ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.02.2005 Справа N 2/889-22/357
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Удовиченка О.С.
суддів: Грека Б.М. - (доповідача у справі), Бур'янової С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі
м. Львова
на рішення Львівського апеляційного господарського суду від
25.11.2004 р.
у справі N 2/889-22/357 господарського суду Львівської
області
за позовом Управління Пенсійного фонду України в
Личаківському районі м. Львова
до Відкритого акціонерного товариства "Науково-дослідний та
проектно-вишукувальний інститут "Львівтеплоелектропроект"
про стягнення 121866,19 грн.
за участю представників від:
позивача - Сівак О.О. (дов. від 04.02.05)
відповідача - Шалай О.Б. (дов. від 07.02.05)
В С Т А Н О В И В:
Позивачем подано позов про стягнення 121866,19 грн. загальної
суми різниці між сумою пенсій призначених та виплачених
працівникам відповідача управліннями Пенсійного фонду України за
рахунок власних коштів та сумою пенсій, обчислених на загальних
підставах з посиланням на ч. 6 ст. 24 Закону України
"Про наукову і науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
, п. 8
Постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 р. N 1826
( 1826-2000-п ) (1826-2000-п)
.
Рішенням господарського суду Львівської області від
20.01.2004 р. по справі N 2/889-22/357 (суддя Мурська Х.В.),
задоволено позов Управління Пенсійного фонду України у
Личаківському районі та стягнено з ВАТ НДПВІ
"Львівтеплоелектропроект", м. Львів 121866 грн. 19 коп. витрат на
виплату пенсій.
Рішення суду мотивовано тим, що ВАТ НДПВІ
"Львівтеплоелектропроект", було створено відповідно до наказу
Міністерства енергетики та електрифікації України від 15.08.94 р.
N 196, шляхом перетворення державного підприємства "Львівський
науково-дослідний і проектно-вишукувальний інститут
"Львівтеплопроект" у ВАТ відповідно до Указу Президента України
"Про корпоратизацію державних підприємств" ( 210/93 ) (210/93)
від
15.06.1993 р. є його правонаступником, що також підтверджується
Статутом ВАТ НДПВІ "Львівтеплоелектропроект", зареєстрованим
23.04.1999 р. відділом реєстрації та ліцензування Департаменту
економічної політики та ресурсів Львівської міської ради, що не
заперечується відповідачем. При реорганізації підприємства до
правонаступника переходять усі майнові права і обов'язки
колишнього підприємства, тому різниця у розмірі вищевказаних
пенсій відшкодовується правонаступником державного підприємства.
За результатами перегляду справи Львівським апеляційним
господарським судом (колегія суддів у складі головуючого-судді
Зданкевича З.І., суддів Краєвської М.В., Дух Я.В.) 25.11.04 була
ухвалена постанова, якою рішення господарського Львівської області
від 20.01.2004 було скасовано, в позові відмовлено.
Постанова мотивована тим, що Державне підприємство
"Львівтеплоелектропроект", а відтак, і ВАТ
"Львівтеплоелектропроект" не стало правонаступником Львівського
відділення Всесоюзного інституту "Теплоелектропроект", тому немає
правових підстав для застосування п.6 затвердженого постановою КМ
України від 13.12.2000 р. N 1826 ( 1826-2000-п ) (1826-2000-п)
Порядку.
Не погоджуючись із прийнятою постановою, позивач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 25.11.04 та залишити в силі рішення господарського суду
Львівської області від 20.01.04.
Обґрунтовуючи свої вимоги, заявник посилається на те, що
судом ніякі докази не витребувались, відповідачем не було доведено
тих обставин, на які він посилається, як на підставу своїх
заперечень, а відтак, суд прийшов до необґрунтованих, на думку
позивача, висновків.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону України "Про наукову і
науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
, різниця між сумою
призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою
відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий
працівник, фінансується:
для наукових (науково-педагогічних) працівників державних
бюджетних наукових установ, організацій за рахунок коштів
державного бюджету;
для наукових (науково-педагогічних) працівників інших
державних підприємств, установ, організацій за рахунок коштів цих
підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів
державного бюджету у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів
України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим
(науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на
одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом
( 1977-12 ) (1977-12)
;
для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних
наукових установ, організацій за рахунок коштів цих установ,
організацій та закладів.
Згідно п.п. 3, 6 Порядку ( 1826-2000-п ) (1826-2000-п)
фінансування та
виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим
(науково-педагогічним) працівникам державних бюджетних установ і
організацій, науковим (науково-педагогічним) працівникам державних
небюджетних підприємств і організацій згідно із Законом України
"Про наукову і науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
, та сумою
пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку
мають право зазначені особи, фінансування витрат на виплату
різниці у розмірі пенсії працівникам державних небюджетних
підприємств і організацій здійснюється за рахунок коштів цих
підприємств і організацій, які сплачують Пенсійному фонду кошти на
виплату зазначеної різниці; у разі ліквідації або зміни власника
підприємства, установи, організації фінансування різниці у розмірі
пенсії здійснюється за рахунок коштів їх правонаступників.
Судом було встановлено, що матеріалами справи
підтверджується, факт проведення позивачем виплат підвищених
пенсій колишнім працівникам відповідача, а тому сума
121866,19 грн. підлягає відшкодуванню Пенсійному фонду відповідно
до ч. 6 ст. 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну
діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
, п. 8 постанови Кабінету Міністрів України
від 13.12.2000 р. N 1826 ( 1826-2000-п ) (1826-2000-п)
.
Відповідач є правонаступником державного підприємства
"Теплокомунелектропроект", створеного по рішенню Міністерства
енергетики і електрифікації України. В період до 1991 р. в складі
Всесоюзного державного інституту "Теплоелектропроект", без прав
юридичної особи перебувало Львівське відділення.
Втім, апеляційний господарський суд дійшов висновку про
необхідність відмови в позові з огляду на те, що статут державного
Львівського науково-дослідного і проектно-вишукувального інституту
"Львівтеплоелектропроект" не засвідчує факт набуття ним прав та
обов'язків Львівського відділення Всесоюзного інституту
"Теплоелектропроект", м. Москва, а інших доказів, які б свідчили
про це в матеріалах справи немає. Разом з тим, апеляційний
господарський суд не витребував таких доказів, а відповідач по
справі не надав доказів, які б свідчили про зворотнє.
Разом з тим, відповідно до статті 38 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якщо подані сторонами
докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати
від підприємств та організацій, незалежно від їх участі в справі
документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. Зі змісту
наведеної статті вбачається обов'язок, а не право господарського
суду витребувати необхідні докази. Втім, приписи згаданої правової
норми не були виконані ні місцевим ні апеляційним господарським
судами, так судами не витребувалися необхідні докази, що призвело
до розгляду справи без дотримання встановлених статтею 43
Господарського процесуального кодексу України принципів
всебічності, повноти та об'єктивності судового розгляду справи.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу
України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Але
відповідач не посилався та не надавав доказів того, що
правонаступником Львівського відділення Всесоюзного державного
інституту "Теплоелектропроект" є інша юридична особа. За таких
обставин у апеляційного господарського суду були відсутні підстави
для скасування законного та справедливого рішення місцевого
господарського суду та для відмови в позові.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 6 ч. 1
ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в
Личаківському районі м. Львова N 10833/06-08 від 23.12.2004 р.
задовольнити, постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 25.11.2004 р. у справі N 2/889-22/357 - скасувати,
рішення господарського суду Львівської області від 20.12.04 у
справі N 2/889-22/357 залишити без змін.