ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.02.2005 Справа N 23/366
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 14.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Плахотнюк С.О.
суддів: Панченко Н.П., Плюшка І.А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ПП "Інтер Карго
Сервіс"
на постанову від 05.07.2004 Київського апеляційного
господарського суду
та рішення від 07.11.2002 господарського суду міста Києва
у справі N 23/366
за позовом ПП "Інтер Карго Сервіс"
до ДП "М+М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ" стягнення
7326,76 грн. боргу,
та зустрічним позовом ДП "М+М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ"
до ПП "Інтер Карго Сервіс"
про стягнення 9070,00 грн. збитків,
за участю представників:
- позивача - не з'явився,
- відповідача - Бірюкова Є.І.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 07.11.2002 господарського суду міста Києва у
справі N 23/366 (суддя Демидова А.М.) відмовлено в позові
ПП "Інтер Карго Сервіс" до ДП "М+М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ".
Задоволено зустрічний позов ДП "М+М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ"
до ПП "Інтер Карго Сервіс". Стягнуто з ПП "Інтер Карго Сервіс" на
користь ДП "М+М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ" відшкодування
9006,16 грн. основного боргу, 90,06 грн. витрат по держмиту та
118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Постановою від 05.07.2004 Київського апеляційного
господарського суду у справі N 23/366 рішення від 07.11.2002
господарського суду міста Києва у цій справі залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою від 05.07.2004 Київського
апеляційного господарського суду та рішенням від 07.11.2002
господарського суду міста Києва у справі N 23/366, ПП "Інтер Карго
Сервіс" звернулося до Вищого господарського суду України із
касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказані рішення
місцевого та постанову апеляційного господарських судів та
постановити нове рішення про задоволення первісного позову та
відмову в задоволенні зустрічного позову.
Заслухавши доповідача, представника відповідача, перевіривши
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого
господарського суду України дійшла висновку про те, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Рішення господарського суду міста Києва у справі N 23/366 за
позовом приватного підприємства "Інтер Карго Сервіс" до дочірнього
підприємства М+М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ" про стягнення
заборгованості за перевезення вантажу в міжнародному повітряному
сполученні прийнято 07.11.2002 р.
Апеляційна скарга ПП "Інтер Карго Сервіс" на рішення
господарського суду міста Києва від 07.11.2002 р. прийнята до
апеляційного провадження ухвалою Київського апеляційного
господарського суду від 20.02.2003. У зв'язку з численними
оскарженнями зазначеної ухвали до Вищого господарського суду
України та Верховного суду України апеляційне провадження у справі
N 23/366 було зупинено ухвалою суду від 27.03.2003.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від
11.06.2004 у справі N 23/366 апеляційне провадження за скаргою
ПП "Інтер Карго Сервіс" поновлено.
05.07.2004 Київським апеляційним господарським судом прийнята
постанова апеляційної інстанції про залишення рішення
господарського суду міста Києва від 07.11.2002 без змін.
ПП "Інтер Карго Сервіс", не погоджуючись з постановою та
рішенням судів попередніх інстанцій, в касаційній скарзі
посилається на порушення судами процесуальних норм, зокрема,
відсутність належного повідомлення сторін про поновлення розгляду
його апеляційної скарги. Не отримував позивач, як зазначено в
касаційної скарзі, і ухвалу апеляційної інстанції про відкладення
судового засідання на 05.07.2004, що перешкодило його присутності
на засіданні апеляційної інстанції.
Вищий господарський суд України вважає цей мотив касаційної
скарги як такий, що заслуговує на увагу. Порушення норм
процесуального права, зазначені в пункті 2 статті 104 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, є в будь-якому випадку підставою для скасування
рішення або постанови господарського суду.
Як вбачається з матеріалів, справи судом апеляційної
інстанції належним чином не перевірено направлення зазначених
ухвал на адресу обох сторін, оскільки в засіданні були відсутні
обидві сторони.
Крім того, судом першої інстанції не в повному обсязі
з'ясовані матеріали справи, невірно застосовано до правовідносин
сторін з міжнародних перевезень окремі статті Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, на що суд апеляційної інстанції уваги не
звернув.
В постанові апеляційної інстанції не зазначені норми
матеріального права, що повинні застосовуватись до спірних
правовідносин. Пояснення позивача з первісного позову і його
заперечення із зустрічного позову судом не досліджувались.
Також судами першої та апеляційної інстанцій не перевірено
належні документи з спірного авіаперевезення
Москва-Улан-Батор-Пекін, правильність застосування
сторонами-учасниками перевезення (агентами), перевізником Правил
повітряних перевезень вантажів, затверджених наказом Міністерства
транспорту України від 14 жовтня 2003 року N 793 ( z1023-03 ) (z1023-03)
і
зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 7 листопада
2003 року за N 1023/8344. Зазначені правила застосовуються до
введення в дію Інструкції з організації перевезень вантажів
повітряним транспортом щодо організації перевезень вантажів
повітряним транспортом, установлені Міжнародною асоціацією
повітряного транспорту.
Правилами повітряних перевезень вантажів при перевезенні
вантажу передбачена видача авіавантажної накладної; замість
авіавантажної накладної, іноді можуть застосовуватися інші засоби.
Судами ці обставини не з'ясовувались. Авіанакладна N 555-83461280
не містить переводу також як лист агента про переадресування
вантажу на українську (або російську) мову.
Сфера застосування цих Правил ( z1023-03 ) (z1023-03)
передбачена
ст. 4.1, в який зазначено: якщо будь-яке положення Правил
суперечить Положенням міжнародного договору, який є частиною
законодавства будь-якої країни, на територію, з території або
через територію якої здійснюється перевезення або імперативній
нормі Національного права такої країни, що загрожує виконанню
перевезення, то таке Положення Правил не застосовується. Норми
Варшавської конвенції застосовані судом без врахування фактичних
обставин справи, про що також зазначалось скаржником, але його
заперечення за зустрічним позовом не з'ясовані і не спростовані
судами.
З врахуванням викладеного, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що апеляційна інстанція, не застосовувавши
ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
(перевірка законності і
обґрунтованості рішення суду першої інстанції в повному обсязі),
прийняла недостатньо обґрунтоване рішення у справі.
Відповідно з ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
При новому розгляді суду першої інстанції слід усунути
зазначені недоліки та вирішити спір відповідно до законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ПП "Інтер Карго Сервіс" на постанову від
05.07.2004 Київського апеляційного господарського суду та рішення
від 07.11.2002 господарського суду міста Києва у справі N 23/366
задовольнити частково.
Постанову від 05.07.2004 Київського апеляційного
господарського суду та рішення від 07.11.2002 господарського суду
міста Києва у справі N 23/366 скасувати. Справу передати на новий
розгляд до господарського суду міста Києва.