ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.02.2005 Справа N 05-6-45/546
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 21.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів: Чернова Є.В., Цвігун В.Л.
за участю представників:
позивача - Захватаєв В.М.,
відповідача - Жила Б.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
АТ "Бельведер"
на постанову від 13.10.2004 Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 05-6-45/546
за позовом АТ "Бельведер" (Франція)
до Міністерства освіти та науки України (надалі -
Міністерство)
про визнання недійсним заяви відповідача від 29.10.2003
N ТЗ-20118 про невизнання зміни власника міжнародної реєстрації
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.07.2004 (суддя
Балац С.В.), винесеною на підставі п.1 ст. 62 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, відмовлено у прийнятті позовної заяви АТ "Бельведер"
як такої, що не підлягає розгляду в господарських судах України.
Ухвала мотивована тими обставинами, що оспорювана позивачем заява
від 29.10.2003 є остаточною і оскарженню не підлягає.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
13.10.2004 (судді: Кондес Л.О., Куровський С.В., Пантелієнко В.О.)
ухвалу залишено без змін з тих же підстав, а також з огляду на те,
що заяву відповідача не можна визнати актом ненормативного
характеру.
АТ "Бельведер" у поданій касаційній скарзі просить ухвалу та
постанову скасувати, справу передати на розгляд господарського
суду м. Києва, оскільки вважає, що відповідно до п.1 ст. 12 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарським судам підвідомчі справи у спорах
про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у
законодавстві, крім спорів, вирішення яких відповідно до законів
України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших
органів.
Оспорюваний акт державного органу управління видано
відповідно до ст. 9 ter Мадридської угоди ( 995_134 ) (995_134)
про
міжнародну реєстрацію знаків, однак, цією угодою не визначено
будь-який орган, до відання якого належить вирішення спорів про
визнання недійсними актів, що стосуються визнання чи невизнання
зміни власника міжнародної реєстрації. Окрім того, скаржник вказує
на те, що оспорювана заява є офіційним письмовим документом
державного органу, на підставі якого вносяться зміни до
Міжнародного реєстру щодо власника міжнародної реєстрації, а тому
породжує певні правові наслідки для позивача, спрямована на
регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий
характер для суб'єктів цих відносин.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм
процесуального права та заслухавши пояснення присутніх у засіданні
представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає задоволенню, а оскаржувані ухвала та постанова -
скасуванню з передачею справи до господарського суду м. Києва для
розгляду позовної заяви АТ "Бельведер" по суті з наступних
підстав. При винесенні оскаржуваної ухвали про відмову у прийнятті
позовної заяви суд першої інстанції виходив з того, що оспорювана
заява Міністерства від 29.10.2003 є остаточною та оскарженню не
підлягає, в зв'язку з чим спір про визнання цієї заяви недійсним
не підлягає розгляду господарським судом.
Проте, колегія визнає такі висновки суду помилковими з тих
мотивів, що відповідно до п.1 ч. I ст. 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарським судам підвідомчі справи у спорах про визнання
недійсними актів з підстав зазначених у законодавстві, крім
спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних
договорів та угод віднесено до відання інших органів. Однак,
Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків від
14.04.1891 р. ( 995_134 ) (995_134)
, яка набула чинності для України
25.12.1991 р., не визначає будь-який орган, до відання якого
належить вирішення спорів про визнання недійсними актів, які
стосуються зміни власника міжнародної реєстрації. Отже, виходячи
зі змісту ст. 12 ГПК України у разі, якщо вирішення спорів про
визнання недійсною заяви відповідача відповідно до міждержавних
договорів та угод не віднесено до відання певних компетентних
органів, справи у таких спорах підвідомчі господарським судам.
Склад учасників даного спору відповідає вимогам ст. 1 ГПК України,
а спірні правовідносини мають господарський характер, оскільки
виникають у зв'язку зі змінами власника товарного знаку.
Згідно зі ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у
державі, в тому числі і на правовідносини у сфері інтелектуальної
власності.
З врахуванням положень п.1 ч. I ст. 12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та з огляду на те, що Мадридською угодою про
міжнародну реєстрацію знаків ( 995_134 ) (995_134)
не передбачено
позасудовий порядок розгляду спорів про невизнання зміни власника
міжнародної реєстрації іншим спеціально уповноваженим органом,
даний спір підлягає розгляду господарським судом м. Києва.
Виходячи з наведеного наявне зазначення в оспорюваній заяві
її остаточного характеру та недопустимості її оскарження не може
бути достатньою підставою піддавати сумніву підвідомчість
господарському суду спору про визнання недійсною заяви
Міністерства від 29.10.2003.
Тим більше, що такі відомості стосуються по суті лише питань
неможливості оскарження такої заяви до Міністерства як видавника в
адміністративному порядку або ж до Міжнародного бюро ВОІВ, якому
адресовано оспорювану заяву.
Окрім того, зазначення в заяві від 29.10.2003 можливості чи
неможливості її перегляду або оскарження є обов'язковими
реквізитами заяви про невизнання зміни власника міжнародної
реєстрації, які закріплено ч. 4 правила 27 Загальної інструкції до
Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків ( 995_134 ) (995_134)
.
Разом з тим посилання суду апеляційної інстанції на
відсутність в оспорюваної заяви ознак нормативного акта жодним
чином не впливають на підвідомчість даного спору господарському
суду, оскільки заява відповідача є індивідуальним актом
ненормативного характеру, який породжує права і обов'язки тільки у
певного кола суб'єктів (позивача та ТОВ "Гетьман Ко"), а тому є
актом державного органу, який може бути визнаний недійсним в разі
його невідповідності чинному законодавству.
За таких обставин оскаржувані ухвала та постанова підлягають
скасуванню як прийняті внаслідок неправильного застосування судами
норм процесуального права, а справа - передачі до суду першої
інстанції для розгляду по суті пред'явлених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу АТ "Бельведер" задовольнити.
Ухвалу господарського суду м. Києва від 12.07.2004 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
13.10.2004 у справі N 05-6-45/546 скасувати.
Справу передати до господарського суду м. Києва для розгляду
позовної заяви АТ "Бельведер" по суті пред'явлених позовних вимог.