ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.02.2005 Справа N 32/282(8/383)
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
<...>
розглянувши касаційну скаргу СПД ФО О.Н.С.
на постанову від 13.10.2004 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
та на рішення від 14.09.2004
у справі N 32/282(8/383) господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом СПД ФО О.Н.С.
до Криворізької міської ради
про визнання недійсним рішення, частково недійсним договору
оренди та зобов'язання поновити договір оренди на новий термін за
участю представників сторін
від позивача: Стригунові Г.І., дов.
від відповідача: Каретна Є.В., дов.
В С Т А Н О В И В:
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа О.Н.С.
звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з
позовом до Криворізької міської ради про визнання частково
недійсним положення частини 2 пункту 6.4 договору оренди земельної
ділянки площею <...> кв. м для розміщення торговельного кіоску у
мікрорайоні Сонячний біля будинку N <...> від 03.07.2002 N 1597,
який укладено між сторонами строком на один рік, а саме в частині
"...не пізніше ніж за два місяці до закінчення дії договору...",
вважаючи, що ця вказівка обмежує її переважне право на поновлення
договору; про визнання недійсним рішення Криворізької міської ради
від 20.08.2003 N 1087 "Про відмову в поновленні договору оренди
земельної ділянки для розміщення торговельного кіоску в
мікрорайоні Сонячному біля будинку N <...>", вважаючи це рішення
незаконним; а також зобов'язання відповідача поновити договір
оренди земельної ділянки від 03.07.2002 N 1597 на новий термін на
підставі вимог ст. 27 Закону України "Про оренду землі"
( 161-14 ) (161-14)
.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на
відсутність підстав для продовження спірного договору, строк дії
якого закінчився 03.07.2003; неналежне використання земельної
ділянки позивачем, яка надавалась йому не для торгівлі тютюном та
іншими товарами, а для розміщення кіоску друкованої продукції; на
укладення договору сторонами при наявності їх обопільного
волевиявлення, та просив у задоволенні позову відмовити.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням від 14.09.2004 господарського суду Дніпропетровської
області (суддя <...>) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що вимоги щодо визнання договору
оренди частково недійсним у зв'язку з невідповідністю вимогам
Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
, суперечності
частин 1 та 2 п. 6.4 Договору між собою є безпідставними; рішення
Криворізької міської ради від 20.08.2003 N 1087 відповідає вимогам
ст.ст. 4, 24, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в
Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, ст. 12 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
, ст.ст. 5, 17, 26, 27, 28 Закону України "Про оренду
землі", зокрема, щодо повернення земельної ділянки орендодавцеві
після закінчення строку дії договору оренди, який визначається
умовами договору; позивачем не надано доказів щодо намірів
відповідача укласти договір оренди спірної земельної ділянки з
іншою особою, тому немає правових підстав зобов'язати орендодавця
поновити договір оренди на новий строк на підставі вимог ст. 27
Закону України "Про оренду землі", вимоги цього Закону зазначені в
ч. 3 ст. 33 щодо поновлення договору оренди чинні з 05.11.2003, і
на момент припинення дії договору оренди в зв'язку з закінченням
строку його дії та прийняття спірного рішення не діяли.
Постановою від 13.10.2004 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду (колегія суддів у складі: <...>) рішення суду
першої інстанції залишено без змін.
Позивач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову у справі
скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов,
посилаючись на невідповідність судових рішень законодавству, що
регулює оренду землі.
Ухвалою від 08.12.2004 Вищий господарський суд України
порушив касацій не провадження у справі.
Заслухавши суддю-доповідача <...>, пояснення представників
сторін, які підтримали викладені у справі доводи, перевіривши
матеріали справи, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що відповідач (Орендодавець) та позивач
(Орендар) 03.07.2002 уклали договір оренди земельної ділянки
загальною площею <...> кв. м строком на один рік, який було
зареєстровано у книзі записів державної реєстрації 03.07.2002 за
N 1597.
Умовами цього договору передбачено, що земельна ділянка
передавалась в оренду для розміщення торговельного кіоску у
мікрорайоні "Сонячний", біля будинку N <...> (п. 2.1 договору),
договір припиняється у разі закінчення терміну, на який він
укладений (п. 6.1 договору), у разі припинення договору Орендар
зобов'язаний повернути Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не
гіршому ніж отримав (п. 7 договору), у разі бажання щодо
продовження дії договору на новий термін Орендар повинен у
письмовій формі звернутися до Орендодавця не пізніше, ніж за два
місяця до закінчення дії договору (абз. 2 п. 6.4 договору).
Позовні вимоги щодо визнання недійсним положення абз. 2
п. 6.4 договору в частині "...не пізніше ніж за два місяці до
закінчення дії договору..." обґрунтовано визнані судом першої
інстанції безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Договір укладено сторонами при наявності обопільного
волевиявлення, про що свідчать підписи сторін (а.с. 12), вказані
умови договору в абзаці 2 пункту 6.4 зазначені у відповідності з
приписами ч. 4 ст. 14 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
в редакції, яка діяла на момент укладення договору і передбачала,
що крім істотних умов договору за згодою сторін можуть бути
зазначені й інші умови.
