Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

[...]

розглянувши матеріали касаційної скарги ТзОВ "Німфа і К"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.12.2004

у справі господарського суду Івано-Франківської області

за позовом ТзОВ "Німфа і К"

до ДПІ в м. Івано-Франківську

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

Рішенням від 09.07.2004 господарського суду Івано-Франківської області відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Івано-Франківську від 19.05.2004 за N 0004622312/0, в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 161 424,00 грн.

Постановою від 23.12.2004 Львівського апеляційного господарського суду рішення від 09.07.2004 господарського суду Івано-Франківської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що посилання позивача на ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) суперечить зазначеним в акті документальної перевірки ДПІ в м. Івано-Франківську нормам Законів України, а тому немає підстав для відшкодування податку на додану вартість.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТзОВ "Німфа і К" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України і просить їх скасувати, мотивуючи тим, що судами невірно застосовані норми матеріального права, зокрема ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) ; п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Предметом даного спору є податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську, яким позивачу встановлено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 161424 грн.

Господарськими судами встановлено, що ТзОВ "Німфа і К" не виготовляло експортовану в лютому-березні 2004 року продукцію, а діяло, як посередник в інтересах ВАТ "Івано-Франківський птахокомбінат", яке є виробником. В ході проведення перевірок контрагентів позивача щодо включення ними сум ПДВ заявлених позивачем до відшкодування виявлено, що ВАТ "Івано-Франківський птахокомбінат" включило в податкове зобов'язання суми ПДВ віднесених ТзОВ "Німфа і К" до податкового кредиту за лютий-березень.

Підпунктом 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) встановлено, що у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно з статтями 3 та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються. Тобто в даному випадку позивачу оспорювані суми потрібно було віднести до валових витрат, а не до податкового кредиту.

Відповідно до абз. 2 ст. 83 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) у 2004 році звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з вивезення (пересилання) за межі митної території України товарів 1-24 груп Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності. Тому в даному випадку повинен застосовуватися п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Згідно п. 20 ст. 2 Бюджетного кодексу України (2542-14) Закон про Державний бюджет України затверджує повноваження органів державної влади на виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.

Відповідно до п. 19 ст. 2 Бюджетного кодексу України (2542-14) доходи бюджету - це усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України. Сплата податку на додану вартість є податковим надходженням до бюджету, тому визначення пільг щодо надходжень до бюджету того чи іншого виду податку встановлюється також і бюджетним законодавством.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 23.12.2004 Львівського апеляційного господарського суду зі справи N А-14/135 залишити без змін.