ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 09.02.2005                                       Справа N 4/69-75
 
         (ухвалою Судової палати у господарських справах
              Верховного Суду України від 21.04.2005
         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
 
 
     Вищий господарський суд  України  у  складі  колегії  суддів:
<...>
     розглянувши касаційну скаргу приватного підприємця П.О.В.
     на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
3 вересня 2004 року
     у справі N 4/69-75
     за позовом приватного підприємця П.О.В.
     до приватного підприємця П.В.Є.
     про зобов'язання  виконання  договору   та   визнання   права
власності
     за участю представників:
     позивача: Хохлов В.О., Платонов О.В.
     відповідача: Козюра А.Г., Пахольчук В.Є.
     В С Т А Н О В И В:
 
     Рішенням господарського суду Волинської області від 24 травня
2004 року (суддя <...>) позов задоволено повністю,  визнано за  ПП
П.О.В.  право  власності  на  об'єкт нерухомого майна - приміщення
магазину N  4,  5  книжкового  пасажу,  площею  19,3  кв.  м.,  що
знаходиться за адресою:  <...>;  зобов'язано ПП П.В.Є. передати за
актом  прийому-передачі  об'єкт  нерухомого  майна  -   приміщення
магазину N 4, 5 книжкового пасажу, площею 19,3 кв. м.
 
     Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 3
вересня 2004 року (судді <...>) рішення  місцевого  господарського
суду скасовано; в позові відмовлено.
 
     ПП П.О.В.   звернувся   з   касаційною   скаргою   до  Вищого
господарського суду України, в якій просить постанову апеляційного
господарського   суду   скасувати,  оскільки  ним  порушені  норми
матеріального та процесуального права та залишити в  силі  рішення
місцевого господарського суду.
 
     Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги,  перевіривши наявні  матеріали  на  предмет  їх
юридичної оцінки господарськими судами,  колегія суддів прийшла до
висновку,  що касаційна скарга підлягає частковому  задоволенню  з
наступних підстав.
 
     На підставі   рішення   Луцької   міської  ради  N  20/8  від
29 березня 2002 року "Про  надання  земельної  ділянки  на  умовах
оренди  ПП  П.В.Є.  для  влаштування  та обслуговування книжкового
пасажу по вул.  <...>" 22 квітня 2002  року  між  Луцькою  міською
радою та ПП П.В.Є.,  укладено договір оренди земельної ділянки для
влаштування та обслуговування книжкового пасажу по  вул.  <...>  у
м. <...>.
 
     2 серпня  2002  року  між  позивачем та відповідачем укладено
договір інвестування будівництва книжкового пасажу по вул. <...> у
м.  <...>,  відповідно  до  п.1.2  якого по завершенню будівельних
робіт,  з моменту  прийняття  книжкового  пасажу  в  експлуатацію,
інвестор  набуває  право спільної часткової власності на будівлю в
розмірі 2/15 її дійсної вартості.
 
     Вимоги позивача  полягали  саме  в  зобов'язанні  відповідача
передати 2/15  частину  книжкового пасажу,  а саме магазин N 4,  5
площею 19,3 кв. м.
 
     Для правильного вирішення спору,  господарські  суди  повинні
були встановити наступне:
     - належне виконання сторонами за договором своїх  зобов'язань
(ст.ст. 11, 509 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        );
     - встановити дійсну суму  витрат  забудовника  на  проведення
робіт,  щоб встановити чи сплачено позивачем 2/15 дійсної вартості
будівлі.
 
     Відповідно до ст.  38 ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  якщо  подані
сторонами  докази  є недостатніми,  господарський суд зобов'язаний
витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі
у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
 
     В порушення  вказаної  норми  місцевий  господарський  суд не
витребував проектно-кошторисну документацію та акт про прийняття в
експлуатацію "Книжкового пасажу".
 
     В порушення ст.  43,  105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Львівський
апеляційний господарський суд вказані порушення  не  виправив,  що
призвело   до   неповного   з'ясування  всіх  обставин  справи  та
неправильного застосування законів  та  інших  нормативно-правових
актів.
 
     Наведене свідчить,  що  винесені  судові  рішення  підлягають
скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої
інстанції,   враховуючи   межі   перегляду   справи  в  касаційній
інстанції.
 
     При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене
і  вирішити  спір  у відповідності з обставинами справи і вимогами
закону.
 
     Керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9 - 111-11 ГПК  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
 
     Касаційну скаргу  приватного  підприємця П.О.В.  задовольнити
частково.
 
     Рішення господарського суду Волинської області від 24  травня
2004  року  та  постанову  Львівського апеляційного господарського
суду від 3 вересня 2004 року у справі N 4/69-75 скасувати.
 
     Справу передати  на  новий  розгляд  до  господарського  суду
Волинської області.