ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.02.2005 Справа N 2/430-15/58
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 14.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Удовиченко О.С.
суддів: Грека Б.М., Ткаченко Н.Г.
розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду
України в Миколаївському районі
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
26.10.2004 р.
у справі N 2/430-15/58 господарського суду Львівської області
за позовом Управління Пенсійного фонду України в
Миколаївському районі
до Приватної агрофірми ім. Івана Франка
про стягнення 7867,78 грн.
в судове засідання представники сторін не з'явились
В С Т А Н О В И В:
Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі
звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до
Приватної агрофірми ім. Івана Франка про стягнення 7867,78 грн.
Рішенням господарського суду Львівської області від
18.05.2004 р. (суддя Костів Т.) Управлінню Пенсійного фонду
України в Миколаївському районі в позові відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що Пенсійний фонд України не є
органом стягнення, у зв'язку з чим застосовується позасудовий
порядок стягнення. Постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 26.10.2004 р. (судді: Слука М.Г. -
головуючий, Онишкевич В.В., Скрутовський П.Д.) рішення
господарського суду Львівської області від 18.05.2004 р. залишено
без змін.
Постанова мотивована тим, що нарахування штрафних санкцій і
пені за період з 01.11.2003 р. по 31.12.2003 р. є безпідставним.
Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі
звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 26.10.2004 р. скасувати, справу направити
на новий апеляційний розгляд.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те,
що судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної
постанови порушені норми процесуального права, зокрема ч. 3
ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції
рішенням від 18.05.2004 р. відмовив Управлінню Пенсійного фонду
України в Миколаївському районі в позові з посиланням на те, що
відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, органи Пенсійного фонду є
контролюючими органами, тобто мають право здійснювати перевірку
своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати збору
на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Органами,
уповноваженими здійснювати заходи щодо погашення податкового боргу
(органами стягнення) за вказаними нормами Закону є виключно
податкові органи, а також державні виконавці в межах їх
компетенції.
Судова колегія не може погодитися з висновками місцевого суду
виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, юрисдикція судів поширюється на всі
правовідносини, що виникають у державі. Згідно з статтею 2 Закону
України "Про судоустрій" ( 3018-14 ) (3018-14)
, суд здійснює правосуддя на
засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих
Конституцією України та законами прав і законних інтересів
юридичних осіб. Частиною 3 статті 3 вказаного Закону встановлено,
що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної
особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами.
Відповідно до частини 1 статті 6 цього ж Закону, усім суб'єктам
правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів
незалежним і неупередженим судом. Згідно з частиною 3 зазначеної
статті, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його
справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним
законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року
( v015p710-02 ) (v015p710-02)
визначено, що частина 2 статті 124 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
передбачає право юридичної особи на захист
судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації,
надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не
забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно
обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі
судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні
особи, у разі виникнення спору, можуть звертатися до суду за його
вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для
захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України.
Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів
правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної
особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути
обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Господарський суд першої інстанції при вирішенні даного спору
на вказані вимоги законів уваги не звернув, не розглянув позов по
суті, чим обмежив позивача у здійсненні його права на судовий
захист.
Львівський апеляційний господарський суд, залишаючи зазначене
рішення без змін, здійснив розгляд справи по суті і відмовив в
задоволенні апеляційної скарги, пославшись на безпідставність
нарахування штрафних санкцій і пені за період з 01.11.2003 р. по
31.12.2003 р.
Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
процесі
перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у
справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються
вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Таким чином, суд апеляційної інстанції при прийнятті
оскаржуваної постанови, вийшов за межі перегляду справи в
апеляційній інстанції, що є порушенням норм процесуального права.
Враховуючи, що при розгляді даної справи господарські суди
невірно застосували до спірних правовідносин норми матеріального
та процесуального права, оскаржувані рішення та постанова
підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до
суду першої інстанції.
При новому розгляді справи судам слід всебічно та повно
з'ясувати всі обставини справи та в залежності від встановленого,
правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального
права та винести законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в
Миколаївському районі задовольнити.
Рішення господарського суду Львівської області від
18.05.2004 р. та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 26.10.2004 р. у справі N 2/430-15/58 скасувати.
Справу передати до господарського суду Львівської області на
новий розгляд.