ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 09.02.2005                                         Справа N 39/93

         (ухвалою Судової палати у господарських справах

              Верховного Суду України від 07.04.2005

         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

     Вищий господарський  суд  України  у  складі  колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючий), Вовка І.В., Гончарука П.А.

     розглянувши у   відкритому  судовому  засіданні  в  м.  Києві
касаційну   скаргу   Нікопольського   комунального    підприємства
"Західне"    на    постанову    Дніпропетровського    апеляційного
господарського  суду  від  29.10.2004  р.  у  справі  за   позовом
Нікопольського комунального підприємства "Західне" до Комунального
підприємства       "Нікопольське       виробниче        управління
водопровідно-каналізаційного господарства" про стягнення сум

     Заслухавши пояснення   представників   сторін,    перевіривши
матеріали справи,   обговоривши   доводи  касаційної  скарги,  суд
У С Т А Н О В И В:

     У березні  2004  року  Нікопольське  комунальне  підприємство
"Західне"  пред'явило  в господарському суді позов до Комунального
підприємства       "Нікопольське       виробниче        управління
водопровідно-каналізаційного господарства"      про      стягнення
861085,48 грн.  заборгованості за договором  доручення  N  18  від
01.02.2003  р.,  в  тому  числі  798041,19  грн.  основного боргу,
18598,25 грн. інфляційних, 44446,04 грн. пені.

     Рішенням господарського суду  Дніпропетровської  області  від
01.06.2004  р.  (суддя  Ліпинський О.В.) в задоволенні позову було
відмовлено.

     Позивач оскаржив дане рішення в апеляційному порядку.

     Постановою Дніпропетровського   апеляційного   господарського
суду від   29.10.2004   р.   (судді   Чоха   Л.В.   -  головуючий,
Головко В.Г.,  Науменко І.М.),  апеляційну  скаргу  Нікопольського
комунального  підприємства  "Західне"  було  задоволено  частково,
рішення  господарського   суду   Дніпропетровської   області   від
01.06.2004   р.  скасовано  частково,  з  відповідача  на  користь
позивача було стягнуто 69450,51 грн. основного боргу, 1536,81 грн.
інфляційних  та  513,74 грн.  3%  річних.  В іншій частині рішення
залишено без змін.

     У касаційній  скарзі  позивач  просить  скасувати   постанову
Дніпропетровського апеляційного     господарського     суду    від
29.10.2004 р.  в частині залишення без змін рішення господарського
суду  Дніпропетровської області від 01.06.2004 р.  і прийняти нове
рішення, яким  стягнути  з   відповідача   на   користь   позивача
789584,42 грн.,  посилаючись  на  порушення апеляційним судом норм
матеріального та процесуального права.

     У справі   оголошувалась   перерва   з   02.02.2005   р.   на
09.02.2005 р.

     Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

     Предметом спору  є стягнення заборгованості,  інфляційних сум
та річних за договором доручення N 18 від 1.02.2003  р.,  за  яким
Довіритель  (позивач)  доручив,  а  Повірений (відповідач) узяв на
себе зобов'язання від імені Довірителя  реалізовувати  послуги  по
очищенню стічних вод населенню.

     Повірений приймає   оплату  від  населення  і  зобов'язується
перераховувати отримані кошти за очищення стічних  вод  Довірителю
пропорційно, в міру надходження цих коштів за надані послуги.

     Судом другої  інстанції у процесі повторного розгляду справи,
у порядку виконання вимог ст.  43 ГПК України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          було
встановлено,  що відповідач неналежно виконував свої зобов'язання,
не повністю розрахувався  з  позивачем  по  отриманим  коштам  від
населення   за   очистку   стічних   вод,  мав  заборгованість,  з
урахуванням раніше проведених оплат, в сумі 69 450,51 грн.

     Зазначене підтверджене зібраними у справі доказами,  яким суд
другої  інстанції  в  їх  сукупності,  як і акту звірки розрахунку
сторін від 01.01.2004 р.,  дав належне юридичне  обґрунтування,  і
прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позову як
стосовно суми основного боргу, так і річних та інфляційних сум.

     Отже, суд  другої  інстанції  мав  підстави  для   часткового
скасування  рішення  господарського  суду  і  задоволення позову в
частині, яка доведена позивачем.

     Доводи касаційної скарги не дають підстав для  висновків  про
неправильне    застосування    судом    норм    матеріального   та
процесуального  права,  яке   привело   чи   могло   привести   до
неправильного  вирішення спору,  а посилання в касаційній скарзі і
на недоведеність обставин справи,  як і  перевірку  та  переоцінку
доказів,   то   виходячи   з   припису  ст.  111-7  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  це виходить  за  межі
перегляду справи в касаційному порядку.

     За таких   обставин,   законна   та   обґрунтована  постанова
апеляційного суду підлягає залишенню в силі,  а  касаційна  скарга
без задоволення.

     Керуючись ст.ст.   111-5,   111-7,  111-9,  111-11  -  111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:

     Касаційну скаргу   Нікопольського  комунального  підприємства
"Західне" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського

апеляційного господарського суду від 29.10.2004 р. без змін.