ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.02.2005 Справа N 34/64
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 21.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В., Невдашенко Л.П., Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Комунального підприємства "Луцькводоканал"
на постанову від 01.11.2004 р. Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 34/64 господарського суду міста Києва
за позовом Комунального підприємства "Луцькводоканал"
до 1. Кабінету Міністрів України
2. Міністерства фінансів України
3. Міністерства оборони України
4. Волинської обласної державної адміністрації
про стягнення 306489,74 грн.
за участю представників сторін:
позивача Валюха В.М., Мисюк Г.І., Вега Ю.В.
відповідача 1 - Власенкова О.О.
відповідача 2 - не з'явився
відповідача 3 - не з'явився
відповідача 4 - Потапенко В.С., Івчик М.О.
В С Т А Н О В И В:
Підприємство "Луцькводоканал" звернулося до господарського
суду м. Києва з позовною заявою до Кабінету Міністрів України,
Міністерства фінансів України, Міністерства оборони України та
Волинської облдержадміністрації про відшкодування збитків, які
утворилися за період з січня 1997 р. по березень 2000 р. у
м. Луцьку з водопостачання та водовідведення, та не були
відшкодовані за рахунок коштів Державного бюджету України.
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.06.2002 р. у
справі N 34/64 у позові Позивачу було відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
04.10.2002 р. у справі N 34/64 рішення господарського суду міста
Києва від 27.06.02 р. у справі N 34/64 було залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.03.03 р.
у справі N 34/64 постанова Київського апеляційного господарського
суду від 04.10.02 р. та рішення господарського суду міста Києва
від 27.06.02 р. у справі N 34/64 були скасовані, а справа N 34/64
скерована Господарському суду міста Києва на новий розгляд.
Ухвалою Верховного суду України від 22.05.03 р. в порушенні
провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого
господарського суду України від 19.03.03 р. у справі N 34/64
відмовлено.
Рішенням (Власов Ю.Л.) господарського суду міста Києва від
24.10.03 року у справі N 34/64 відмовлено в позові Комунального
підприємства "Луцькводоканал" про стягнення солідарно з Кабінету
Міністрів України, Міністерства фінансів України, Міністерства
оборони України, Волинської обласної державної адміністрації
збитків від несплати військовослужбовцями 50% вартості послуг з
водопостачання та водовідведення за період з 1997 по 2000 роки на
суму 306489,74 грн.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому,
що в Державному бюджеті України на 1997-2000 роки
( 404/97-ВР, 796/97-ВР, 378-14, 1458-14 ) (404/97-ВР, 796/97-ВР, 378-14, 1458-14)
не передбачалися видатки
на фінансування гарантованого державою заходу соціального захисту
громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах
України та в інших військових формуваннях, а також членів їх
сімей, встановлені ч. 6 ст. 12 Закону України "Про соціальний і
правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"
( 2011-12 ) (2011-12)
, відповідно до статті 45 Закону "Про Державний бюджет
України на 1999 рік" ( 378-14 ) (378-14)
були встановлені міським та
обласним бюджетами субвенції, але субвенції надавалися виключно
для здійснення розрахунків за енергоресурси, спожиті бюджетними
установами, що фінансуються з місцевих бюджетів, а також для
розрахунків з постачальниками енергоресурсів по субсидіях та
пільгах населенню. Відшкодування позивачу збитків повинно
здійснюватися державою за рахунок коштів державного бюджету
України, а не відповідачами за рахунок коштів, що виділяються
державою на утримання відповідачів для здійснення ними покладених
на них державою функцій, склад та розмір видатків Державного
бюджету України визначається Верховною Радою України. У
відповідності зі статтею 60 Закону "Про Державний бюджет України
на 2000 рік" ( 1458-14 ) (1458-14)
, Порядку проведення розрахунків за
електричну та теплову енергію, природний газ, житлово-комунальні
послуги та послуги водопостачання і водовідведення, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2000 року N 934
( 934-2000-п ) (934-2000-п)
позивач не вжив заходів, встановлених цим Порядком
до відшкодування його витрат із Державного бюджету України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду
(головуючий - Капацин Н.В., судді - Ковтонюк Л.В., Зубець Л.П.)
від 01.11.2004 р. вказане рішення господарського суду залишене без
змін.
Не погоджуючись з даною постановою апеляційного
господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати,
посилаючись на те, що згідно зі ст.ст. 13, 27 Закону "Про
підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
держава гарантує захист
майнових прав підприємства, а збитки, завдані підприємству в
результаті порушення його майнових прав державними органами,
відшкодовуються підприємству за рішенням суду.
