ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.02.2005 Справа N 12/112
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової - головуючого, Н.О. Волковицької, Г.М. Фролової,
за участю представників: позивача Бухта Н.А. - дов. від
04.01.2005 року, відповідачів - не з'явились (про час і місце
судового засідання повідомлені належно), не з'явились (про час і
місце судового засідання повідомлені належно), розглянувши у
відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Рівненської
об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 26 серпня 2004 року у справі
N 12/112 господарського суду Рівненської області за позовом
державної податкової інспекції у м. Рівне (правонаступник -
Рівненська об'єднана державна податкова інспекція) до Товариства з
обмеженою відповідальністю "Електрозахист", Приватного
підприємства "Рівнепромобладнання" про визнання угод недійсними,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2004 року державна податкова інспекція у м. Рівне
звернулася до господарського суду Рівненської області з позовом до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрозахист" та
Приватного підприємства "Рівнепромобладнання" про визнання угод:
- від 12.04.2002 року на суму 4800,00 гривень, що
підтверджується накладною та податковою накладною N 416 від
12.04.2002 року, про що здійснений запис в книзі обліку придбання
за N 40;
- від 16.04.2002 року на суму 4800,00 гривень, що
підтверджується накладною та податковою накладною N 4011 від
16.04.2002 року, про що здійснений запис в книзі обліку придбання
за N 41;
- від 24.04.2002 року на суму 3222,00 гривень, що
підтверджується накладною та податковою накладною N 4024 від
24.04.2002 року, про що здійснений запис в книзі обліку придбання
за N 47;
- від 07.02.2003 року на суму 7740,00 гривень, що
підтверджується накладною та податковою накладною N 202 від
07.02.2003 року, про що здійснений запис в книзі обліку придбання
за N 203;
укладених між відповідачами, недійсним з підстави їх
укладання з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та
суспільства, відповідно до статті 49 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
із застосуванням наслідків, передбачених статтею 49
Цивільного кодексу УРСР.
У відповідності до статті 22 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(а.с. 42) позивач уточнив позовні
вимоги та просив визнати недійсними як такі, що укладені з метою,
суперечною інтересам держави і суспільства відповідно до статей
207, 208 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, угоди,
укладені в письмовій формі, згідно з переліком, викладеним в
пункті 1 позовної заяви від 16.03.2004 року, та застосувати
правові наслідки, передбачені статтею 49 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
(в редакції, що діяла на момент укладення та виконання
спірних угод), а саме:
- стягнути в дохід держави з Товариства з обмеженою
відповідальністю "Електрозахист" вартість товарно-матеріальних
цінностей, отриманих за спірними угодами (зазначеними в пункті 1
позовних вимог) в сумі 20562,00 грн.;
- зобов'язати Приватне підприємство "Рівнепромобладнання"
повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Електрозахист"
все одержане за спірними угодами - грошові кошти в суму
20562,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Рівненського
міського суду від 09.09.2003 року визнано недійсними установчі
документи Приватного підприємства "Рівнепромобладнання" з моменту
реєстрації змін до статуту, які були зареєстровані 16 травня
2001 року. Засновник даного підприємства, Дубовський І.Л.,
створюючи підприємство, не мав наміру займатися
фінансово-господарською діяльністю, створив його за винагороду на
прохання Собіпана О.Л. і лише підписував для нього бланки
бухгалтерських та фінансових документів. Судом встановлено, що
реєстрація Приватного підприємства "Рівнепромобладнання" здійснена
з порушенням діючого законодавства, на підставну особу. Приватним
підприємством "Рівнепромобладнання" податки не сплачено.
Рішенням господарського суду Рівненської області від
19 квітня 2004 року (суддя Шарапа В.М.) позов задоволено. Угоди
купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей між Товариством з
обмеженою відповідальністю "Електрозахист" та Приватним
підприємством "Рівнепромобладнання", укладені: 12.04.2002 року на
суму 4800,00 грн., 16.04.2002 року на суму 4800,00 грн.,
16.04.2002 року на суму 3222,00 грн., 07.02.2003 року на суму
7740,00 гривень, всього на суму 20562,00 грн. визнано недійсними.
Стягнуто з Приватного підприємства "Рівнепромобладнання" на
користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрозахист"
20562,00 грн. отриманих коштів на виконання недійсних угод.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрозахист"
на користь держави 20562,00 грн. належних йому до відшкодування
Приватного підприємства "Рівнепромобладнання" грошових коштів.
Стягнуто з Приватного підприємства "Рівнепромобладнання": до
Державного бюджету України держмито у розмірі, 205,62 грн.; на
користь ДП "Судовий інформаційний центр" 118 витрат по наданню
послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Мотивуючи рішення, господарський суд першої інстанції виходив
з того, що визнання недійсними установчих документів з
16.05.2001 року Приватного підприємства "Рівнепромобладнання" з
підстав його заснування особою, що не мала наміру здійснювати
підприємницьку діяльність, заснування підприємства і здійснення
його реєстрації на підставну особу, укладення в подальшому таким
підприємством угод та несплата податків свідчать про те, що
укладаючи спірні угоди, Приватне підприємство
"Рівнепромобладнання" діяло з метою, спрямованою на приховування
отриманих за угодою грошових коштів від оподаткування. Оскільки
така мета суперечить одному з основних принципів існуючого
суспільного ладу, вона є суперечною інтересам держави і
суспільства та підлягає визнанню недійсною із застосування
наслідків, передбачених статтею 208 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
26.08.2004 року (судді: Онишкевич В.В. - головуючий, Бобеляк О.М.,
Зданкевич З.І.) рішення господарського суду Рівненської області
від 19.04.2004 року по справі N 12/112 скасовано. В позові
відмовлено.
