ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.02.2005 Справа N 36/42
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 05.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Т.Б.
Дроботової - головуючого Н.О. Волковицької, Г.М. Фролової
за участю представників:
позивача Литвинов С.І. - довіреність від 01.10.2003 року
відповідача
- Баршуніної Н.В. - довіреність від 31.01.2005 року;
- Панченко Л.О. - довіреність від 05.11.2004 року
- Фалько А.І. - довіреність від 21.01.2005 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції
Дніпропетровської області
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 12 липня 2004 року
у справі N 36/42 господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
"Новомосковський хлібозавод"
до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції
Дніпропетровської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
01.12.2003 року N 0000182603/2
В С Т А Н О В И В:
В січні 2004 року Відкрите акціонерне товариство
"Новомосковський Хлібозавод" звернулося до господарського суду
Дніпропетровської області з позовом до Новомосковської об'єднаної
державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної
податкової інспекції від 01.12.2003 року N 0000182603/2, яким
визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану
вартість в розмірі 201938,88 грн., в тому числі основний платіж в
сумі 100969,44 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі
100969,44 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі
акта перевірки від 08.07.2003 року N 002236 про результати
позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового
та валютного законодавства Відкритим акціонерним товариством
"Новомосковський хлібозавод" за період з 01.01.2002 року по
31.03.2003 року, яким виявлені порушення підпункту 6.2.1
пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в результаті чого донараховано податок на
додану вартість за період, що перевіряється в розмірі
100969,44 грн. Зокрема, в акті зазначено, що відповідно договору
комісії від 25.03.2002 року N 27/03 Відкрите акціонерне товариство
"Новомосковський хлібозавод" (комітент) доручив Товариству з
обмеженою відповідальністю "Агровестпостач-інвест" (комісіонеру)
за винагороду здійснювати для комітента від свого імені операції
по продажу продукції комітента. Передача товару комісіонеру
здійснена на загальну суму 504 847,22 грн. згідно акту
прийому-передачі N 1 від 25.03.2002 року на суму 237 267,00 грн.
(без ПДВ) та акту прийому-передачі N 2 від 20.04.2002 року на суму
267580,22 грн. (без ПДВ). На виконання договору комісії N 27/03
від 25.03.2002 року Товариство з обмеженою відповідальністю
"Агровестпостач-інвест" укладає контракт купівлі-продажу N 6-ВЄ
від 20.04.2002 року з фірмою "Rowau American Inc" (США).
Відповідно до контракту Товариство з обмеженою відповідальністю
"Агровестпостач-інвест" передає у травні 2002 року у власність
фірмі "Rowau American Inc" (США) на умовах СРТ Будапешта (Венгрія)
мікросхеми згідно специфікації. Сума договору складає
95 тис. доларів США. Порядок розрахунків - оплата на розрахунковий
рахунок в термін 90 банківських днів з дати відвантаження товару.
На порушення пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на
додану вартість" не нараховано податок на додану вартість в
березні 2002 року в розмірі 47 453,40 грн. при продажі мікросхем
згідно специфікації N 1 від 25.03.2002 року та акту заліку
взаємних вимог від 29.03.2002 року та в квітні 2002 року в розмірі
53516,04 грн. при продажі мікросхем згідно специфікації N 1 від
25.03.2002 року та акту заліку взаємних вимог від 14.05.2002 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неправомірно
нарахована сума податку на додану вартість за договором комісії
N 27/03 від 25.03.2002 року, оскільки переходу права власності на
товар від комітента до комісіонера не відбулося, а отже відсутня
операція продажу. Продаж товару фактично відбувся за контрактом
купівлі-продажу N 6-ВЕ від 20.04.2002 року, при чому перехід права
власності відбувся від позивача до третьої особи, а саме - фірми
"Rowau American Inc" (США).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
19.05.2004 року (суддя Кожан М.П.), залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
12.07.2004 року (судді: Швець В.В. - головуючий, Білецька Л.М.,
Тищик І.В.), позов задоволено. Визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної
податкової інспекції Дніпропетровської області від 01.12.2003 року
N 0000182603/2; стягнуто з Новомосковської об"єднаної державної
податкової інспекції Дніпропетровської області на користь
Вікритого акціонерного товариства "Новомосковський хлібозавод"
85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі
118,00 грн.