Законом України "Про соціальний правовий захист
військовослужбовців та членів їх сімей" ( 2011-12 ) (2011-12)
зобов'язано
позивача надавати послуги з водопостачання військовослужбовцям на
пільгових умовах, але не визначено механізм та джерела покриття
витрат підприємств, що надають такі послуги. Обласному бюджету
Волинської області була додатково передана субвенція в розмірі
130 972 грн. за рахунок якої необхідно було відшкодувати витрати
підприємства "Луцькводоканал", що пов'язані з наданням пільг
населенню за професійною ознакою, в тому числі
військовослужбовцям, які проживають в місті Луцьку.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2000 рік"
( 1458-14 ) (1458-14)
(стаття 60) Верховна Рада України делегувала Кабінету
Міністрів України повноваження щодо погашення заборгованості
бюджетів усіх рівнів, що склалась перед підприємствами, які
надають на пільгових умовах житлово-комунальні послуги населенню
станом на 01.01.2000 р. та у 2000 році, механізм погашення цієї
заборгованості визначений Порядком проведення розрахунків за
електричну та теплову енергію, природний газ, житлово-комунальні
послуги та послуги водопостачання і водовідведення, затвердженим
постановою Кабінету Міністрів України N 934 ( 934-2000-п ) (934-2000-п)
від
07.06.2000 р., у зазначеному нормативному документі надано
узагальнене поняття постачальників енергоресурсів, до яких
відносяться НАК "Нафтогаз України", його дочірні підприємства,
філії та підрозділи, енергопостачальні, енергогенеруючі та
видобувні компанії, підприємства тепло- та водопостачання.
Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги,
правильність застосування норм матеріального і процесуального
права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено та зазначено попередніми судовими інстанціями,
що Державним бюджетом на 1997-1998 роки ( 404/97-ВР, 796/97-ВР ) (404/97-ВР, 796/97-ВР)
не передбачалося видатків на покриття витрат підприємств
комунальної сфери від надання послуг пільговим категоріям
громадян. В статті 45 Закону "Про Державний бюджет України
на 1999 рік" ( 378-14 ) (378-14)
місцевим бюджетам передбачені субвенції з
Державного бюджету для здійснення розрахунків за енергоресурси,
спожиті бюджетними установами, а також для розрахунків з
постачальниками енергоресурсів по субсидіях та пільгах населенню.
У 2000 році, з метою погашення заборгованості бюджетів усіх
рівнів за електричну енергію, теплову енергію, природний газ,
послуги водопостачання та водовідведення, спожиті бюджетними
установами і організаціями, субсидії та пільги населенню, яка
склалася станом на 1 січня 2000 року, відповідно до статті 60
Закону "Про Державний бюджет України на 2000 рік" ( 1458-14 ) (1458-14)
Урядом був розроблений механізм погашення вказаної заборгованості,
затверджений постановою Кабінету Міністрів України від
07.06.2000 р. N 934 ( 934-2000-п ) (934-2000-п)
"Про затвердження Порядку
проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, природний
газ, послуги водопостачання та водовідведення" (далі - Порядок).
Пунктом 5 вказаного Порядку ( 934-2000-п ) (934-2000-п)
встановлено, що на
виконання статті 60 Закону "Про Державний бюджет України на
2000 рік" ( 1458-14 ) (1458-14)
енергогенеруючі та видобувні компанії,
підприємства тепло- та водопостачання відкривають в установах
ВАТ "Державний ощадний банк України" спеціальні особові рахунки за
балансовим рахунком N 2602.
Управління Державного казначейства в областях відкривають в
Ощадбанку балансовий рахунок N 2513 "Кошти Державного казначейства
України" для здійснення платежів за послуги, надані
постачальниками енергоносіїв, до яких згідно з пунктом 5 Порядку
( 934-2000-п ) (934-2000-п)
віднесений і позивач.
Пункт 9 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України N 934 ( 934-2000-п ) (934-2000-п)
від 07.06.2000 р. зобов'язує
управління держказначейства платіжними дорученнями розпорядників
бюджетних коштів перераховувати кошти з балансового рахунку N 2513
на рахунки N 2602, відкриті постачальникам енергоресурсів, а
згідно з пунктом 11 Порядку обов'язковою умовою проведення
розрахунків є відсутність залишкового сальдо.
