ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.02.2005 Справа N 28/204
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого, Хандуріна М.І., Костенко Т.Ф.
розглянувши матеріали касаційної скарги ДПА України
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
17.11.2004
у справі господарського суду м. Києва
за позовом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз
України"
до ДПА України
про визнання недійсним податкового роз'яснення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:
Куницький В.В. - дов. N 14-236 від 24.07.2002
Грейц А.З. - дов. N 14-137 від 24.06.2004
від відповідача:
Симонов С.В. дов. N 10-2216/2598 від 06.10.2004
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 01.07.2004 господарського суду м. Києва
задоволено позовні вимоги щодо визнання недійсним податкового
роз'яснення ДПА України N 8660/6/15-1116 від 17.10.2003.
Постановою від 17.11.2004 Київського апеляційного
господарського суду рішення господарського суду м. Києва від
01.07.2004 залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що ст. 2 Закону України "Про
підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
визначено види підприємств в
Україні, зокрема, такі, як господарське товариство та державне
підприємство. Тобто, закон розрізняє ці види підприємств. Отже,
НАК "Нафтогаз України, яка є господарським товариством
(акціонерним товариством), не може одночасно бути і державним
підприємством.
Таким чином, НАК "Нафтогаз України" за своєю
організаційно-правовою формою не підпадає під суб'єктний склад
платників частини прибутку (доходу) до загального фонду державного
бюджету відповідно до статті 52 Закону України "Про державний
бюджет на 2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ДПА України звернулась
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і
просить їх скасувати, мотивуючи тим, що при винесенні постанови
судом порушено норми матеріального та процесуального права, а
саме: статті 1, 2, 12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
; неправильно застосовано підпункт 4.4.1
пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
; стаття 52 Закону України "Про
Державний бюджет України на 2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Господарським судом встановлено, що позивач звернувся до СДПІ
у м. Києві по роботі з ВПП з листом N 14-957 про надання
податкового роз'яснення з питань застосування нової редакції
ст. 52 Закону України "Про державний бюджет України на 2003 рік"
( 380-15 ) (380-15)
. Зокрема, у зверненні ставилось питання щодо того, чи
зобов'язаний позивач та його дочірні компанії нараховувати та
сплачувати за результатами фінансово-господарської діяльності у
2002 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у
2003 році до загального фонду Державного бюджету України частину
прибутку (доходу) відповідно до вимог ст. 52 Закону України "Про
державний бюджет України на 2003 рік".
ДПА України 17.10.2003 надало роз'яснення щодо застосування
ст. 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік"
( 380-15 ) (380-15)
у редакції Закону України від 22.05.03 р. N 849-IV
( 849-15 ) (849-15)
по відношенню до позивача. Відповідно до вищевказаного
роз'яснення НАК "Нафтогаз України" входить до кола суб'єктів
господарювання, на яких поширюється дія статті 52 Закону України
"Про Державний бюджет України на 2003 рік" у редакції Закону
України від 22.05.03 за N 849-IV.
Підпунктом 4.4.2 "і" п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено, платник
податків може оскаржити до суду рішення центрального керівного
органу контролюючого органу або органу стягнення щодо видання
інструкцій чи податкових роз'яснень (у тому числі форм
обов'язкової податкової звітності, далі - податкових роз'яснень),
які, за висновком такого платника податків, суперечать нормам або
змісту відповідного податку, збору (обов'язкового платежу).
Відповідно до частини 2 ст. 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини,
що виникають у державі. Згідно з статтею 2 Закону України "Про
судоустрій" ( 3018-14 ) (3018-14)
суд здійснює правосуддя на засадах
верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією
України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб.
Частиною 3 ст. 3 вказаного Закону встановлено, що судова система
забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку,
встановленому Конституцією України та законами. Відповідно до ч. 1
ст. 6 цього ж Закону усім суб'єктам правовідносин гарантується
захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим
судом. Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судоустрій" ніхто
не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до
підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002
( v015p710-02 ) (v015p710-02)
визначено, що частина 2 ст. 124 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
передбачає право юридичної особи на захист
своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи
можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими
законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не
заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий
захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у
разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його,
вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для
захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України.
Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів
правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної
особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути
обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Порядок та можливість оскарження податкових роз'яснень
передбачено також спеціальним законом з питань оподаткування -
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Посилання ДПА України на п. 6.2 роз'яснення Вищого
арбітражного суду України від 26.01.00 за N 02-5/35
( v5_35800-00 ) (v5_35800-00)
колегія суддів вважає безпідставним, оскільки
зазначеним пунктом передбачено, що не підлягають розгляду
господарськими судами, зокрема, заяви про визнання недійсним
різного роду листів, інформацій, роз'яснень і т.п., які
надсилаються державними чи іншими органами на адресу
підпорядкованих їм структур та інше з приводу конкретних ситуацій.
В вищенаведеному пункті роз'яснення Вищого арбітражного суду
України мова йде про листи та роз'яснення державних та інших
органів з приводу конкретної ситуації. Оспорюване податкове
роз'яснення від 17.10.2003 за N 8660/6/15-1116 містить загальний
порядок сплати платежу відносно НАК "Нафтогаз України", а не з
приводу конкретної ситуації.
