ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.02.2005 Справа N 2-8/6749-2004
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 14.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В., Невдашенко Л.П., Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольський елеватор"
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 20.10.2004 року
у справі N 2-8/6749-2004 господарського суду АР Крим
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта"
до Приватного підприємства "Эльмаз"
третя особа Відкрите акціонерне товариство "Мелітопольський
елеватор"
про стягнення 353680,85 грн. та розірвання договору
в судовому засіданні взяли участь представники:
Позивача Ємельянова С.О.
Відповідача не з'явились
Третьої особи Безух А.М.
В С Т А Н О В И В:
У березні 2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю
"Атланта" звернулось до господарського суду з позовом про
стягнення з Приватного підприємства "Эльмаз" 353 680,85 грн. та
розірвання договору.
08.06.2004 року позивач подав заяву в якій просив залучити у
якості відповідача Відкрите акціонерне товариство "Мелітопольський
елеватор" та змінив предмет позову - просив стягнути з ВАТ
"Мелітопольського елеватору" на користь ТОВ "Атланта" пшениці
фуражної в кількості 700 тон, 1700 грн. державного мита та
118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
Рішенням господарського суду АР Крим від 19.08.2004 року
(суддя - Чумаченко С.А.) позов задоволено повністю: стягнуто з
Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольський елеватор" на
користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта" 700 тон
пшениці фуражної, 1700 грн. державного мита, 118 грн. - витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 20.10.2004 року (судді - В.М. Плут, Н.П. Горошко, В.В. Сотула)
рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями ВАТ
"Мелітопольський елеватор" звернувся до Вищого господарського суду
з касаційною скаргою у якій просить їх скасувати. Скаржник
наголошує, на порушенні норм матеріального та процесуального права
судом першої та апеляційної інстанції.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення
представників позивача та 3 - особи та обговоривши доводи
касаційної скарги судова колегія вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
Як встановили суди попередніх інстанцій, 09.07.2002 року ВАТ
"Мелітопольський елеватор" (зберігач) і ТОВ "Атланта" (замовник)
уклали договір на зберігання зернових культур. Відповідно до умов
п. 1 договору, ВАТ "Мелітопольський елеватор" зобов'язаний
прийняти на зберігання зернові с/г культури, які зберігаються в
межах базисних кондицій. Продукція є власністю замовника, на
протязі всього строку зберігання, приналежність підтверджується
обліковою карткою і квитанцією Ф-13.
Як встановив суд першої інстанції, відповідно до довідки до
прибуткової квитанції, серії N 002181 від 15.08.2002 року ТОВ
"Атланта" передало, а ВАТ "Мелітопольський елеватор" прийняло
1551258 кг зерна.
Згідно положень ст. 936 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за договором
зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ,
яка передана їй іншою стороною (поклажодавцем), і повернути її
поклажодавцю у схоронності.
17.01.2003 року ТОВ "Атланта" направило на адресу ВАТ
"Мелітопольський елеватор" лист з вимогою повернути 700 тон,
переданої на зберігання пшениці.
Відповідно до ст. 953 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, зберігач
зобов'язаний по першій вимозі поклажодавця вернути річ, навіть
якщо строк зберігання не закінчився.
Суд першої інстанції не прийняв до уваги факт направлення
позивачем листа, на адресу ВАТ "Мелітопольський елеватор" з
проханням переоформити, зерно в кількості 957,262 тон, що
знаходиться у нього на зберіганні, на ПП "Эльмаз", так як
переоформлення, в розумінні діючого законодавства не є угодою, і
не підтверджує факту переходу власності, і відповідно не може
породжувати права і обов'язки для заявника та його адресата, тим
більше для третіх осіб, крім того кількісний показник
відвантаженої продукції, а саме 957,262 тонни, не співпадає з
кількістю відвантаженою ВАТ "Мелітопольський елеватор" продукції
ПП "Эльмаз".
Господарський суд першої інстанції встановив, що договір по
наданню послуг по зберіганню зернових культур N 29 від
09.07.2002 року, укладений між ВАТ "Мелітопольський елеватор" і
ТОВ "Атланта", сторонами розірвано не було і в установленому
законом порядку він не визнаний недійсним.
З листа N 559 від 26.11.2002 року місцевий господарський суд
зробив висновок, що по вимозі позивача продукція відвантажена на
адресу ПП "Эльмаз", однак, в рамках цієї справи, з'ясовується факт
відчуження пшениці на користь ПП "Эльмаз", що говорить про те, що
продукція відправлена двічі на адресу двох різних юридичних осіб,
з різними організаційно-правовими формами.
За таких обставин суд прийшов до висновку про задоволення
позову. Однак, з такими висновками місцевого господарського суду
погодитись не можна, оскільки судом не досліджено правової природи
спірних правовідносин, зокрема, не досліджено положення п. 4.8. і
п. 4.9. договору N 29 від 09.07.2002 року щодо порядку
переоформлення зданого на збереження зерна на іншого володільця.
Як наголошує скаржник у касаційній скарзі, місцевий
господарський суд, застосовуючи положення Цивільного Кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, не зазначає чому він застосовує до спірних
правовідносин норми ЦК України, а не ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Крім того, господарським судом першої інстанції, всупереч
вимогам ч. 4 ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, прийнято заяву
позивача від 08.06.2004 року, якою змінено як предмет, так і
підстави позову.
За таких обставин рішення господарського суду не можна
вважати обґрунтованим та законним. Приймаючи постанову,
апеляційний господарський суд зазначені порушення не усунув.
Апеляційний господарський суд встановив, що 06.12.2002 року
укладено договір N 165 за яким ВАТ "Мелітопольський елеватор"
передало у власність ПП "Эльмаз" 700 тон пшениці 6 класу, однак як
вбачається з матеріалів справи за вказаним договором ВАТ
"Мелітопольський елеватор" виступає покупцем, а не продавцем
зерна. Зазначене свідчить про те, що апеляційним судом неповно
з'ясовано правову природу договору N 165 від 06.12.2002 року.
Скаржник також вказує на порушення процесуальних норм,
зокрема, справа розглянута судом без участі представника
ПП "Эльмаз", якого не було повідомлено про час і місце розгляду
справи, адже повідомлення про час і місце розгляду справи було
направлено на адресу: м Сімферополь, р-н Белоглінка,
вул. Сквозная, 1, в той час як ПП "Эльмаз" зареєстровано за іншою
адресою - АР Крим, Сімферопольський р-н, с. Белоглінка,
вул. Сквозна, 1.
Щодо інших доводів скаржника, то в силу вимог ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти їх.
Касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої
та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального
права.
З огляду на викладене Вищий господарський суд України вважає,
що рішення господарського суду АР Крим та постанова
Севастопольського апеляційного господарського суду у справі
N 2-8/6749-2004 підлягають скасуванню, а справа - направленню на
новий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене,
всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати
об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її
розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які
регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог
закону.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду АР Крим від 19.08.2004 року та
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
20.10.2004 року у справі N 2-8/6749-2004 скасувати, а справу
передати на новий розгляд до господарського суду АР Крим, в іншому
складі суду.