ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.02.2005 Справа N 23/27-04-620
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Кривди Д.С.,
суддів: Продаєвич Л.В., Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргу ПП "Дайнеко"
на постанову від 16.06.2004 Одеського апеляційного
господарського суду
та на рішення від 24.03.2004
у справі N 23/27-04-620 господарського суду Одеської області
за позовом Департаменту з питань адміністрування акцизного
збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА
України
до ПП "Дайнеко"
про стягнення штрафних санкцій на суму 475606,40 грн.
за участю представників сторін
від позивача: Дзіпетрук Н.О., дов.; Коваленко Т.В., дов.
від відповідача: Кузакова І.Т., дов.
В С Т А Н О В И В:
Департамент з питань адміністрування акцизного збору і
контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України
звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до
ПП "Дайнеко" про стягнення штрафних санкцій на суму
475606,40 грн., застосованих на підставі ст. 17 Закону України
"Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
.
Рішенням від 24.03.2004 господарський суд Одеської області
(суддя Владимиренко С.В.) у позові відмовив.
Рішення мотивовано тим, що подана відповідачем скарга згідно
з пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними
цільовими фондами" (далі Закон N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
) вважається
повністю задоволеною на користь відповідача, а рішення позивача
N 000004 від 07.08.2003 про застосування фінансових санкцій
вважається скасованим.
Постановою від 16.06.2004 Одеський апеляційний господарський
суд (колегія суддів у складі: Туренко В.Б. - головуючий,
Бандура Л.І., Поліщук Л.В.) рішення суду першої інстанції
скасував, а позов задовольнив, встановивши наявність порушень, за
які було застосовано фінансові санкції.
Ухвалою від 08.12.2004 Вищий господарський суд України
порушив касаційне провадження по перегляду постанови у справі за
касаційною скаргою відповідача, яка мотивована посиланням на
ст. 58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, оскільки Закон України
"Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, на думку скаржника, був неповноцінним до
11.06.2003, коли набрав чинності Порядок застосування фінансових
санкцій, передбачених ст. 17 даного Закону. Також скаржник
посилається на неправомірність відхилення судом апеляційної
інстанції доводів щодо оскарження рішення позивача згідно закону
N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
. Крім того, скаржник доводить відсутність
порушень, за які було застосовано фінансові санкції.
Заслухавши суддю-доповідача Уліцького А.М., пояснення
представників сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий
господарський суд України дійшов висновку про залишення касаційної
скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що
позивач здійснив позапланову перевірку відповідача з питань
фінансово-господарських взаємовідносин з КП "Великодальницьким
ЗПТ", ПФ "Оліт" за період січень-червень 2003 р., за результатами
якої склав акт перевірки N 0007/21-01/3 від 14.07.2003 з
доповненням до нього від 18.07.2003.
Перевіркою встановлено порушення відповідачем вимог ст. 10
Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу
спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та
тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
щодо здійснення реалізації
відповідачем ПФ "Оліт" алкогольних напоїв без наявності
засвідченої постачальником копії сертифікату відповідності на
алкогольну продукцію.
Через виявлення вказаних порушень позивач прийняв рішення
N 000004 від 07.08.2003 про застосування фінансових санкцій у
вигляді штрафу на підставі абз. 6 ч. 2 ст. 17 вказаного Закону
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
в розмірі 475606,4 грн., стягнення яких є предметом
спору у даній справі.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції
виходив з того, що рішення позивача N 000004 від 07.08.2003 було
оскаржено відповідачем та через неотримання ним вмотивованої
відповіді на скаргу в силу пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону
N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
скарга вважається повністю задоволеною на
користь відповідача, а вказане рішення - скасованим.
Суд апеляційної інстанції правомірно відхилив вказані доводи
відповідача та суду першої інстанції, зважаючи на те, що Закон
N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
є спеціальним законом з питань
оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань
юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними
цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів),
включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та
внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,
нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються
до платників податків контролюючими органами, у тому числі за
порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає
процедуру оскарження дій органів стягнення, а стаття 5 цього
Закону, у тому числі пп. 5.2.2, встановлює порядок узгодження сум
податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та
визначення податкового боргу, у той час як спірні у справі штрафні
санкції не є податковими зобов'язаннями або податковим боргом,
оскільки не пов'язані зі сплатою податків та порушенням
податкового законодавства.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державне регулювання
виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового,
алкогольних напоїв та тютюновий виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
(в редакції
чинній на момент виникнення спору) спирт етиловий, коньячний і
плодовий, спирт етиловий ректифікований виноградний, спирт
етиловий ректифікований плодовий, спирт-сирець виноградний,
спирт-сирець плодовий, алкогольні напої та тютюнові вироби
підлягають обов'язковій сертифікації в порядку та у строки,
визначені законодавством.
Стаття 17 цього Закону ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
передбачає, що за
порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом
етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим
виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим,
спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними
напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни
притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Зокрема, в силу абз. 6 ч. 2 цієї статті ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
до
суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові
санкції у вигляді штрафів у разі оптової та роздрібної торгівлі
алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності
засвідченої постачальником копії сертифіката відповідності або
сертифіката про визнання - 200 відсотків вартості отриманої для
реалізації партії товарів, але не менше 1700 гривень.
Посилання відповідача на "неповноцінність" Закону України
"Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
до 11.06.2003 та виконання у зв'язку з цим вимог
цього закону слід відхилити як такі, що не відповідають нормам
законодавства, яке не містить такого поняття як "неповноцінність
закону", зважаючи також на набрання чинності вказаним законом
19.12.1995.
В силу ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції визнав
доведеним факт отримання відповідачем партії горілчаних виробів на
загальну суму 237803,20 грн. від КП "Великодальницький ЗПТ" та МПП
"Укрспецпром" та подальшої реалізації алкогольних напоїв ПФ "Оліт"
без засвідчених постачальниками копій сертифікатів відповідності
на підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів та
пояснень відповідача, посилання якого на те, що такі сертифікати
були, але передані покупцю при реалізації, були відхилені.
Зважаючи на вимоги ст.ст. 4-3, 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
згідно яких судочинство у господарських судах здійснюється на
засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у
справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду
доказами, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, таке
відхилення доводів відповідача не можна визнати неправомірним
через ненадання відповідних доказів.
Таким чином, зважаючи на викладене, судова колегія не вбачає
підстав для задоволення касаційної скарги відповідача та
скасування постанови суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
16.06.2004 у справі N 23/27-04-620 залишити без змін, а касаційну
скаргу без задоволення.