ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.02.2005 Справа N 33/196
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого, Хандуріна М.І., Костенко Т.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на
постанову Київського апеляційного господарського суду від
12.10.2004 р. у справі господарського суду м. Києва за позовом ТОВ
"Фарт" до державної податкової інспекції у Святошинському районі
м. Києва, відділення державного казначейства в Святошинському
районі м. Києва про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ у
сумі 369851,00 грн. та процентів, нарахованих на суму бюджетної
заборгованості у розмірі 15372,76 грн., за участю представників
сторін: позивача - не з'явились; відповідача-1 - Туровська К.В. -
дов. від 10.01.2005 N 10/9/10-025, відповідача-2 - не з'явились;
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 24.05.2004 у справі
N 33/196 позов ТОВ "Фарт" до державної податкової інспекції у
Святошинському районі м. Києва та відділення державного
казначейства в Святошинському районі м. Києва про стягнення
бюджетної заборгованості з ПДВ та процентів, нарахованих на суму
бюджетної заборгованості задоволено частково. З державного бюджету
на користь ТОВ стягнуто бюджетну заборгованість за травень,
червень, липень, жовтень 2003 р. у сумі 368496,00 грн. Позовні
вимоги в частині стягнення процентів, нарахованих на суму
бюджетної заборгованості, залишено без розгляду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
12.10.2004 рішення господарського суду м. Києва від 24.05.2004
залишено без змін.
Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва
звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та
прийняти нове рішення, яким ТОВ "Фарт" в позові відмовити.
В обґрунтування посилається на невірне застосування судами п. 6.1,
п. 8.3 наказу Державної податкової адміністрації України від
24.04.2003 N 196 ( v0196225-03 ) (v0196225-03)
"Щодо здійснення ефективного
контролю за правомірністю відшкодування сум ПДВ юридичним особам".
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин
справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність
застосування норм матеріального та процесуального права, вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами
фінансово-господарської діяльності ТОВ "Фарт" різниця між сумою
податкових зобов'язань та податковим кредитом мала від'ємне
значення і згідно декларацій останнього становила: у травні
2003 р. - 169980,00 грн., у червні 2003 р. - 23779,00 грн., у
липні 2003 р. - 217719,00 грн., у жовтні 2003 р. - 26536,00 грн.
Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку, що
підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету,
визначаються як різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів
(робіт, послуг) протягом звітного періоду та сумою податкового
кредиту звітного періоду.
Згідно з пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли за результатами
звітного періоду сума, визначена згідно з пп. 7.7.1 цієї статті,
має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику
податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного
після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки
податкової декларації за звітний період. За бажанням платника
податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або
частково зарахована в рахунок майбутніх платежів з цього податку.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю, на суму
якої нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової
ставки Національного банку України, встановленої на момент її
виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Платник податку має право у будь-який момент після виникнення
бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про
стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності
посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно
сплачених податків.
Особливості оподаткування операцій з вивезення товарів
(робіт, послуг) за межі митної території України передбачено ст. 8
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
згідно з п. 8.1 якої платник податку, який здійснює операції з
вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної
території України (експорт) і подає розрахунок експортного
відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на
отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня
подання такого розрахунку.
П. 8.2 ст. 8 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що для
визначення суми експортного відшкодування згідно з п. 8.4 цієї
статті до складу податкового кредиту включаються суми податку,
фактично сплачені платником податку - експортером коштами у складі
ціни придбаних товарів (робіт, послуг). В свою чергу, п. 8.4 даної
статті обумовлено, що експортному відшкодуванню підлягає відсоток
податкового кредиту податкового періоду, розрахованого з
урахуванням п. 8.2, що має дорівнювати частці обсягів продажу
товарів (робіт, послуг) на експорту у загальному обсязі
оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) такого
податкового періоду (включивши їх оподаткування при імпорті).
Факт експорту позивачем товару підтверджується
копіями вантажних митних декларацій N 50300/3/000969 від
01.05.2003, N 20402/3/001034 від 28.05.2003, N 10000/3/311160 від
27.06.2003, N 20402/3/001719 від 25.07.2003, N 20402/3/001684 від
23.07.2003, N 20402/3/001625 від 18.07.2003, N 20402/3/001505 від
09.07.2003, N 20402/3/001503 від 09.07.2003, N 10000/3/311217 від
01.07.2003, N 20402/3/001758 від 30.07.2003 та N 20402/3/002708
від 28.10.2003.
Факт існування бюджетної заборгованості у позивача у сумі
368780,00 грн. та її непогашення відповідачами не оспорюється,
підтверджується витягом з особового рахунку позивача та Актом
звірки розрахунків з бюджетом станом на 22.04.2004.
З урахуванням відшкодувань заборгованості по ПДВ за липень,
жовтень 2003, проведених відповідачами, позивачу підлягає до
відшкодування бюджетна заборгованість з ПДВ у сумі 369851,00 грн.,
в т.ч. за травень 2003 - 169980,00 грн. (139854,00 грн. - сума
експортного відшкодування ПДВ, 30126,00 грн. - сума бюджетного
відшкодування ПДВ, що відшкодовується із бюджету протягом місяця
після подання декларації та шляхом зменшення податкових
зобов'язань платника податків протягом трьох звітних періодів); за
червень 2003 - у сумі 23779,00 грн. (18818,00 грн. - сума
експортного відшкодування ПДВ, 4961,00 грн. - сума бюджетного
відшкодування ПДВ, що відшкодовується із бюджету протягом місяця
після подання декларації та шляхом зменшення податкових
зобов'язань платника податків протягом трьох звітних періодів); за
липень 2003 - 170389,00 грн. - сума експортного відшкодування; за
жовтень 2003 - 5703,00 грн. - сума бюджетного відшкодування ПДВ,
що відшкодовується із бюджету протягом місяця після подання
декларації та шляхом зменшення податкових зобов'язань платника
податків протягом трьох звітних періодів).
З врахуванням погашення за рахунок бюджетного боргу суми
бюджетного зобов'язання у розмірі 1355,00 грн. до відшкодування
позивачу підлягає бюджетна заборгованість з ПДВ за травень,
червень, липень, жовтень 2003 в сумі 368496,00 грн.
Доводи ДПІ стосовно необхідності проведення документальних
перевірок декларацій по ПДВ із заявленими до відшкодування суми
ПДВ та проведення зустрічних перевірок основних постачальників
такого платника податку до уваги не приймається, оскільки надане
Законом України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право платника на отримання бюджетного відшкодування не ставиться
у залежність від факту проведення органом державної податкової
інспекції перевірки або зустрічної перевірки його контрагентів.
На підставі викладеного судова колегія вважає, що відповідно
до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
судові рішення ґрунтуються на всебічному, повному та
об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве
значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та
процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують
висновків суду, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не
вбачається.
Керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у
Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
12.10.2004 у справі N 33/196 залишити без змін.