ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.02.2005 Справа N 40/4
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 14.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів: Васищака І.М., Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного
товариства "Державний ощадний банк" на рішення господарського суду
м. Києва від 20.07.2004 р. та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 18.08.2004 р. N 40/4
у справі господарського суду м. Києва
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Державний
ощадний банк України"
до відповідачів
Товариства з обмеженою відповідальністю "Динамо-Агро",
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Авіас-2000"
третя особа
Акціонерне товариство "Україна-Холдінг-Лізинг"
про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування
майна з чужого незаконного володіння
за участю представників:
ВАТ "Державний ощадний банк України" - Йора Т.П.;
ТОВ "Динамо-Агро" - не з'явилися;
ТОВ "Фірма "Авіас-2000" - Горбатюк С.С.;
АТ "Україна-Холдінг-Лізинг" - не з'явилися
В С Т А Н О В И Л А:
Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк
України" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом та
просило суд:
- визнати недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
договір купівлі-продажу від 15.05.2000 р. N 2003/02, укладений між
відповідачами у справі - Товариством з обмеженою відповідальністю
"Динамо-Агро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма
"Авіас-2000";
- зобов'язати ТОВ "Авіас-2000" повернути ВАТ "Державний
ощадний банк України" майно, а саме комбайни моделі "Старлайнер":
- 4045 1998 року випуску, шасі N 5812-00-5800, двигун
N 8523300;
- 4045 1998 року випуску, шасі N 5812-00-5807, двигун
N 852363;
- 4045 1998 року випуску, шасі N 5812-00-5806, двигун
N 8523305;
- 4045 1998 року випуску, шасі N 5812-00-5799, двигун
N 8523302;
- 4045 1998 року випуску, шасі N 5812-00-5804, двигун
N 852388.
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що
спірний договір не відповідає чинному законодавству, а саме
ст. 225 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, відповідно до якої продаж майна
належить власнику, крім випадків примусового продажу. Позивач
зазначає, що є власником майна, яке є об'єктом купівлі-продажу
відповідно до умов спірного договору (т. 1 а.с. 4-7).
Перший відповідач у справі - ТОВ "Динамо-Арго" у відзиві на
позов заявлені вимоги не визнало, вказуючи на те, що підставою для
набуття ним права власності на спірне майно, яке відчужено за
оспорюваним договором, є договір купівлі-продажу від 12.05.2000 р.
N 1205/00, укладений з ПП "АВС-Сервіс" (т. 1. а.с. 53-55).
Другий відповідач у справі - ТОВ "Фірма "Авіас-2000"у відзиві
на позов заявлені вимоги відхилило, вказуючи на те, що:
- спірний договір відповідає нормам законодавства України;
- він є добросовісним набувачем спірного майна і, передбачені
ст. 388 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, підстави для його витребування
відсутні (т. 1 а.с. 52).
Рішенням господарського суду м. Києва від 20.07.2004 р. у
позові відмовлено (т. 1 а.с. 207-212).
Визнаючи заявлені позовні вимоги необгрунтованими, суд першої
інстанції виходив з того, що:
- ТОВ "Фірма "Авіас-2000" є добросовісним набувачем спірного
майна, підстави для витребування якого відсутні;
- лише факт відчуження майна особою, якій воно не належало на
праві власності, не є підставою для визнання угоди про відчуження
недійсною.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
18.08.2004 р. рішення господарського суду м. Києва від
20.07.2004 р. залишено без змін (т. 2 а.с. 16-20).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ВАТ
"Державний ощадний банк України" звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх
скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої
інстанції.
У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на порушення
судами норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник
стверджує, що:
- рішення прийнято без участі третьої особи;
- неправильно застосовані ст.ст. 4, 48, 50 Закону України
"Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, ст.ст. 48, 145, 225 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
(т. 2 а.с. 23-26).
Відповідач у справі - ТОВ "Фірма "Авіас-2000" у відзиві на
касаційну скаргу, вважає її доводи безпідставними.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну
скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинному на момент
укладення опорюваного договору), недійсною є та угода, що не
відповідає вимогам закону.
