ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.02.2005 Справа N 10/253
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Щотки С.О.
суддів: Подоляк О.А., Семчука В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ТОВ "Злат"
на постанову від 25.08.2004 р. Запорізького апеляційного
господарського суду
у справі N 10/253
за позовом ТОВ "Злат"
до ТОВ "Одяг"
про стягнення 31 535,50 грн.
за участю представників:
від позивача - не з'явились
від відповідача - не з'явились
В С Т А Н О В И В:
В квітні 2004 р. ТОВ "Злат" звернулось до суду з позовом,
обґрунтованим ст. 224 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, ч. 1 ст. 1166
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, про стягнення з ТОВ "Одяг" 31535,50 грн.
збитків, завданих у зв'язку із проведенням відповідачем
будівельних робіт без погодження з позивачем.
Рішенням господарського суду Запорізької області від
09.06.2004 р. (суддя Алейнікова Т.Г.) позов задоволено: стягнуто з
відповідача на користь позивача 31535,50 грн. заборгованості з
підстав правомірності та обґрунтованості заявлених вимог. При
цьому, суд виходив з того, що у зв'язку із спричиненням
відповідачем майнової шкоди позивачу нанесено збитки на загальну
суму 31535,50 грн., що складає різницю між первісною вартістю
майна та його вартістю після проведення уцінки за наслідком
пошкодження.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
25.08.2004 р. (судді: Радченко О.П., Кричмаржевський В.А.,
Мірошниченко М.В.) скасовано рішення господарського суду
Запорізької області від 09.06.2004 р., в позові відмовлено.
Скасовуючи рішення та відмовляючи в позові, апеляційний
господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено
обставин, які утворюють склад цивільного правопорушення, наявність
всіх елементів якого є необхідною умовою для покладення на
відповідача цивільно-правової відповідальності.
Не погоджуючись з постановою, ТОВ "Злат" звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в
силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної
скарги, перевіривши правильність застосування судами норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п.1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу
без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд
визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Вирішуючи спір, апеляційний господарський суд правильно
розподілив між сторонами обов'язок доказування, тобто визначив,
які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
). Виходячи з цього, у даній справі позивач повинен був
довести наявність шкоди і неправомірної поведінки, безпосередній
причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди, розмір
відшкодування.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення у рішенні та постанові господарських судів, колегія
суддів дійшла висновків про те, що суд апеляційної інстанції в
порядку ст.ст. 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і
об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх
сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог
і заперечень докази; надав належну юридичну оцінку правовідносинам
сторін.
Повторно розглянувши справу, дослідивши матеріали справи та
надавши їм належну юридичну оцінку, апеляційний господарський суд
дійшов обґрунтованих висновків про недоведеність позивачем
обставин, які утворюють склад цивільного правопорушення, на які
позивач посилався як на підставу своїх вимог (ст. 33 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
).
За таких обставин, керуючись законом, апеляційний
господарський суд дійшов вірного висновку про недоведеність та
необґрунтованість позовних вимог, а відтак правомірно відмовив в
позові, обґрунтовано спростувавши безпідставні висновки місцевого
господарського суду, які не ґрунтуються на досліджених в судовому
процесі доказах.
При цьому, апеляційний господарський суд з достатньою
повнотою з'ясував обставини, які мали значення для правильного
розгляду справи. Висновки суду, якими спростовано обставини на які
посилався позивач в обґрунтування своїх вимог та які містяться у
рішенні місцевого господарського суду, ґрунтуються на доказах,
наведених в постанові суду, та положеннях чинного законодавства.
На підставі встановлених фактичних обставин судом з'ясовані дійсні
права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний
закон, що регулює спірні відносини.
Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом
постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України
від 29.12.1976 р. N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення" зі
змінами та доповненнями.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються
колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та з підстав їх невідповідності матеріалам
справи.
З урахуванням викладеного, твердження оскаржувача про
порушення і неправильне застосування апеляційним господарським
судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті
постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав
для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту
колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ "Злат" залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
25.08.2004 р. у справі N 10/253 залишити без змін.