ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.02.2005 Справа N 5/3939-12/491
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 02.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової - головуючого, Н.О. Волковицької, Г.М. Фролової,
за участю представників: позивача - Оприск (дов. від
03.02.2005 року); відповідача - не з'явились (про час і місце
судового засідання повідомлені належно), розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції
у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 2 серпня 2004 року у справі
N 5/3939-12/491 господарського суду Львівської області за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія
"ІНТЕРМАРКЕТ" до Державної податкової інспекції у Галицькому
районі м. Львова про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 04.04.2003 року
N 928/04-23-4/13827416/6619, В С Т А Н О В И В:
В грудні 2003 року Товариство з обмеженою відповідальністю
"Торгова компанія "ІНТЕРМАРКЕТ" звернулося до господарського суду
Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у
Галицькому районі м. Львова про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 4 квітня 2003 року
N 928/04-23-4/13827416/6619 Державної податкової інспекції у
Галицькому районі м. Львова, яким визначено суму податкового
зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі
215313,00 грн., в тому числі основний платіж в сумі
143542,00 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 71771,00 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі
доповнення до акту перевірки від 02.04.2003 року N 5619/5620 про
результати перевірки товариства з обмеженою відповідальністю
"Торгова компанія "ІНТЕРМАРКЕТ" по питанню достовірності
визначення податкового зобов'язання та податкового кредиту по
податку на додану вартість за квітень - червень 2002 року, яким
зменшено суму бюджетного відшкодування за період, що перевіряється
в розмірі 143542,00 грн.
Зокрема, в акті зазначається, що в порушення пункту 6 Порядку
ведення книги обліку придбання товарів (робіт, послуг),
затвердженого наказом ДПА у Львівській області від 30.05.2002 року
N 165, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія
"ІНТЕРМАРКЕТ" у книзі обліку придбання не веде окремий облік
операцій, пов'язаних з придбанням з правом включення до
податкового кредиту, і окремо - без права включення до податкового
кредиту, в результаті чого перевіркою встановлено завищення
податкового кредиту за період з квітня по червень 2002 року в сумі
80305,00 грн. Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю
"Торгова компанія "ІНТЕРМАРКЕТ", у квітні та червні 2002 року до
податкового кредиту включено податок на додану вартість по
податкових накладних, заповнених постачальником з порушенням вимог
підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
на загальну суму 63237,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на час перевірки
надав відповідачу належним чином заповнені податкові накладні на
всю суму податкового кредиту, задекларованого в декларації по
податку на додану вартість, а, отже, донарахування за результатами
перевірки податку на додану вартість у сумі 63237,00 грн.
внаслідок зменшення податкового кредиту є неправомірними, оскільки
відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Крім того,
позовні вимоги мотивовані тим, що Торговий центр "Арсен", на
спорудження якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова
компанія "ІНТЕРМАРКЕТ" отримувало роботи і послуги та сплачувало
податок на додану вартість митним органам, є основним фондом, який
введений в експлуатацію в червні 2002 року, а, отже, даний
торговий центр не міг брати і не брав участь в неоподатковуваних
операціях звітних місяців квітня та травня, а коригування сум
податкового кредиту у зв'язку зі зміною цілей, на які
використовуються основні фонди, чинним законодавством України не
передбачено, а тому донарахування за період з квітня по червень
податку на додану вартість у сумі 80305,00 грн. є безпідставним.
Рішенням господарського суду Львівської області від
24.02.2004 року (суддя Запотічняк О.Д.), залишеним без змін
постановою Львівського апеляційного господарського суду від
02.08.2004 року (судді: Бойко С.М. (головуючий), Кузь В.Л., Давид
Л.Л.), позов задоволено. Визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому
районі м. Львова від 04.04.2003 року N 928/04-23-4/13827416/6619,
стягнуто з Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.
