ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.02.2005 Справа N 17/236
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого, Хандуріна М.І., Костенко Т.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції на
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
18.10.2004 р. у справі господарського суду Дніпропетровської
області за позовом ВАТ "Губиниський цукровий завод" до
Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за участю
представників сторін: - позивача: Алексейчук В.В. - дов. від
12.05.2004 N 15, Саган В.М. - дов. від 12.05.2004 N 16, -
відповідача-1: Федянані Н.Є. - дов. від 07.02.2005
N 1585/9/10-022, Ковбача Т.А. - дов. від 05.01.2005
N 142/10/10-022, В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
17.08.2004 у справі N 17/236 задоволено позов ВАТ "Губиниський
цукровий завод" до Новомосковської об'єднаної державної податкової
інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
від 26.08.2003 N 0000542301/0, яким позначено податкове
зобов'язання позивачу з податку на додану вартість в сумі
402836,00 грн.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 18.10.2004 у даній справі рішення господарського суду
Дніпропетровської області залишено без змін.
Новомосковська об'єднана державна податкова інспекція
звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати та
прийняти нове рішення про відмову у позові. В обґрунтування
посилається на порушення судами норм матеріального та
процесуального права, а саме п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ст. 8 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
ВАТ "Губиниський цукровий завод" у відзиві на касаційну
скаргу зазначає, що судом першої та апеляційної інстанції
дотримано норми матеріального та процесуального права, а тому
відсутні підстави для скасування судових рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши
доводи касаційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин
справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність
застосування норм матеріального та процесуального права, вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Новомосковською
ОДПІ 26.08.2003 р. прийнято податкове повідомлення-рішення
N 0000542301/0, яким визначено суму податкових зобов'язань
ВАТ "Губиниський цукровий завод" за платежем податок на додану
вартість в сумі 402836,0 грн.
Оскаржуване повідомлення-рішення прийнято на підставі акта
N 9712/232 від 26.08.2003 "Про результати документальної перевірки
дотримання податкового та валютного законодавства ВАТ "Губиниський
цукровий завод" за період з 01.04.2002 р. по 01.04.2003 р.".
В акті перевірки зазначено, що у грудні 2002 р. позивач
списав з балансу підприємства безнадійну кредиторську
заборгованість на суму 7104200,00 грн. Сума самостійно
скоригованого податкового кредиту становить 8884,00 грн., сума
податку на додану вартість, що по першій події була внесена до
податкового кредиту, становить 489812,00 грн., сума недоплати по
ПДВ за грудень 2002 р. становить 480928,00 грн.
По договору комісії від 01.12.2000 N 036/К на виконання робіт
по профілюванню приміщення їдальні і цеху по виробництву
кондитерських виробів позивач у травні 2002 р. отримав від
ТОВ ВКЦ "Крок" податкову накладну N 136 від 31.05.2002 за
будівельно-монтажні роботи по реконструкції цеху по виробництву
карамелі на суму 399178,00 грн., ПДВ в сумі 79836,00 грн.
Платником порушено вимоги п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та включено суму витрат до
бухгалтерському рахунку "Капітальні інвестиції". Сума ПДВ в
розмірі 79386,00 грн. неправомірно включена до податкового кредиту
в травні 2002 р.
Відповідно до акта перевірки відповідача ВАТ "Губиниський
цукровий завод" визнало суми кредиторської заборгованості, за
якими минув строк позовної давності, отриманою безповоротною
фінансовою допомогою відповідно: в черні 2002 - в сумі 35215 грн.,
у вересні 2002 р. - в сумі 503530 грн., в грудні 2002 р. - в сумі
7104200 грн.
Згідно даного акта позивачем порушено п. 4.5 ст. 4 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в
результаті чого за період з 01.04.2002 по 01.04.2003 донараховано
податок на додану вартість в сумі 402836,00 грн.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані)
платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням
(спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації,
включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду,
незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а
також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти
протягом такого звітного періоду.
Доводи скаржника про невідповідність нормам законодавства
висновку суду апеляційної інстанції про належність незавершеного
будівництва до основних фондів колегією суддів до уваги не
приймається, оскільки законодавство не пов'язує право платника
податків на податковий кредит моментом вводу основних фондів в
експлуатацію.
Оскільки судами встановлено, що заявлений ВАТ "Губиниський
цукровий завод" податковий кредит за травень 2002 р. в сумі
79836,00 грн. в повній мірі підтверджено податковою накладною, то
висновок судів про обґрунтованість позивачем його формування є
законним та обґрунтованим.
Що стосується списання кредиторської заборгованості, по якій
закінчився строк позовної давності (безнадійна кредиторська
заборгованість), то колегія суддів зазначає: затримка в оплаті
товарів, сплив строку позовної давності і визнання кредиторської
заборгованості безнадійною не є підставою для визнання таких
товарів безоплатно наданими.
Відповідно до п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
сума безповоротної допомоги -
це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою
юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після
закінчення строку позовної давності.
Безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це товари, що
надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими
договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації
вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи
їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги,
які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх
вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на
відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або
господарському обороті (п. 1.23 Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
ДПІ, зазначаючи про порушення позивачем п. 4.5 ст. 4 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в
результаті чого за період з 01.04.2002 по 01.04.2003 донараховано
податок на додану вартість в сумі 402836,00 грн., не було
враховано норми пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, згідно з яким за
винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту,
податковий орган має право самостійно визначити суму податкових
зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом,
не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем
граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли
така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її
фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий
орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків
вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір
стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному
або судовому порядку.
Пп. 15.1.2 п. 15.1 ст. 15 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
містить
обмежений перелік підстав, коли податкове зобов'язання може бути
нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку
може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у
підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли: а) податкову
декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було
подано; б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами
платника податків або фізичною особою - платником податків щодо
умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.
Оскільки податкове зобов'язання з податку на додану вартість
протягом періоду, визначеного пп. 15.1.1 вказаного Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
, донараховане не було, а тому колегія суддів
погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про
неправомірність донарахування оспорюваних податків.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що відповідно
до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
судові рішення ґрунтуються на всебічному, повному та
об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве
значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та
процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують
висновків суду, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не
вбачається.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної
податкової інспекції залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 18.10.2004 та у справі N 17/236 залишити без змін.