ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.02.2005 Справа N 26/131а
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 14.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України в складі колегії
головуючого Усенко Є.А.
суддів: Бакуліної С.В., Глос О.І.
розглянувши касаційну скаргу Центрально-міської МДПІ в
м. Макіївки
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
09.09.2004 р.
у справі N 26/131а господарського суду Донецької області
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
"Гольфстрім"
до Центрально-міської МДПІ в м. Макіївки
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
за участю представників сторін:
від позивача Бочкарьової С.Ф.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від
03.06.2004 р. (суддя Наумова К.Г.), залишеним без змін постановою
Донецького апеляційного господарського суду від 09.09.2004 р.
(судді Москальова І.В., Волков Р.В., Запорощенко М.Д.), позов
задоволено та визнано недійсними податкове повідомлення-рішення
Центрально-міської МДПІ в м. Макіївка N 0000072640/0 від
23.03.2004 р. про визначення ТОВ "Гольфстрім" податкового
зобов'язання за платежем з ПДВ в сумі 200567,50 грн., в тому числі
100278,00 грн. - основний платіж і 100289,50 грн. - штрафні
санкції, накладні на підставі підпунктів 17.1.3, 17.1.6 пункту
17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та податкове повідомлення-рішення цієї ж МДПІ
N 0000102640/0 від 23.03.2004 р. про визначення ТОВ "Гольфстрім"
податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток в
сумі 2570,00 грн. (штрафні санкції, накладені на підставі
підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 зазначеного Закону.
Судові рішення вмотивовані правомірним включенням позивачем
до сум податкового кредиту ПДВ в сумі 100278,18 грн. за
податковими накладними, виданими ПП "Бровид" в період з травня
2001 року по липень 2002 року, оскільки зазначене підприємство
перебувало в цей період часу в Реєстрі платників податку на додану
вартість, а видане цьому підприємству свідоцтво платника ПДВ не
може вважатися анульованим раніше дати виключення підприємства з
вказаного Реєстру.
Висновок суду про відсутність підстав для накладення штрафних
санкцій по податку на прибуток обгрунтований дотриманням позивачем
вимог пункту 5.1 ст.5 та пункту 17.2 ст. 17 Закону України від
21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
при виправленні самостійно
виявленого до початку перевірки факту заниження суми податкового
зобов'язання за I квартал 2003 року.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постановлені
у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в
позові, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом
норм матеріального та процесуального права.
Відповідач не реалізував процесуальне право на участь у
судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши заперечення представника позивача на касаційну
скаргу, перевіривши повноту встановлення обставин справи та
правильність їх юридичної оцінки в постанові суду апеляційної
інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України
приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що фактичною
підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ
в сумі 100278,18 грн. та накладення штрафних санкцій в сумі
100278,18 грн. згідно податкового повідомлення-рішення
N 0000072640/0 від 23.03.2004 р. слугував факт включення позивачем
до податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 100278,18 грн. на
підставі податкових накладних, виданих ПП "Бровид" у період з
травня 2001 року по липень 2002 року.
Визнаючи недійсним зазначене податкове повідомлення-рішення,
господарський суд виходив з того, що формування позивачем
податкового кредиту за рахунок вказаних сум ПДВ відповідає
підпунктам 7.2.4, 7.4.1 та 7.4.5 ст. 7, пункту 9.6 ст. 9 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки
свідоцтво платника ПДВ, видане ПП "Бровид" було анульовано за
актом від 27.05.2003 р. з виключенням цього підприємства з Реєстру
платників податку на додану вартість 23.05.2003 р.
Однак такий висновок не відповідає фактичним обставинам
справи та правильному застосуванню підпункту 7.2.4 пункту 7.2 та
підпункту 7.4.5 ст.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Так, під час розгляду справи знайшов підтвердження факт
скасування державної реєстрації ПП "Бровид" рішенням арбітражного
суду Київської області від 21.11.2000 р. у справі N 201/5-00 з
підстав неподання підприємством протягом року до органу державної
податкової служби документів звітності, зміни місця знаходження
без повідомлення про останнє реєструючий орган.
Відповідно до частини 21 ст. 8 Закону України "Про
підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
, чинного до 01.01.2004 р., скасування
державної реєстрації позбавляє суб'єкта підприємницької діяльності
статусу юридичної особи і є підставою для виключення його з
Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.
Як наслідок, із скасуванням державної реєстрації суб'єкт
підприємницької діяльності втрачає будь-які правомочності, які
випливають із статусу останнього, а його подальша діяльність
стосовно правових наслідків є нікчемною.
Це ж поширюється і на правомочності платника ПДВ, оскільки
відповідно до пункту 1.2 ст. 1 та ст. 2 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платником податку, крім
фізичної особи, може бути суб'єкт підприємницької діяльності, в
тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від
форм та часу внесення цих інвестицій, або інша юридична особа, яка
не є суб'єктом підприємницької діяльності.
Зазначені обставини свідчать, що у господарських операціях з
позивачем, ПДВ за якими в сумі 100278,18 грн. позивач включив до
складу податкового кредиту, діяла особа, яка не мала будь-яких
правових повноважень, в тому числі повноважень платника податку на
додану вартість.
Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється
включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті
податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними
деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт
(послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування
коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 цієї статті ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що право на нарахування податку на складання
податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як
платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Положення цієї норми передбачають легітимність статусу особи
як платника ПДВ.
З огляду на неправильне застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального права, суть якого викладена вище, що
призвело до неправильного вирішення спору в частині позовних вимог
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
N 0000072640/0 від 23.03.2004 р., судові рішення в цій частині
відповідно до частини 1 ст. 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
підлягають скасуванню з прийняттям
нового рішення щодо зазначених позовних вимог про відмову в їх
задоволенні.
Що ж до висновку суду апеляційної інстанції в частині
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення N 000010264/0
від 23.03.2004 р., то такий відповідає фактичним обставинам справи
та чинному законодавству.
Так, судом встановлено, що позивач в декларації з податку на
прибуток підприємства за 2003 рік, поданої до податкового органу
04.02.2004 р., (тобто до початку перевірки контролюючим органом) в
рядку 05 "коригування валових витрат" відкорегував на
74300,00 грн. суму валових витрат за результатами I кварталу
2003 року, а у рядку 22 відобразив штраф у сумі 500,00 грн.,
самостійно нарахований у зв'язку із виправленням помилки.
Такі дії позивача відповідають вимогам пункту 17.2 ст. 17
Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
та
звільняють його від відповідальності за це ж порушення податкового
законодавства, виявлене контролюючим органом під час перевірки.
З огляду на зазначене постанова суду апеляційної інстанції у
відповідній частині підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п.п. 1.2 ст. 111-9, ч. 1
ст. 111-10, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Центрально-міської МДПІ в м. Макіївки
задовольнити частково.
Скасувати постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 09.09.2004 р. та рішення господарського суду Донецької
області від 03.06.2004 р. в частині визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення Центрально-міської МДПІ у м. Макіївка від
23.03.2004 р. N 0000072640/0.
В позові ТОВ "Гольфстрім" до Центрально-міської МДПІ у
м. Макіївка про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 23.03.2004 р. N 0000072640/0 відмовити.
Здійснити перерозподіл судових витрат, стягнувши з
Центрально-міської МДПІ у м. Макіївка на користь ТОВ "Гольфстрім"
витрати по сплаті державного мита в сумі 42,50 грн. та на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі
59,00 грн.
В іншій частині постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 09.09.2004 р. залишити без змін.