ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.02.2005 Справа N 45/35
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
<...>
розглянувши касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької
діяльності С.М.В.
на рішення Господарського суду м. Київ від 15 березня
2004 року та постанову Київського апеляційного господарського суду
від 02 червня 2004 року
у справі N 45/35
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності С.М.В. (далі -
Підприємець)
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТ-Баварія";
(далі - Товариство)
2. Малого сімейного підприємства Виробничо-комерційної
фірми "Імпульс" (далі - Підприємство)
про стягнення 22 000,00 грн.
за участю представників:
позивача: не з'явились;
відповідачів: 1.Лукамський П.В., Кузнецов А.В.;
2. Гладченко О.В.;
В С Т А Н О В И В:
Підприємець звернувся з позовом до господарського суду
м. Києва з позовною заявою до Товариства і Підприємства про
стягнення штрафу у сумі 22 000 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 15 березня
2004 року (суддя <...>) в задоволенні позову до Товариства та
Підприємства відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
2 червня 2004 року (судді <...>) рішення місцевого господарського
суду залишено без змін.
Підприємець звернувся з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, в якій просить постанову апеляційного
та рішення місцевого господарських судів скасувати, оскільки ними
порушені норми матеріального права та передати справу на новий
розгляд.
Заслухавши пояснення представників відповідачів, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали на предмет
їх юридичної оцінки господарськими судами, колегія суддів
встановила, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
20 червня 2001 року між Підприємцем та Товариством укладено
контракт N 01-120, відповідно до умов якого Товариство
зобов'язалося передати, а Підприємець прийняти та оплатити один
новий автомобіль марки "Land Rover" згідно зі специфікацією. Як
вбачається зі специфікації, яка є невід'ємною частиною контракту,
предметом контракту є передача продавцем покупцеві легкового
автомобіля "Land Rover Freelander" 1.8 P5DTP1.
Судами встановлено, що за своєю правовою природою вказаний
договір є договором купівлі-продажу. Отже, суди підставно прийшли
до висновку про застосування до спірних правовідносин положень
глави 20 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
що стосуються договорів
купівлі-продажу, а не поставки, як зазначав позивач.
Так, зазначений автомобіль був повністю оплачений позивачем і
переданий йому у відповідності до акту прийому-передачі N 01-89
від 17 липня 2001 року.
Вимоги позивача про стягнення з відповідачів штрафу у розмірі
20% від вартості проданого автомобіля за кожен з фактів порушення
його прав (несправностей механізмів проданого йому автомобіля)
обґрунтовані посиланням на положення про поставки товарів
народного споживання, затвердженого Постановою Ради міністрів СРСР
від 25 липня 1988 року за N 888 ( v0888400-88 ) (v0888400-88)
. Крім того,
позивач просить суд стягнути з Підприємства збитки, обумовлені
пошкодженням лакофарбового покриття його автомобіля на загальну
суму 6 592,84 грн.
Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, зобов'язання
повинні виконуватися належним чином і у встановлений законом або
договором строк.
Суди встановили, що позивачу було передано автомобіль у
справному стані, у комплектності, передбаченій контрактом N 01-120
від 20 червня 2001 року. Заміна деталей, які виходили з ладу в
гарантійний період, здійснювалася Підприємством вчасно. Тому, суди
підставно прийшли до висновку про те, що відповідачами не було
допущено порушень прав позивача, передбачених Положенням про
поставки товарів народного споживання, які могли бути підставою
для застосування до них санкцій у вигляді накладення штрафу у
розмірі 20% від вартості поставленого неякісного чи некомплектного
товару.
Разом з тим, враховуючи вимоги ст. 33 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суди правомірно прийшли до висновку, що позивачем не
доведено, що пошкодження лакофарбового покриття його автомобіля
утворилося внаслідок винних дій Підприємства.
Отже, господарськими судами підставно відмовлено в позові.
Матеріали справи свідчать про те, що господарські суди в
порядку ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і
об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності і підставно
застосували норми процесуального та матеріального права. Як
наслідок, прийняті у справі процесуальні документи відповідають
вимогам постанови Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 р. N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення" із змінами
і доповненнями.
Протилежні доводи оскаржувача не приймаються колегією суддів
до уваги з огляду на приписи ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Виходячи з наведеного, судова колегія не вбачає підстав для
скасування чи зміни оскаржуваних судових актів.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності С.М.В.
залишити без задоволення.
Рішення господарського суду м. Києва від 15 березня 2004 року
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
3 червня 2004 року у справі N 45/35 залишити без змін.