Постачальники за нарахованими пільгами та субсидіями,
вказується в пункті 17 Порядку ( 934-2000-п ) (934-2000-п)
, складають з
місцевими фінансовими органами акти звіряння сум заборгованості
станом на 1 січня 2000 р. та акти звіряння заборгованості, що
утворилися в результаті фактичного споживання відповідних
енергоносіїв та послуг, зведені реєстри актів звіряння
підписуються завідуючими районними фінансовими відділами та
підприємством постачальником.
За інформацією Кабінету Міністрів України (т. 1, а.с. 54)
заборгованість з пільг і субсидій, що склалася станом на
01.01.2000 р. у Волинський області була погашена на суму
44 535,90 тис. грн., або 97,8%, за 2000 рік погашено
45 166,6 тис. грн. заборгованості або на 90,3 відсотки із сум
нарахованих пільг і субсидій на цей рік.
Разом з тим, пункти 7, 21 Порядку ( 934-2000-п ) (934-2000-п)
проведення
розрахунків за електричну та теплову енергію, природний газ,
житлово-комунальні послуги та послуги водопостачання і
водовідведення передбачає зарахування платежів до державного
бюджету по заборгованості постачальників енергоносіїв на
балансовий рахунок N 2510, відкритий управлінням Держказначейства
в установах Ощадбанку, а установи Ощадбанку в регламентованому
режимі кошти, що надійшли на рахунок N 2510 перераховують на
рахунки відкриті управлінням Держказначейства N 2513 (п.21
Порядку).
Таким чином, нормативними актами встановлено порядок
погашення заборгованості по пільгах і субсидіях згідно зі ст. 60
Закону "Про Державний бюджет України на 2000 рік" ( 1458-14 ) (1458-14)
як
шляхом надання субвенцій так і за рахунок погашення
постачальниками енергоносіїв бюджетної заборгованості.
Із пояснень Волинської облдержадміністрації N 1.60/1069 від
10.05.02 р. (т. 2, а.с. 96-99) вбачається, що на виконання
постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2000 N 934
( 934-2000-п ) (934-2000-п)
та від 11.08.2000 N 1256 ( 1256-2000-п ) (1256-2000-п)
в грудні
2000 року з бюджету м. Луцька повністю погашено борг по дотації
підприємству "Луцькводоканал" в сумі 2 864,9 тис. грн., а в
довідці Головного контрольно-ревізійного управління України від
16.02.01 р. (т. 2, а.с. 37) вказується, що у Волинський області
проведено розрахунки з погашення заборгованості бюджетних установ
за послуги водопостачання і водовідведення, з пільг та субсидій,
житлово-комунальних послуг в серпні - грудні 2000 року на загальну
суму 103 577 527,11 грн., що підтверджується актом взаємозвірки
від 12.02.01 р. між Волинським управлінням Держказначейства та ВАТ
Державний ощадний банк України" (т. 2, а.с. 38).
Враховуючи, що п.п.11, 17 постанови Кабінету Міністрів
України від 07.06.2000 р. N 934 ( 934-2000-п ) (934-2000-п)
передбачено
недопустимість залишкового сальдо з погашення заборгованості за
отримані енергоносії, обов'язковою умовою вказаних
взаєморозрахунків є акти звірки розрахунків постачальників
енергоносіїв з місцевими фінансовими органами, колегія суддів
апеляційного суду дійшла висновку, що позивач не підтвердив факту
спричинених йому збитків.
До позовної заяви позивачем надано відомості про вартість
наданих пільг згідно Закону України "Про соціальний та правовий
захист військовослужбовців та членів їх сімей" ( 2011-12 ) (2011-12)
(т. 1,
а.с. 13-23), але доказів про відкриття балансового рахунку N 2602
в установах Ощадбанку, про облік заборгованості по субсидіях та
надходженню коштів на цей рахунок позивач не надав. Позивач також
не підтвердив заборгованість по пільгах та субсидіях актами
взаємозвірок з місцевими фінансовими органами, в тому числі і за
рахунок податків, які позивач мав сплачувати до бюджету.
Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла висновку, що постанова апеляційного
господарського суду є обґрунтованою і законною, тому підстав для
її скасування не вбачається. Щодо інших доводів касаційної скарги,
то вони не можуть бути предметом дослідження, оскільки касаційна
інстанція відповідно до вимог ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
01.11.2004 р. у справі N 34/64 залишити без змін, а касаційну
скаргу - без задоволення.