ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 02.02.2005                                    Справа N 4/79-22/23
 
         (ухвалою Судової палати у господарських справах
              Верховного Суду України від 14.04.2005
         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
 
 
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
     головуючого Щотки С.О.
     суддів: Подоляк О.А., Семчука В.В.,
     розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну  скаргу
ТОВ "Транс-Лізинг"
     на ухвалу від 27.04.2004 р.  господарського  суду  Львівської
області
     у справі N 4/79-22/23
     за позовом ТОВ "Транс-Лізинг"
     до ВАТ "Львівавтотранс"
     третя особа ВАТ "Львівський автобусний завод"
     про стягнення 158 394,26 грн.
     за участю представників:
     від позивача - не з'явились
     від відповідача - не з'явились
     від третьої особи - не з'явились
     В С Т А Н О В И В:
 
     Постановою Вищого    господарського    суду    України    від
14.10.2003 р.  скасовано рішення  господарського  суду  Львівської
області  від  07.03.2001 р.  та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 07-08.07.2003 р.,  а  справу  передано  на
новий розгляд до господарського суду Львівської області.
 
     Ухвалою господарського    суду    Львівської    області   від
27.04.2004 р.  (суддя  Івасько  В.М.),  яка  залишена   без   змін
постановою   Львівського   апеляційного  господарського  суду  від
12-26.10.2004 р.  (судді:  Скрутовський  П.Д.,   Онишкевич   В.В.,
Слука М.Г.), з посиланням на ст.ст. 77, 81 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        
позов ТОВ "Транс-Лізинг" залишено без розгляду.
 
     Не погоджуючись із ухвалою,  ТОВ "Транс-Лізинг" звернулось до
Вищого  господарського  суду України з касаційною скаргою,  в якій
просить її скасувати,  а справу передати на розгляд  до  місцевого
господарського  суду,  мотивуючи  скаргу порушенням і неправильним
застосуванням судом норм процесуального права.
 
     Розглянувши матеріали  справи,  оцінивши  доводи   касаційної
скарги,   перевіривши   правильність   застосування   судами  норм
матеріального  та  процесуального  права,  колегія  суддів  Вищого
господарського  суду  України  прийшла  до висновку,  що касаційна
скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
 
     Виносячи оскаржувану  ухвалу   місцевий   господарський   суд
виходив  з  того,  що представник позивача не з'явився на виклик у
засідання  господарського  суду  і  його  нез'явлення  перешкоджає
вирішенню спору,  оскільки його участь була необхідною для надання
пояснень щодо уточнення позовних вимог у  відповідності  до  заяви
від  29.03.2004  р.  та наведених в ній розрахунків,  а тому позов
підлягає залишенню без розгляду.
 
     Із законністю   та   обґрунтованістю    вказаного    висновку
погодитись не можна.
 
     Відповідно до  п.5  ч.  1  ст.  81  ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        
господарський суд залишає позов без  розгляду,  якщо  позивач  без
поважних   причин   не   подав   витребувані  господарським  судом
матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача
не  з'явився  на  виклик  у  засідання  господарського суду і його
нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
 
     Таким чином,  обов'язковими  умовами  застосування   вказаної
норми  процесуального права є:  відсутність поважних причин неявки
представника позивача на виклик у засідання  господарського  суду;
нез'явлення  представника  позивача повинно перешкоджати вирішенню
спору.
 
     Проте, місцевим    господарським    судом    поважність    чи
неповажність  причин  неявки  представника  позивача  на  виклик у
засідання  господарського  суду  не  досліджувалась.   Відсутність
поважних причин в оскаржуваній ухвалі судом не встановлена.
 
     Матеріали справи  свідчать про те,  що ухвалою господарського
суду Львівської області від  09.03.2004  р.  розгляд  справи  було
відкладено на 30.03.2004 р.; зобов'язано позивача уточнити позовні
вимоги  та  подати  обґрунтований   розрахунок   позовних   вимог;
зобов'язано  відповідача  надати  письмове  пояснення  на позов та
забезпечити явку представника у судове засідання.
 
     Позивач вимоги ухвали суду від 09.03.2004 р. виконав та подав
заяву   про   уточнення   позовних  вимог  від  29.03.2004  р.  із
відповідним   розрахунком,   що    не    заперечується    місцевим
господарським   судом.   Також,   позивач  забезпечив  явку  свого
представника у судове засідання 30.03.2004  р.,  в  якому  суд  не
вважав  за  необхідне  вимагати  у  представника  позивача надання
пояснень щодо уточнення позовних вимог у  відповідності  до  заяви
від 29.03.2004 р. та наведених в ній розрахунків.
 
     Відповідно до   п.2   ч.   3   ст.  129  Конституції  України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
         та ст.  4-2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , однією з засад
судочинства  є  рівність  усіх  учасників  судового  процесу перед
законом  і  судом.  Зміст  даного  принципу  полягає,  зокрема,  у
встановленні  для  сторін  рівних можливостей для здійснення своїх
процесуальних прав і виконання обов'язків.
 
     В силу ст.  22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  сторони користуються
рівними процесуальними правами.  До прав сторін, зокрема, належать
право брати участь в господарських  засіданнях;  подавати  докази,
брати участь у дослідженні доказів.
 
     В процесі   розгляду   справи,   господарським  судом  першої
інстанції порушено принцип рівності сторін перед законом і  судом.
Матеріали  справи  свідчать  про  те,  що  представник позивача не
з'явився у судове засідання 27.04.2004 р.,  проте приймав участь у
судових  засідання  09.03.2004  р.  та 30.03.2004 р.  У зв'язку із
нез'явленням  в  судове  засідання  30.03.2004  р.   представників
відповідача та  третьої  особи  суд  в порядку ст.  77 ГПК України
( 1798-12  ) (1798-12)
          відклав  розгляд  справи.  Проте,   у   зв'язку   із
нез'явленням   в   судове  засідання  27.04.2004  р.  представника
позивача суд не відклав розгляд справи, а виніс оскаржувану ухвалу
про залишення позову без розгляду.
 
     З урахуванням   викладеного,   оскаржувану  ухвалу  не  можна
визнати законною та обґрунтованою,  оскільки застосування місцевим
господарським судом норми п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        
є неправомірним та передчасним.
 
     Приймаючи постанову про залишення ухвали без змін апеляційний
господарський суд наведеного не врахував.
 
     У зв'язку   із   вищевикладеним  колегія  суддів  вважає,  що
виносячи оскаржувану ухвалу та приймаючи постанову,  суди порушили
і неправильно застосували норми процесуального права,  в зв'язку з
чим, враховуючи положення ч. 4 ст. 111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,
ухвала  та  постанова підлягають скасуванню,  а справа передачі на
розгляд місцевому господарському суду.
 
     Керуючись ст.ст.  111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-13
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд П О С Т А Н О В И В:
 
     Касаційну скаргу ТОВ "Транс-Лізинг" задовольнити.
 
     Ухвалу господарського    суду    Львівської    області    від
27.04.2004 р. та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 12-26.10.2004 р. справі N 4/79-22/23 скасувати.
 
     Справу передати  на  новий  розгляд  до  господарського  суду
Львівської області.