ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.02.2005 Справа N 3/109
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 12.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого), Вовка І.В., Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Закритого акціонерного товариства телефонної компанії
"СІТЕЛ" на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 02.11.2004 року у справі за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" до Закритого
акціонерного товариства телефонної компанії "СІТЕЛ" про стягнення
заборгованості, пені та 3% річних, У С Т А Н О В И В:
У травні 2004 року позивач звернувся до господарського суду
Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача про
стягнення заборгованості в сумі 10800 грн., пені в сумі
909,68 грн. і 3% річних у сумі 459 грн., посилаючись на те, що
останній неналежним чином виконує договірні зобов'язання з оплати
за надані послуги зв'язку.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
01.07.2004 року позов задоволено частково та стягнуто з
відповідача на користь Дніпропетровської дирекції ВАТ "Укртелеком"
10800 грн. основного боргу, збитків від інфляції в сумі
121,03 грн., пеню в сумі 579,94 грн. і 3% річних у сумі 405 грн.,
а в решті позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 02.11.2004 року зазначене рішення суду першої інстанції
залишене без змін.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом порушено
норми матеріального та процесуального права, і тому просить
прийняті ним рішення скасувати та справу передати на новий розгляд
до суду першої інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що прийняті в
справі судові рішення відповідають вимогам закону і просить
залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
За клопотанням відповідача про правонаступництво суд
відповідно до вимог ст. 25 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
здійснює його
заміну на правонаступника. Товариство з обмеженою відповідальністю
"Телефонна компанія "СІТЕЛ", що підтверджується статутними
документами останнього.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи
і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами було
укладено договір N П/41-223 від 22.11.2002 року, за умовами якого
позивач зобов'язався приєднати мережі електрозв'язку відповідача
до телефонних мереж загального користування та надати доступ до
мереж і послуг, послуги місцевого, зонового, міжміського і
міжнародного електрозв'язку, а відповідач зобов'язався оплачувати
їх вартість, та договір N 3Л/41-264 від 26.12.2002 року, за
умовами якого позивач зобов'язався приєднати місцеву мережу
електрозв'язку відповідача до телефонної мережі загального
користування та надати доступ до мереж та послуг місцевого,
зонового, міжміського і міжнародного зв'язку, а відповідач
зобов'язався оплачувати їх вартість.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з
відповідача заборгованості, 3% річних і пені у зв'язку з
порушенням договірних зобов'язань з оплати за надані послуги
зв'язку.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. п. 1, 6 постанови
Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 року N 11
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення", рішення є законним тоді,
коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені
судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну
оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд
виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи
одні і відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати.
Оскаржені судові рішення цим вимогам не відповідають.
Так, попередніми судовими інстанціями не було з'ясовано
правову природу договорів, що є підставою заявленого позову, та
які норми матеріального права підлягають застосуванню до спірних
правовідносин, а звідси, не було встановлено дійсних прав і
обов'язків сторін.
Разом з цим, суд не звернув уваги на те, що позов
обґрунтовано двома договорами, та не з'ясував питання про те, яка
заборгованість виникла у відповідача за кожним окремо взятим
договором, і які зобов'язання та відповідальність сторін
передбачені цими договорами.
До того ж, судами, в порушення вимог ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, не було з'ясовано обставин, пов'язаних з обсягом
наданих послуг відповідачу за заявленими вимогами та не наведено в
прийнятих рішеннях доказів, що підтверджують ці обставини.
У той же час, судом не було з'ясовано обгрунтування
розрахунків розміру заявлених вимог і не наведено в прийнятих
рішеннях розрахунків, з яких виходив суд при задоволенні грошових
вимог.
Водночас, суду слід було мати на увазі, що ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
(2003 року) застосовується до правовідносин, що виникли
після набрання ним чинності 1 січня 2004 року, а спір між
сторонами за заявленими вимогами виник з приводу неоплати
відповідачем заборгованості, що утворилася в період з
01.01.2003 року по 30.06.2003 року.
Отже, за таких обставин оскаржені судові рішення не можна
визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід врахувати наведене і
вирішити спір відповідно до вимог закону.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства телефонна
компанія "СІТЕЛ" задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 02.11.2004 та рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 01.07.2004 скасувати, і справу N 3/109 передати на
новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.