ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.02.2005 Справа N 3/139
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі: <...>
розглянув касаційну скаргу приватного підприємця Я.Л.Г.,
м. Рівне (далі - ПП Я.Л.Г.)
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
15.11.2004
зі справи N 3/139
за позовом ПП Я.Л.Г.
до Дубенської районної санітарно-епідеміологічної станції,
м. Дубно Рівненської області
про визнання недійсною постанови Дубенської районної
санітарно-епідеміологічної станції від 26.03.2004 N 23.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача - Мацея А.М. (за довіреністю ПП Я.Л.Г.),
відповідача - Подворного П.С. (за дорученням Дубенської
районної санітарно-епідеміологічної станції).
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Рівненської області від
30.06.2004 (суддя Савченко Г.І.) позов задоволено: визнано
недійсною постанову Дубенської районної санітарно-епідеміологічної
станції від 26.03.2004 N 23 "Про застосування
адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного
законодавства" (далі - оспорювана постанова). Рішення суду першої
інстанції з посиланням на частину четверту статті 35
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК) мотивовано тим, що факти, встановлені рішенням Дубенського
міськрайонного суду від 15.06.2004 за скаргою ПП Я.Л.Г. до
Дубенської районної санітарно-епідеміологічної станції про
скасування постанови головного державного санітарного лікаря
Дубенської районної санітарно-епідеміологічної станції від
30.03.2003 N 65 щодо накладення адміністративного стягнення у сумі
102 грн. на ПП Я.Л.Г. за порушення санітарного законодавства, є
обов'язковими для господарського суду при вирішенні спору у цій
справі.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
15.11.2004 (колегія суддів у складі: <...>) скасовано рішення
господарського суду Рівненської області від 30.06.2004 у цій
справі і прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
Постанову суду апеляційної інстанції з посиланням на приписи
статей 24, 26, 39 та 41 Закону України "Про забезпечення
санітарного та епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ) (4004-12)
мотивовано тим, що:
рішення Дубенського міськрайонного суду від 15.06.2004 не
може бути враховано при вирішенні даного господарського спору,
оскільки воно прийняте у справі, яка виникла з адміністративних
правовідносин, тому застосування статті 35 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
є
безпідставним;
факт порушення ПП Я.Л.Г. норм санітарно-епідеміологічного
законодавства мав місце, оскільки експлуатація об'єкту позивачем
проводилась без дозволу санітарно-епідеміологічної станції, за
відсутності санітарного паспорта на даний об'єкт та медогляду його
персоналу;
посадові особи санітарно-епідеміологічної станції діяли
відповідно до частини третьої статті 39 Закону України "Про
забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя
населення" ( 4004-12 ) (4004-12)
, згідно з якою державний
санітарно-епідеміологічний нагляд може здійснюватися у вигляді
вибіркових перевірок органів, установ та закладів державної
санітарно-епідеміологічної служби, а також позапланово залежно від
санітарної, епідеміологічної ситуації та за заявами громадян.
У касаційній скарзі від 14.12.2004 до Вищого господарського
суду України ПП Я.Л.Г. просить скасувати постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 15.11.2004, а рішення
господарського суду Рівненської області від 30.06.2004 залишити
без змін. Скаргу з посиланням на норми Положення про державний
санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.1999 N 1109
( 1109-99-п ) (1109-99-п)
, мотивовано тим, що при обстеженні об'єкту нагляду
Дубенською районною санітарно-епідеміологічною станцією порушено
вимоги зазначеного Положення, зокрема, перевірка була
позаплановою, головним санітарним лікарем не було направлено
посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби на
об'єкт нагляду, факти порушень не було зафіксовано у протоколі.
Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
належним
чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями
обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення
касаційної скарги.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- актом перевірки дотримання санітарного законодавства від
25.03.2004 Дубенською районною санітарно-епідеміологічною станцією
запропоновано ПП Я.Л.Г. отримати дозвіл на відкриття об'єкту і
виготовлення санітарного паспорту на радіопередавач (терміном до
01.05.2004), а працівникам диспетчерської служби пройти медогляд
за встановленим терміном до 10.04.2004;
- Дубенською районною санітарно-епідеміологічною станцією
винесено постанову з вимогою припинити з 01.04.2004 експлуатацію
диспетчерського пункту "Радіо-таксі" - 051;
- рішенням Дубенського міськрайонного суду від 15.06.2004 за
скаргою Я.Л.Г. до Дубенської районної санітарно-епідеміологічної
станції скасовано постанову головного державного санітарного
лікаря Дубенської районної санітарно-епідеміологічної станції від
30.03.2004 N 65 про накладення адміністративного стягнення у
вигляді штрафу 102 грн. на ПП Я.Л.Г. за порушення санітарного
законодавства;
- у рішенні Дубенського міськрайонного суду від 15.06.2004 не
заперечується факт порушення позивачем норм
санітарно-епідеміологічного законодавства, встановленого актом
перевірки від 25.03.2004.