Як встановлено судами, 15.05.2000 р. між відповідачами у
справі - ТОВ "Динамо-Агро" та ТОВ "Фірма "Авіас-2000" укладено
договір купівлі-продажу N 2003/02, за умовами якого ТОВ
"Динамо-Агро" продав, а ТОВ "Фірма "Авіас-2000" купило
зернозбиральну техніку, зазначену у додатку до договору. Дійсність
зазначеного договору оспорюється позивачем з посиланням на
невідповідність його ст. 225 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
В силу ст. 225 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
встановлено, що право
продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить
власникові. При цьому, відповідно до ст. 225 ЦК УРСР, якщо
продавець майна не є його власником, покупець набуває права
власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 ЦК УРСР
власник не вправі витребувати від нього майно.
Згідно ст. 145 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо майно за плату
придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що
набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то
власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли
майно загублене власником або особою, якій майно було передане
власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло
з їх володіння іншим шляхом поза їх волею. При цьому, якщо майно
набуто безоплатно від особи, яка не мала права його відчужувати,
власник вправі витребувати майно в усіх випадках.
Між тим, як встановлено судами під час розгляду справи та
перегляду рішення суду в апеляційному порядку, право власності
продавця - ТОВ "Динамо-Агро" ґрунтується на умовах договору
купівлі-продажу від 12.05.2000 р. N 1205/00. Відповідно до
зазначеного договору, спірне майно продано першому відповідачу -
ТОВ "Динамо-Агро" ПП "АВС-Сервіс".
Момент переходу права власності на спірне майно цим договором
не передбачений, у зв'язку з чим суди вірно виходили з положень
ст. 128 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(в редакції, чинній на момент
виникнення правовідносин). Зазначена норма встановлює загальний
порядок переходу права власності.
Так, в силу ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, право власності
(право оперативного управління) у набувача майна за договором
виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом
або договором.
Спірне майно, що встановлено під час розгляду справи та
перегляду рішення суду в апеляційному порядку, передано
ПП "АВС-Сервіс" ТОВ "Динамо-Агро" 19.05.2000 р. Отже, висновку
щодо виникнення у першого відповідача права власності на спірне
майно саме 19.05.2000 р. суди дійшли у відповідності з нормами
матеріального права.
Судом не встановлено і не доведено позивачем, що договір
купівлі-продажу від 12.05.2000 р. N 1205/00, який став підставою
виникнення у першого відповідача - ТОВ "Динамо-Агро" права
власності на спірне майно, оспорений.
Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна
сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як
на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи, що перший відповідач довів наявність у нього
права власності на спірне майно на момент укладення спірного
договору, підстави набуття якого не оспорені і не спростовані в
установленому порядку позивачем, суди дійшли ґрунтовного висновку
щодо безпідставності заявлених вимог в частині визнання спірного
договору недійсним.
В силу ст. 49 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
,
володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде
встановлено судом, арбітражним судом, третейським судом.
Отже, висновок судів щодо необгрунтованосі заявленого позову
в частині витребування майна є правильним.
Щодо посилання скаржника у поданій ним касаційній скарзі на
порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права,
яке полягає у здійсненні перегляду рішення суду в апеляційному
порядку за відсутності представника третьої особи та пояснень щодо
суті спору, безпідставні.
Відповідно до ст. 27 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, треті особи,
які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються
процесуальними правами сторони, крім зазначених у цій нормі. До
таких прав належать, зокрема: право брати участь у засіданнях
суду, надавати докази, пояснення. Таким чином, участь цієї особи у
засіданні є правом такої особи. Неявка представника третьої особи,
а також неподання нею витребуваних судом документів, не є
перешкодою у розгляді спору по суті.
За таких обставин, судові акти прийняті у цій справі
відповідають нормам матеріального та процесуального права і
підстав для їх зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
постанову Київського апеляційного господарського суду від
18.08.2004 р. та рішення господарського суду м. Києва від
20.07.2004 р. у справі N 40/4 залишити без змін, а касаційну
скаргу Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк
України" - без задоволення.