23 червня 2003 року позивач звернувся до голови Криворізької
міської ради з заявою, в якій просив пролонгувати на наступний
період договір оренди земельної ділянки (а.с. 39).
Відповідач рішенням N 1087 від 20.08.2003 відмовив позивачу в
поновленні договору оренди (п. 1) та зобов'язав позивача у
місячний термін звільнити спірну земельну ділянку; привести її у
придатний стан і передати Криворізькому міському управлінню
земельних ресурсів (п. 2).
Вказане рішення відповідає вимогам п.п. (а), (к) ст. 12 та
ч.ч. 1, 6 ст. 93 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
в
редакції, яка діяла на момент прийняття рішення і передбачала, що
до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на
території міст належить: розпорядження землями територіальних
громад, вирішення інших питань у галузі земельних відносин
відповідно до закону; право оренди земельної ділянки - засноване
на договорі строкове володіння і користування земельною ділянкою,
відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом; вимогам
ст.ст. 12, 26, ч. 1 ст. 29 Закону України "Про оренду землі"
( 161-14 ) (161-14)
в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення та
передбачала, що договір оренди земельної ділянки - це угода сторін
про взаємні зобов'язання на обумовлений договором строк; його дія
припиняється у разі закінчення терміну, на який було укладено
договір; у разі припинення договору оренди земельної ділянки
орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на
умовах, визначених договором оренди; а також умовам укладеного
сторонами договору оренди земельної ділянки, зокрема, зазначеним в
пунктах 1.2, 6.2, 7, які наведені вище.
Договір оренди земельної ділянки було укладено на підставі
рішення Криворізької міської ради N 877 від 23.01.2002 (п.п. 1.1
договору). Вказаним рішенням затверджено проект відведення
земельної ділянки позивачу. Проект відведення земельної ділянки
складено на підставі розпорядження міського голови N 430р від
23.07.2001. До вказаного розпорядження в Додатку N 1 зазначено, що
надається дозвіл на складання проекту замовнику О.Н.С. під
розміщення: кіоску для продажу друкованої продукції. Згідно акту
головного спеціаліста управління земельних ресурсів від 30.06.2003
в кіоску О.Н.С. для продажу друкованої продукції на момент
перевірки здійснювався продаж тютюнових виробів та інших товарів.
Оскільки, як зазначено вище, договір оренди земельної ділянки
укладено між сторонами 03.07.2002 строком на один рік, у
відповідності з вимогами п. 1 ст. 26 Закону України "Про оренду
землі" ( 161-14 ) (161-14)
в редакції, яка діяла на момент закінчення дії
договору, договір припинився 03.07.2003.
Згідно з вимогами ст. 27 вказаного Закону ( 161-14 ) (161-14)
в
редакції, яка діяла на момент закінчення терміну дії договору,
тобто його припинення, після закінчення строку дії договору
орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов
договору, мав за інших рівних умов переважне право на поновлення
договору.
Позивач не довів, що відповідач мав намір укласти договір
оренди спірної земельної ділянки з іншою особою, тому висновок
судів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо
зобов'язання відповідача поновити договір оренди земельної ділянки
є обґрунтованим.
Доводи касаційної скарги про порушення судом першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права є
безпідставними.
Вимоги ч. 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі"
( 161-14 ) (161-14)
щодо поновлення договору оренди землі на тих самих
умовах чинні з 05.11.2003 і зворотної дії не мають, тому не можуть
бути застосовані до договору оренди, який був припинений
03.07.2003 після закінчення терміну, на якій він був укладений.
Зведений позивачем на спірній земельній ділянці торговий
кіоск згідно Типових правил розміщення малих архітектурних форм
для здійснення підприємницької діяльності, які затверджено Наказом
Держбуду 13.10.2000 N 227 ( z0755-00 ) (z0755-00)
, відноситься до малої
архітектурної форми, тобто до невеликої споруди із полегшених
конструкцій, що встановлюється тимчасово без улаштування
фундаментів, тому його переміщення власником на інше місце
можливо.
З обставин встановлених судами першої та апеляційної
інстанцій, п. 7 угоди та вимог ст.ст. 142-143 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 26 Закону України "Про оренду землі"
( 161-14 ) (161-14)
(у редакції чинній на момент закінчення дії договору
оренди) судова колегія не вбачає підстав для задоволення
касаційної скарги, оскільки відповідач не зобов'язаний як власник
після припинення договору оренди землі його продовжувати, якщо
його інтерес по оренді спірної земельної ділянки відсутній і
матеріалами справи така обставина не спростована.
Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку про
відмову у задоволені касаційної скарги та залишення без змін
постанови апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 13.10.2004 у справі N 32/282(8/383) залишити без змін, а
касаційну скаргу без задоволення.