Львова на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова
компанія "ІНТЕРМАРКЕТ" судові витрати в сумі 203,00 грн., з яких:
85,00 грн. - в якості відшкодування сплаченого державного мита за
розгляд справи судом і 118,00 грн. - в якості відшкодування витрат
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Мотивуючи судові рішення, господарські суди з посиланням на
пункт 3.1 статті 3, підпункт 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, підпункт
7.4.2 пункту 7.4 статті 7, підпункт 7.4.3 пункту 7.4 статті 7,
підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, пункт 1 Указу Президента України
"Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності"
( 817/98 ) (817/98)
, зазначили, що у разі, коли платник податку здійснює як
оподатковувані, так і звільнені від оподаткування податком на
додану вартість операції, стосовно включення до сум податкового
кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі
придбання основних фондів та нематеріальних активів, що підлягають
амортизації, повинна застосовуватись загальна норма, встановлена
підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок
на додану вартість". Крім того, суд встановив, що до податкового
кредиту позивачем включені витрати по сплаті податку на додану
вартість, що підтверджено податковими накладними, виданими
Відкритим акціонерним товариством "Пивобезалкогольний комбінат
"Славутич" та Підприємством "Реємстма-Україна", які оформлені у
відповідності з вимогами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7
Закону України "Про податок на додану вартість".
Не погоджуючись з постановою, Державна податкова інспекція у
Галицькому районі м. Львова звернулась до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою на постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 2 серпня 2004 року, в якій
просить скасувати постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 02.08.2004 року та рішення господарського
суду Львівської області від 24.02.2004 року по справі
N 5/3939-12/491 повністю та прийняти нове рішення, яким залишити в
силі податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції
у Галицькому районі м. Львова від 04.03.2004 року
N 928/04/23-2/13827416/6619, мотивуючи касаційну скаргу доводами
про неправильне застосування судами норм матеріального права, а
саме: підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункт 7.4.2 пункту 7.4
статті 7, підпункт 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Зокрема, заявник
вважає, що дії Державної податкової інспекції у Галицькому районі
м. Львова щодо нарахування штрафних санкцій по податку на додану
вартість відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
не виходили за межі чинного податкового законодавства
України та були правомірними.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому
погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та
просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від
02.08.2004 року і рішення господарського суду Львівської області
від 24.02.2004 року по справі N 5/3939-12/491 господарського суду
Львівської області залишити без змін, а касаційну скаргу Державної
податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова - без
задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України переглядає за
касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського
суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанцій.
Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник
податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має
містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової
накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву
юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи,
зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси
фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану
вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх
кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну
продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну
суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що
підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі,
коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт,
послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом
оподаткування згідно з статтями 3 та 5 цього Закону, суми податку,
сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт,
послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат
виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів,
що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу
валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості
основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту
не включаються.
Відповідно до підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 зазначеного
Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі, коли товари (роботи, послуги),
виготовлені та/або придбані, частково використовуються в
оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового
кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку
при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці
використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних
операціях звітного періоду.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що не
дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по
сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи
митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом
прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує
перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У
разі коли на момент перевірки платника податку органом державної
податкової служби суми податку, попередньо включені до складу
податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим
підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у
вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством,
нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену
зазначеними цим підпунктом документами.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій позивач у відповідності до вимог Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
обґрунтовано включив до
суми податкового кредиту податок на додану вартість в
сумі 80305,00 грн., а також податок на додану вартість в сумі
63237,00 грн., що підтверджено податковими накладними, виданими
Відкритим акціонерним товариством "Пивобезалкогольний комбінат
"Славутич" та Підприємством "Реємстма-Україна", які оформлені у
відповідності з вимогами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7
Закону України "Про податок на додану вартість". Отже, визначення
податковою інспекцією зобов'язання з податку на додану вартість є
необґрунтованим.
Крім того, матеріали справи свідчать про те, що господарські
суди першої та апеляційної інстанцій в порядку статей 43, 101
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі
обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали
юридичну оцінку обставинам, викладеним в акті перевірки, на
підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, та
дійшли обґрунтованого висновку, про його невідповідність нормам
чинного законодавства, а тому правомірно визнали його недійсним.
За таких обставин, керуючись законом, суди підставно
задовольнили позовні вимоги. Як наслідок, прийняті судами рішення
та постанова відповідають положенням статей 84, 105 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що
викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76
року N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення" зі змінами та
доповненнями.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування
судами норм матеріального права при прийнятті рішення та постанови
не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в
зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових
рішень колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Львівської області від 24 лютого
2004 року та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 2 серпня 2004 року у справі N 5/3939-12/491
господарського суду Львівської області залишити без змін, а
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому
районі м. Львова - без задоволення.