ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.02.2005 Справа N 13/90-1023
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Яценко О.В. (доповідач у справі), суддів:
Бур'янової С.С., Львова Б.Ю., розглянувши касаційну скаргу
Управління Пенсійного фонду України у Тернопільському районі
Тернопільської області, м. Тернопіль на постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 20.07.2004 р. у справі
N 13/90-1023 господарського суду Тернопільської області за позовом
ТОВ "Модуль", с. Плотича до Управління Пенсійного фонду України у
Тернопільському районі Тернопільської області, м. Тернопіль про
списання боргу в сумі 10162,72 грн. (в судовому засіданні взяли
участь представники сторін від позивача - Панчук С.М., дов. N 01
від 01.02.2005 р. та Цупер Л.В. дов. N 01 від 01.01.2005 р.),
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Тернопільської області від
01.06.2004 р. у справі N 13/90-1023 (суддя: Стопник С.Г.) позов
ТОВ "Модуль", с. Плотича до Управління Пенсійного фонду України у
Тернопільському районі Тернопільської області, м. Тернопіль про
списання боргу в сумі 10162,72 грн. задоволено. Зобов'язано
Управління Пенсійного фонду України у Тернопільському районі
Тернопільської області, м. Тернопіль здійснити списання недоїмки
10162,72 грн. по внесках в Пенсійний фонд України, яка рахується
за товариством з обмеженою відповідальністю "Модуль".
Не погодившись з цим рішенням, Управління Пенсійного фонду
України у Тернопільському районі Тернопільської області,
м. Тернопіль подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення
господарського суду Тернопільської області від 01.06.2004 р. у
справі N 13/90-1023 скасувати.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
20.07.2004 р. у справі N 13/90-1023 (судді: Новосад Д.;
Михалюк О.; Мельник Г.) рішення господарського суду Тернопільської
області від 01.06.2004 р. залишено без змін, а апеляційна скарга
без задоволення.
Не погоджуючись з цією постановою, Управління Пенсійного
фонду України у Тернопільському районі Тернопільської області,
м. Тернопіль, внесло до Вищого господарського суду касаційну
скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 20.07.2004 р. у справі
N 13/90-1023, як прийняту з порушенням норм матеріального та
процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді Яценко О.В.,
розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування судами
попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права,
дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового
задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" N 1058 ( 1058-15 ) (1058-15)
до страхових
внесків віднесено кошти відрахувань на соціальне страхування та
збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно
із законодавством, що діяло раніше; кошти сплачені на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до
цього Закону.
Згідно із п. 4 ст. 18 вищезазначеного Закону ( 1058-15 ) (1058-15)
страхові внески не включаються до складу податків (інших
обов'язкових платежів), що складають систему оподаткування, а
також на ці внески не поширюється податкове законодавство.
Водночас Закон України від 21.12.2000 р. N 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" є спеціальним
законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення,
списання, розстрочення зобов'язань юридичних та фізичних осіб
перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і
зборів. Таким чином на страхові внески до Пенсійного фонду України
не поширюється положення Закону N 2181.
Крім того, відповідно до п. 15 розділу XV Прикінцевих
положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
"Закони України та інші
нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить
цьому Закону".
Зазначене зокрема стосується і Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки п. 18.3 ст. 18
передбачає, що недоїмка до Пенсійного фонду України не підлягає
списанню, крім випадків повної ліквідації юридичної особи, щодо
яких відсутні особи, які відповідно до цього Закону мають нести
зобов'язання зі сплати страхових внесків, тому суди попередніх
інстанцій повинні дослідити, чи має право списувати ТОВ "Модуль"
борг в сумі 10162,72 грн.
Посилання судів попередніх інстанцій на Порядок проведення
органами Пенсійного фонду України списання та розстрочення
податкового боргу (недоїмки) по збору на обов'язкове державне
пенсійне страхування, яке затверджене постановою правління
Пенсійного фонду України N 7 ( z0282-01 ) (z0282-01)
від 12.03.2001 р. та
зареєстроване Мінюстом 27.03.2001 р. за N 282/5473, є помилковим,
оскільки зазначений Порядок не регулює питання списання боргу
згідно п. 18.3 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, підставами для скасування або зміни
рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є
неправильне застосування норм матеріального чи процесуального
права.
Згідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла до висновку, що постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 20.07.2004 р. у
справі N 13/90-1023 та рішення господарського суду Тернопільської
області від 01.06.2004 р. у справі N 13/90-1023 необхідно
скасувати.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у
Тернопільському районі Тернопільської області, м. Тернопіль на
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
20.07.2004 р. у справі N 13/90-1023 задовольнити частково.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
20.07.2004 р. у справі N 13/90-1023 та рішення господарського суду
Тернопільської області від 01.06.2004 р. у справі N 13/90-1023
скасувати. Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Тернопільської області.