Мотивуючи судові рішення господарські суди з посиланням на
пункт 1.4 статті 1, підпункт 6.2.1 пункту 6.2 статті 6, пункт 8.3
статті 8 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, статті 395, 398 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, зазначили, що податок на додану вартість за нульовою
ставкою обчислюється щодо операцій з поставки товарів, що були
вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території
України. При цьому товари вважаються вивезеними (експортованими)
платником податків за межі митної території України у випадку,
якщо їх вивезення (експорт) підтверджено належним чином оформленою
вантажною митною декларацією. Крім того, відповідно до частини 2
статті 34 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
факти, встановлені рішенням господарського суду (іншим
органом, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї
справи, не доводяться знову при вирішенні спорів, в яких беруть
участь ті самі сторони. Ухвалою господарського суду
Дніпропетровської області від 25.11.2003 року по справі N Д10/117
затверджено мирову угоду від 11.11.2003 року, укладену між
Відкритим акціонерним товариством "Новомосковський хлібозавод" та
Товариством з обмеженою відповідальністю "Агровестпостач-Інвест",
відповідно до якої розрахунки між сторонами за договором комісії
N 27/03 від 25.03.2002 року вважаються виконаними в повному обсязі
14.05.2002 року. Таким чином, розрахунки за вказаним договором
комісії були здійснені 14.05.2002 року, тобто, після передачі
товару нерезиденту 08.05.2002 року. Також господарські суди з
посиланням на пункт 2 Інструкції "Про порядок заповнення вантажної
митної декларації", затвердженої наказом Державної митної служби
України від 9 липня 1997 року N 307 ( z0443-97 ) (z0443-97)
, зареєстрованим в
Міністерстві юстиції України 24 вересня 1997 року за N 443/2247,
визнали факт правильності заповнення вантажної митної декларації
та зазначили, що помилка у бухгалтерському обліку не може бути
підставою вважати недійсною угоду комісії, яка укладена у
встановленому законом порядку і відповідає вимогам закону. Зміна
порядку розрахунків не дає підстав вважати договір комісії
договором купівлі-продажу, як про це стверджує відповідач.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, Новомосковська
об'єднана державна податкова інспекція звернулась до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 липня
2004 року, в якій просить постанову у справі скасувати та прийняти
нове рішення, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне
застосування судами норм матеріального та процесуального права, а
саме: статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, статті 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, статті 398 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
. Зокрема, заявник вважає, що висновки акта перевірки,
на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення,
є законними та обґрунтованими.
Позивач відзив на касаційну скаргу не надав.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України переглядає за
касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського
суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 1.4 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
продаж товарів - будь-які операції,
що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни,
поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають
передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно
від строків її надання, а також операції з безоплатного надання
товарів. Не належать до продажу операції з передачі товарів в
межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, схову
(відповідального зберігання), довірчого управління, оренди
(лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають
передачу права власності на такі товари іншій особі.
Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 зазначеного
Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податок за нульовою ставкою обчислюється щодо
операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані)
платником податку за межі митної території України. Товари
вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі
митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування)
засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.
Відповідно до пункту 8.3 статті 8 зазначеного Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли платник податку здійснює вивезення
(експортування) товарів (робіт, послуг), отриманих від іншого
платника податку на умовах комісії, консигнації, доручення або
інших видів договорів, які не передбачають переходу права
власності на такі товари (роботи, послуги) від такого іншого
платника податку до експортера, право на отримання експортного
відшкодування має такий інший платник податку. При цьому комісійна
винагорода, отримана платником податку - експортером від такого
іншого платника податку, включається до бази оподаткування цим
податком за ставкою, визначеною пунктом 6.1 статті 6 цього Закону.
У пункті 6.1 статті 6 вказаного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
зазначено, що об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього
Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та
операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим
Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
Стаття 398 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачає - майно, що надійшло до комісіонера від комітента або
набуте комісіонером за рахунок комітента, є власністю останнього.
Отже, господарські суди встановивши, що позивач здійснював
господарську діяльність відповідно до умов вищезазначеного
договору комісії, тобто реалізував товар за межі митної території
України, а також, встановивши факт правильності заповнення
вантажної митної декларації та враховуючи вищевказані норми
законодавства, дійшли законного та обґрунтованого висновку про
безпідставність нарахування податку на додану вартість позивачу.
Крім того, матеріали справи свідчать про те, що господарські
суди першої та апеляційної інстанцій в порядку статей 43, 101
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі
обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали
юридичну оцінку обставинам, викладеним в акті перевірки, на
підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, та
дійшли обґрунтованого висновку, про його невідповідність нормам
чинного законодавства, а тому правомірно визнали його недійсним.
За таких обставин, керуючись законом, суди підставно
задовольнили позовні вимоги. Як наслідок, прийняті судами рішення
та постанова відповідають положенням статей 84, 105 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що
викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 року N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення" зі
змінами та доповненнями.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування
судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті
рішення та постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать
матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування
зазначених судових рішень колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
19.05.2004 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 12.07.2004 року у справі N 36/42
господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а
касаційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової
інспекції - без задоволення.