Згідно з нормами підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у
разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта,
виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи
різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне
(множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або
контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення
на користь як платника податків, так і контролюючого органу,
рішення приймається на користь платника податків.
Статтею 52 Закону України "Про Державний Бюджет України на
2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
та постановою Кабінету Міністрів України від
22.04.2003 за N 557 ( 557-2003-п ) (557-2003-п)
"Про норматив і порядок
відрахування до спеціального фонду Державного бюджету України
частини прибутку (доходу) державними некорпоратизованими та
корпоратизрваними, казенними підприємствами та їх об'єднаннями"
чітко встановлений перелік підприємств, на які поширюється дія
названих Закону та постанови, а саме: державні некорпоратизовані
підприємства; державні корпоратизовані підприємства; казенні
підприємства; об'єднання зазначених підприємств.
Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" була
створена на виконання Указу Президента України від 25.02.1998 за
N 151 ( 151/98 ) (151/98)
"Про реформування нафтогазового комплексу
України", відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від
25.05.1998 за N 747 ( 747-98-п ) (747-98-п)
"Про утворення Національної
акціонерної компанії "Нафтогаз України".
До статутного фонду НАК "Нафтогаз України" було передано 100
відсотків акцій державних акціонерних товариств, які були утворені
на базі державних підприємств, зазначених у додатку N 1 до
вищезазначеної постанови, майно яких не підлягало приватизації;
пакетів акцій, залишених у державній власності, відкритих
акціонерних товариств, зазначених у додатку N 2 до цієї постанови;
майна акціонерного товариства "Укргазпром" та його дочірніх
підприємств у зв'язку з їх реорганізацією; майна Державної
акціонерної холдингової компанії "Укргаз"; акцій (часток, паїв),
що належали державі у статутному фонді інших господарських
товариств (підприємств), згідно з додатком.
Господарським судом встановлено, що відповідно до правового
статусу НАК "Нафтогаз України" вона не належить до кола суб'єктів,
визначених ст. 52 Закону України "Про Державний Бюджет України на
2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
та постановою Кабінету Міністрів України від
22.04.2003 за N 557 ( 557-2003-п ) (557-2003-п)
.
У відповідності до ст. 37 Закону України "Про підприємства в
Україні" ( 887-12 ) (887-12)
, якою передбачено особливості створення,
ліквідації, реорганізації казенного підприємства, казенне
підприємство - це підприємство, утворене за рішенням Кабінету
Міністрів України шляхом перетворення з державного підприємства,
яке відповідно до законодавства України не підлягає приватизації.
Позивач не є казенним підприємством, оскільки щодо нього не
дотримувався порядок, встановлений для створення казенних
підприємств, зокрема, позивача було створено не шляхом
реорганізації конкретного державного підприємства, а шляхом
передачі майна та майнових прав, в тому числі часток у інших
підприємствах, які належали державі.
Господарським судом також встановлено, що позивач не може
бути віднесений до корпоратизованих підприємств, оскільки він не
проходив визначений Указом Президента України від 15 червня
1993 року за N 210/93 ( 210/93 ) (210/93)
та Положенням про порядок
корпоратизації підприємств, затвердженим постановою Кабінету
Міністрів України від 05.07.1993 за N 508 ( 508-93-п ) (508-93-п)
процес
корпоратизації. Внаслідок корпоратизації відбувається
реорганізація шляхом перетворення у відкрите акціонерне
товариство.
Позивач не може бути також віднесений до державних
некорпоратизованих підприємств, оскільки зі змісту Указу
Президента України від 15 червня 1993 року за N 210/93 ( 210/93 ) (210/93)
"Про корпоратизацію підприємств випливає, що державним
некорпоратизованим підприємством є державне підприємство, яке не
пройшло процес корпоратизації.
НАК "Нафтогаз України" відповідно до її статуту є державним
акціонерним товариством відкритого типу.
Як вбачається з довідки N 8581 Київського міського управління
статистики, НАК "Нафтогаз України" створено в
організаційно-правовій формі "Відкрите акціонерне товариство".
Відповідно до виданого Державною комісією з цінних паперів та
фондового ринку свідоцтва про реєстрацію випуску акцій (дата
реєстрації - 22.02.2001, реєстраційний N 105/1/01) комісія
засвідчує випуск акцій національною акціонерною компанією
"Нафтогаз України".
При цьому статтею 24 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
встановлено, що акціонерним визнається
товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену
кількість акцій рівної номінальної вартості. Таким чином, НАК
"Нафтогаз України" є акціонерним товариством.
Статтею 2 Закону України "Про підприємства в Україні"
( 887-12 ) (887-12)
визначено види підприємств в Україні, зокрема, такі, як
господарське товариство та державне підприємство. Тобто, закон
розрізняє ці види підприємств. Отже, НАК "Нафтогаз України", яка є
господарським товариством (акціонерним товариством), не може
одночасно бути і державним підприємством.
Таким чином, НАК "Нафтогаз України" за своєю
організаційно-правовою формою не підпадає під суб'єктний склад
платників частини прибутку (доходу) до загального фонду державного
бюджету відповідно до статті 52 Закону України "Про державний
бюджет на 2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що
господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам
справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству
України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9,
ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 17.11.2004 Київського апеляційного
господарського суду зі справи N 28/204 залишити без змін.