ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.01.2005 Справа N 32/394
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - М. Остапенка,
суддів: Є. Борденюк, В. Харченка
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Спільного підприємства з іспанським інвестором "Інтерсплав"
на постанову 14.10.2004 року Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 32/394
за позовом
СП з іспанським інвестором "Інтерсплав",
Північно-західного ЗАТ "Вторкольормет"
до
Державного казначейства України,
Місцевого суду Ленінського районі м. Кіровограда,
Державної судової адміністрації України,
про стягнення 63 565,97 грн.
В судове засідання прибули представники сторін:
позивача - Желтишева В.О. (дов. від 10.01.05)
відповідача - Набока В.М. (дов. від 05.01.05),
Приступа О.М. (дов. від 08.09.04)
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін
та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
Згідно із зміненими позовними вимогами позивачі просять
стягнути з Державної судової адміністрації України на користь СП
"Інтерсплав" 47389,26 грн., а на користь ЗАТ "Вторкольормет"
16156,71 грн. матеріальної шкоди, заподіяної посадовою особою
судового органу, а саме суддею Ленінського місцевого суду
м. Кіровоград та стягнути судові витрати.
Позивачі обґрунтовують свої вимоги посиланням на положення
ст.ст. 13, 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст.ст. 441, 442
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст.ст. 48, 56 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
, ст. 15 Закону України "Про підприємства в Україні"
( 887-12 ) (887-12)
та базують вимоги на тому, що ухваленням Ленінським
районним судом м. Кіровограда постанови від 29.11.2001 і згідно з
якою було конфісковано у дохід держави брухт, що належить
позивачу, та яка була скасована апеляційною інстанцією, позивачам
заподіяна матеріальна шкода.
Рішенням господарського суду м. Києва від 08.06.2004 (суддя
Є. Шевченко) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
14.10.2004 (колегія суддів: В. Шаргало, Л. Ланченко, Н. Пилипчук)
рішення у справі залишене без зміни.
Рішення та постанова суду мотивовані тим, що на підставі
договору N 222/01К від 01.06.2001 ЗАТ "Вторкольормет" за
товарно-транспортною накладною N 154712 від 28.11.2001 відповідно
до фактури N 107 від того ж числа, відвантажив на адресу
СП "Інтерсплав" брухт алюмінію у кількості 14090 кг, вагою нетто
відповідно до відвантажувальних документів 12049 кг, вартість
брухту складає 57759,30 грн, у т.ч. ПДВ - 9026,55 грн.
Відповідно до договору N 10-97-ПГ від 24.06.1997, укладеного
між СП "Інтерсплав" та Свердловським АТП-10973 здійснювалося
транспортування брухту автомобілем марки КАМАЗ, державний
номер 36-19 ВГМ, водій Ілюшенко В.М.
29.11.2001 у м. Кіровограді металобрухт був вилучений
працівником Головного відділу податкової міліції ДПІ у
м. Кіровограді оперуповноваженим лейтенантом податкової міліції
Приймаком В.В.
Постановою місцевого суду Ленінського району м. Кіровограда
від 29.11.2001, суддя Є. Новицький, водій Ілюшенко В.М. був
підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу за порушення
законодавства, що регулює операції з металобрухтом за ст. 164-10
кодексу України про адміністративні правопорушення ( 80731-10 ) (80731-10)
,
брухт алюмінію конфіскований на користь держави.
Постановою. в.о. голови апеляційного суду Кіровоградської
області від 18.12.2001 постанова Ленінського районного суду
м. Кіровоград від 29.11.2001 скасована, провадження по справі
закрито у зв'язку з відсутністю у діях Ілюшенко В.М. складу
адміністративного правопорушення, конфіскований брухт алюмінію у
кількості 14090 кг вилучений згідно з протоколом огляду від
29.11.2001, який перебуває на зберіганні у ГВПМ ДПІ у
м. Кіровограді, постановлено повернути Вінницькому філіалу
Північно-Західного ЗАТ "Вторкольормет".
Заподіяна шкода визначається позивачами вартістю
конфіскованого металобрухту у сумі 43171,30 грн., сумою відсотків
за позичкою для закупівлі металобрухту у розмірі 1400,67 грн.
сумою неодержаного прибутку у розмірі 2817,29 грн., матеріальною
шкодою, заподіяною посадовою особою судового органу у розмірі
16156,71 грн.
Відмова у задоволенні позовних вимог ухваленими судовими
рішеннями будується на наступному.
Відносини щодо позадоговірних (деліктних) зобов'язань
врегульовані нормами глави 40 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
у якій містяться як загальні підстави відшкодування заподіяної
шкоди, так і зобов'язання по відшкодуванню шкоди за спеціальним
суб'єктним складом (спеціальний делікт). Щодо відповідальності за
шкоду, заподіяну незаконними діями суду, то суб'єктом
відшкодування шкоди є держава, заподіювачами шкоди згідно зі
складом цього спеціального делікту виступають посадові особи
тільки визначених державних органів, у даному випадку, суду.
