республіці Крим, затвердженим
Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від
19.02.2003 N 434-3/03 ( rb0434002-03 ) (rb0434002-03)
, запроваджено збір на
розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці
Крим, який не входить до системи оподаткування в Україні
(податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Феодосії про
донарахування вказаного збору позивачу є предметом касаційного
оскарження).
Відповідно до ст. 8 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
в
Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
має найвищу юридичну силу.
Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі
Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
є нормами прямої
дії.
Згідно зі ст. 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
кожен
зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах,
встановлених законом.
Статтею 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
передбачено, що
виключно Законами України встановлюються система оподаткування,
податки і збори.
Відповідно до ст. 135 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим
та рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим не можуть
суперечити Конституції і законам України та приймаються відповідно
до Конституції України, законів України, актів Президента України
і Кабінету Міністрів України та на їх виконання.
Статтею 137 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
визначено
виключний перелік питань, з яких Автономна Республіка Крим
здійснює нормативне регулювання (до яких не віднесено питання
встановлення податків і зборів).
Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і
збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та державних цільових
фондів визначено Законом України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
.
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону ( 1251-12 ) (1251-12)
встановлення
і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів
та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам
здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної
Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами
відповідно до цього Закону, інших законів України про
оподаткування.
Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових
платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді
цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову
енергію, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або
змінюватися іншими законами України, крім законів про
оподаткування.
Види податків і зборів (обов'язкових платежів), що
справляються на території України, встановлено ст. 14
(загальнодержавні податки і збори) та ст. 15 Закону України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
(місцеві податки і збори
(обов'язкові платежі).
Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не
передбачено цим Законом ( 1251-12 ) (1251-12)
, сплаті не підлягають
(ч. 6 ст. 1 Закону).
Враховуючи, що збір на розвиток пасажирського
електротранспорту в Автономній Республіці Крим не входить до
переліку податків і зборів, що справляються на території України,
цілком правомірними є висновки господарського суду першої
інстанції щодо безпідставного донарахування вказаного збору
позивачу.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд не застосовує акти
державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають
законодавству України.
Що стосується посилання господарського суду апеляційної
інстанції на Рішення Конституційного Суду України у справі за
конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо
відповідності Конституції України (конституційності) положень
Конституції Автономної Республіки Крим та Закону України "Про
затвердження Конституції Автономної Республіки Крим" від
16.01.2003 N 1-рп/2003 (справа N 1-3/2003) ( v001p710-03 ) (v001p710-03)
щодо
підтвердження конституційності положень абз. 1 пп. 14 п. 1 ст. 18
Конституції Автономної Республіки Крим ( rb239k002-98 ) (rb239k002-98)
, слід
зазначити наступне.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Рішення Конституційного Суду
України від 16.01.2003 N 1-рп/2003 ( v001p710-03 ) (v001p710-03)
, Конституційний
Суд України, вирішуючи цей спір, виходить з системного аналізу
зв'язку положень Конституції ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та законів України,
якими регулюються суспільні відносини у бюджетній та податковій
сферах. Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 138 Основного Закону
України до відання Автономної Республіки Крим належить
розроблення, затвердження та виконання бюджету Автономної
Республіки Крим на основі єдиної податкової і бюджетної політики
України.
Ця політика є складовою внутрішньої політики України, засади
якої визначає Верховна Рада України (п. 5 ч. 1 ст. 85 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
. Виходячи із змісту положень п. 1 ч. 2
ст. 92 Основного Закону України, згідно з якими виключно законами
України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система
України, система оподаткування, податки і збори, та положень ч. 1
ст. 95, за якими бюджетна система України будується на засадах
справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між
громадянами і територіальними громадами, Конституційний Суд
України вважає, що на цей час зміст податкової і бюджетної
політики України відображено, зокрема в Бюджетному кодексі України
( 2542-14 ) (2542-14)
від 21.06.2001 року, в Законі України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
та у відповідних законах про податки
тощо.
В Бюджетному кодексі України ( 2542-14 ) (2542-14)
визначаються
особливості формування бюджету Автономної Республіки Крим, зокрема
передбачається, що надходження та витрати бюджету Автономної
Республіки Крим формуються у порядку, встановленому цим Кодексом,
із урахуванням Закону України "Про затвердження Конституції
Автономної Республіки Крим" ( 350-14 ) (350-14)
(частина перша статті 67).
Тобто за змістом Бюджетного кодексу України, це, вважає
Конституційний Суд України, і є визначенням основ бюджетної
політики України стосовно повноважень Автономної Республіки Крим,
установлених у підпунктах 13, 14 пункту 1 статті 18 Конституції
Автономної Республіки Крим ( rb239k002-98 ) (rb239k002-98)
. Ці повноваження
реалізуються органами Автономної Республіки Крим лише відповідно
до Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, Бюджетного кодексу України
та законів про податки в Україні.
Слід зазначити, що вказаним рішенням Конституційного Суду
України визнано такими, що відповідають Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, лише положення абз. 1 пп. 14 п. 1 ст. 18
Конституції Автономної Республіки Крим ( rb239k002-98 ) (rb239k002-98)
щодо
"проведення експериментів у сфері оподаткування згідно з
законодавством України".
Однак слід взяти до уваги, що поняття "проведення
експериментів у сфері оподаткування" в контексті абз. 1 пп. 14
п. 1 ст. 18 Конституції Автономної Республіки Крим
( rb239k002-98 ) (rb239k002-98)
не включає в себе встановлення місцевих податків
і зборів, оскільки відповідно до тексту абз. 1 пп. 14 п. 1 ст. 18
Конституції Автономної Республіки Крим віданню Автономної
Республіки Крим підлягає "згідно з законодавством України...
проведення експериментів у сфері оподаткування, встановлення
місцевих податків та зборів, а також патентування окремих видів
діяльності, здійснення інших, передбачених законами України,
повноважень у сфері бюджету і оподаткування" (тобто зазначена
норма Конституції Автономної Республіки Крим містить перелік
повноважень, до яких відносяться як проведення експериментів у
сфері оподаткування, так і встановлення місцевих податків і
зборів).
При цьому слід зазначити, що положення зазначеної норми
Конституції Автономної Республіки Крим ( rb239k002-98 ) (rb239k002-98)
щодо
встановлення місцевих податків і зборів не були предметом розгляду
в Конституційному Суді України і не визнавалися конституційними.
Викладене свідчить про неправильне застосування апеляційним
господарським судом норм матеріального права, що відповідно до
ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для скасування постанови апеляційного
господарського суду.
З врахуванням вищезазначеного рішення господарського суду
першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства і
фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для його
скасування у Севастопольського апеляційного господарського суду не
було.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 6
ст. 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Колективного фермерсько-комерційного
підприємства "Афганець" задовольнити.
Скасувати постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 12.07.2004 у справі N 2-13/7369-2004.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
27.05.2004 у справі N 2-13/7369-2004 залишити в силі.