Причиною виникнення спору у справі стало питання про
правомірність оспорюваної постанови Дубенської районної
санітарно-епідеміологічної станції.
Судовими інстанціями з достатньою повнотою встановлено
обставини справи і апеляційною інстанцією їм дано правильну
юридичну оцінку.
Заперечення скаржника стосовно порушення відповідачем у
процесі перевірки об'єкта нагляду вимог Положення про державний
санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.1999 N 1109
( 1109-99-п ) (1109-99-п)
, є безпідставними з огляду на приписи законодавства,
що було чинним на час винесення оспорюваної постанови Дубенської
районної санітарно-епідеміологічної станції.
Згідно з частиною восьмою статті 31 Закону України "Про
забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя
населення" ( 4004-12 ) (4004-12)
(далі - Закон) установи і заклади державної
санітарно-епідеміологічної служби здійснюють свою діяльність на
підставі Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд
в Україні ( 1109-99-п ) (1109-99-п)
та Положення про державну
санітарно-епідеміологічну службу України ( 1272-2004-п ) (1272-2004-п)
, що
затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини
третьої статті 39 Закону Державний санітарно-епідеміологічний
нагляд здійснюється відповідно до Положення про державний
санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні вибірковими
перевірками дотримання санітарного законодавства за планами
органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної
служби, а також позапланово залежно від санітарної, епідемічної
ситуації та за заявами громадян.
На час проведення перевірки об'єкта нагляду та винесення
оспорюваної постанови закладом державної
санітарно-епідеміологічної служби було чинним Положення про
державний санітарно-епідеміологічний нагляд у редакції постанови
Кабінету Міністрів України від 19.07.2002 N 1217 ( 1217-2002-п ) (1217-2002-п)
(далі - Положення), а не в редакції постанови Кабінету Міністрів
України від 22.06.99 N 1109 ( 1109-99-п ) (1109-99-п)
, на приписи якого
посилається скаржник.
У пункті 9 Положення ( 1217-2002-п ) (1217-2002-п)
визначено:
"Поточний державний санітарно-епідеміологічний нагляд як
діяльність головних державних санітарних лікарів, їх заступників,
інших посадових осіб установ і закладів державної
санітарно-епідеміологічної служби з контролю за дотриманням
юридичними і фізичними особами санітарного законодавства,
санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів, приписів,
постанов та висновків здійснюється шляхом обстеження та перевірки
об'єктів нагляду щодо дотримання і реалізації вимог безпеки для
здоров'я і життя людини.
Обстеження та перевірка об'єктів нагляду проводиться
вибірково за планами, що розробляються органами, установами і
закладами державної санітарно-епідеміологічної служби,
позапланово - залежно від санітарної та епідемічної ситуації, а
також за повідомленнями підприємств, установ і організацій та за
заявами громадян.
Плани обстеження та перевірки об'єктів нагляду затверджуються
головним державним санітарним лікарем. Позапланові обстеження та
перевірка проводяться за рішенням головного державного санітарного
лікаря.
Періодичність обстеження та перевірки об'єктів нагляду
встановлюється головним державним санітарним лікарем на підставі
результатів державної санітарно-епідеміологічної експертизи, з
урахуванням ступеня їх впливу на стан здоров'я і життя людини та
за погодженням з вищестоящим головним державним санітарним
лікарем.
Обстеження та перевірка об'єктів проводиться посадовими
особами державної санітарно-епідеміологічної служби за
направленням головного державного санітарного лікаря або його
заступників.
Результати обстеження та перевірки оформлюються актом, форма
і порядок складання якого визначаються головним державним
санітарним лікарем України".
Результати перевірки об'єкта нагляду відповідачем у справі
оформлено відповідно до вимог Закону ( 4004-12 ) (4004-12)
та Положення
( 1217-2002-п ) (1217-2002-п)
.
Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те,
що відсутність у матеріалах справи направлення головного
державного санітарного лікаря на проведення перевірки об'єкта
нагляду не може вплинути на законність оспорюваної постанови,
оскільки ця постанова підписана головним державним санітарним
лікарем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-9 - 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
15.11.2004 зі справи N 3/139 залишити без змін, а касаційну скаргу
приватного підприємця Я.Л.Г. - без задоволення.