Відповідно до ст. 443 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
шкода, заподіяна
громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного
притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного
застосування взяття під варту як запобіжного заходу, незаконного
накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або
виправних робіт, відшкодовується державою в повному обсязі
незалежно від вини службових осіб, органів дізнання, попереднього
слідства, прокуратури і суду у порядку, встановленому законом.
Тобто, законодавством визначений вичерпний перелік - підстав
цивільно-правової відповідальності за дії посадових осіб суду.
Підставою для цивільно-правової відповідальності за
заподіяння шкоди (применшення абсолютного майнового (ушкодження,
знищення) або особистого немайнового блага, що охороняється
законом) відповідно до вимог ст.ст. 440-442 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
на які посилаються позивачі в обґрунтування вимог, є
правопорушення, складовими елементами якого є шкода,
протиправність поведінки заподіювача шкоди, причинний зв'язок між
ними та вина.
Ухвалюючи постанову, суддя діяв у межах своїх повноважень, а
його вина у формі наміру або необережності не встановлена.
Ухвалення судових рішень не є адміністративною діяльністю.
Наявність причинного зв'язку між шкодою, заподіяною позивачем
та діями Державного казначейства України, Державної судової
адміністрації, протиправність їх дій та наявність вини суду не
надана позивачами та не встановлена при вирішенні спору.
Відповідно до ст. 32 Закону України "Про державний бюджет
України на 2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
списання коштів з бюджету за
рішеннями судів щодо відшкодування вартості конфіскованого та
безхазяйного майна, що перейшло у власність держави, здійснюється
у розмірах сум коштів, що надійшли до бюджету від реалізації цього
майна.
До Державного бюджету України надійшли кошти у сумі
29440,00 грн. від реалізації майна, конфіскованого згідно з
постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від
29.11.2001, що підтверджується листом ДПІ у м. Кіровограді та
банківськими виписками N 3 та N 5 від 30.11.2001 про перерахування
підприємством "Рекон" вказаної суми до Державного бюджету України.
Позивачі не позбавлені права на повернення коштів, перерахованих
до Державного бюджету України у порядку, передбаченому нормами
цивільно-процесуального законодавства.
Спільне підприємство з іспанським інвестором "Інтерсплав" не
погоджуючись з ухваленими судовими рішеннями, звернулося до суду з
касаційною скаргою, посилаючись при цьому на неправильне
застосування судами норм права.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не
вбачається, виходячи з такого.
Позов заявлений про відшкодування шкоди, заподіяної
ухваленням судового рішення про конфіскацію на користь держави
майна, яке апеляційною судовою інстанцією скасоване як незаконне.
Оскаржуваними судовими рішеннями у позові відмовлено з огляду
на те, що положеннями ст. 443 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
врегульовані
умови відповідальності за шкоду, заподіяну спеціальним суб'єктним
складом, зокрема, судом. Умовами такої відповідальності є шкода,
заподіяна громадянинові внаслідок незаконного засудження,
незаконного притягнення до кримінальної відповідальності,
незаконного застосування взяття під варту як запобіжного заходу,
незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді
арешту або виправних робіт. При наявності перелічених дій
суб'єктного складу, шкода, заподіяна громадянину відшкодовується
державою у повному обсязі незалежно від вини заподіювача шкоди у
порядку, встановленому законом.
Судове рішення про застосування відповідальності за порушення
законодавства, що регулює здійснення операцій з металобрухтом,
санкцією якої є конфіскація металобрухту, незалежно від його
подальшого скасування к незаконного, не є обставиною, за якою
державою відшкодовується шкода, незалежно від вини службової особи
суду.
Положеннями статті 440 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
визначені загальні
підстави заподіяння шкоди, які розуміються як скоєння суб'єктом
відповідальності правопорушення, складовими елементами якого є:
шкода, протиправність поведінки суб'єкта, причинний зв'язок між
ними та вина.
Відповідно до ст. 125 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та
Закону України "Про судоустрій в Україні" ( 3018-14 ) (3018-14)
судочинство
судів загальної юрисдикції здійснюється єдиною триланковою
системою: місцеві суди, суди апеляційної та касаційної інстанцій.
Метою створення триланкової системи судочинства судів загальної
юрисдикції є забезпечення основних засад судочинства, зокрема,
законність судових рішень.
Перегляд судового рішення за апеляційним чи касаційним
провадженням є способом забезпечення засад судочинства. І лише при
ухваленні судом незаконного рішення у цивільній справі, внаслідок
встановлення в діях судді, які вплинули на ухвалення незаконного
рішення правопорушення (за ст. 1176 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
складу
злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили),
відшкодовується державою шкода, заподіяна таким рішенням.
Оскаржуваними рішеннями не встановлене правопорушення, скоєне
суддею при ухваленні незаконного рішення.
За таких обставин, підстав для зміни або скасування рішення
та постанови у справі не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Спільного підприємства з іспанським
інвестором "Інтерсплав" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
14.10.2004 у справі N 32/394 залишити без зміни.