Постанова господарського суду апеляційної інстанції
вмотивована тим, що відповідно до статті 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення суду загальної
юрисдикції з цивільної справи, що набрало законної сили, є
обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені
судом і мають значення для вирішення спору. Однак господарський
суд Рівненської області, посилаючись на рішення Рівненського
міського суду від 09.09.2003 року щодо визнання недійсними
установчих документів Приватного підприємства
"Рівнепромобладнання", не врахував тієї обставини, що дане рішення
суду загальної юрисдикції не набрало законної сили, оскільки було
оскаржене до апеляційного суду Рівненської області, який своєю
ухвалою від 23.06.2004 року задовольнив апеляційну скаргу та
скасував рішення Рівненського міського суду від 09.09.2003 року.
Не погоджуючись з постановою, Рівненська об'єднана державна
податкова інспекція Рівненської області звернулась до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 26 серпня
2004 року, в якій просить постанову у справі скасувати та залишити
в силі рішення господарського суду Рівненської області від
19.04.2004 року по справі N 12/112, мотивуючи касаційну скаргу
доводами про неправильне застосування судом норм процесуального
права, а саме: статей 35, 43, 101 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Зокрема, заявник посилається на те, що відповідно до
статті 35 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
рішення суду з цивільної справи, що набрало законної
сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які
встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Судом не
враховано, що до Рівненського апеляційного суду оскаржувалось
рішення Рівненського міського суду, що на момент оскарження
набрало законної сили, і строки для оскарження поновлювались.
Також заявник посилається на те, що при винесенні постанови
судом апеляційної інстанції не було надано належної оцінки
постанові Рівненського міського суду, яка долучена до матеріалів
справи, в частині того, що дана постанова не заперечує факти
фіктивної діяльності підприємства.
Відповідачі відзиви на касаційну скаргу не надали.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
позивача, присутнього в судовому засіданні, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в постанові, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій, предметом спору є визнання недійсними угод: від
12.04.2002 року на суму 4800,00 гривень, що підтверджується
накладною та податковою накладною N 416 від 12.04.2002 року, про
що здійснений запис в книзі обліку придбання за N 40; від
16.04.2002 року на суму 4800,00 гривень, що підтверджується
накладною та податковою накладною N 4011 від 16.04.2002 року, про
що здійснений запис в книзі обліку придбання за N 41; від
24.04.2002 року на суму 3222,00 гривень, що підтверджується
накладною та податковою накладною N 4024 від 24.04.2002 року, про
що здійснений запис в книзі обліку придбання за N 47; від
07.02.2003 року на суму 7740,00 гривень, що підтверджується
накладною та податковою накладною N 202 від 07.02.2003 року, про
що здійснений запис в книзі обліку придбання за N 203, укладених
між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електрозахист" та
Приватним підприємством "Рівнепромобладнання", на підставі
статті 49 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам
соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у
обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход
держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання
угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави
все одержане нею і все належне з неї першій стороні на
відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з
сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій
стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування
виконаного стягується в доход держави.
Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з
того, що Приватне Підприємство "Рівнепромобладнання" створено на
підставну особу та для діяльності всупереч законодавства, оскільки
підприємство мало на меті приховування прибутків, отримання
неконтрольованого доходу та ухилення від сплати податків. Приватне
підприємство "Рівнепромобладнання", укладаючи спірні угоди, діяло
з метою, яка була спрямована на приховування отриманих за угодою
коштів від оподаткування, а тому такі угоди слід визнати
недійсними на підставі статті 49 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
. Крім того, рішенням Рівненського міського суду від
9 вересня 2003 року визнані недійсними установчі документи
Приватного підприємства "Рівнепромобладнання", а згідно статті 35
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення
суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим
для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають
значення для вирішення спору.
Скасовуючи рішення по справі, апеляційний господарський суд
виходив з того, що відповідно до статті 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення суду з
цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для
господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають
значення для вирішення спору. Однак в даному випадку посилання
суду першої інстанції на рішення Рівненського міського суду від
09.09.2003 року не може бути прийнято судом до уваги, оскільки
місцевий господарський суд Рівненської області, посилаючись на
згадане вище рішення Рівненського міського суду щодо визнання
недійсними установчих документів Приватного підприємства
"Рівнепромобладнання", не врахував тієї обставини, що дане рішення
суду загальної юрисдикції від 09.09.2003 року не набрало законної
сили, оскільки було оскаржене до апеляційного суду Рівненської
області, який своєю ухвалою від 23.06.2004 року задовольнив
апеляційну скаргу та скасував рішення Рівненського міського суду
від 09.09.2003 року.
Інших належних письмових доказів, які б свідчили про
наявність умислу при укладенні спірних угод, які суперечать
інтересам держави, позивач суду не надав.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова
апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог
чинного законодавства України і підстави для її скасування
відсутні.
Твердження заявника про порушення апеляційним господарським
судом при прийнятті постанови норм процесуального права є
безпідставними і суперечать матеріалам справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
26.08.2004 року у справі N 12/112 господарського суду Рівненської
області залишити без змін, а касаційну скаргу Рівненської
об'єднаної державної податкової інспекції - без задоволення.