ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.01.2005 Справа N 2-9/6623-2004
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 21.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючий), Харченка В.М., Борденюк Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві за участю
представника відповідача - Горбатюк Л.М. касаційну скаргу
Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча
компанія "Енергоатом" в особі відособленого підрозділу "Запорізька
АЕС" на постанову від 31.08.2004 Севастопольського апеляційного
господарського суду у справі N 2-9/6623-2004 господарського суду
Автономної Республіки Крим за позовом Державного підприємства
"Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі
відособленого підрозділу "Запорізька АЕС" до ЗАТ "С.В.Х" про
зобов'язання виконати умови договору.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про час
і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2004 року Державне підприємство "Національна атомна
енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відособленого
підрозділу "Запорізька АЕС" звернулося до закритого акціонерного
товариства "С.В.Х" з позовом про зобов'язання виконати умови
договору, а саме повернути позивачу майно, яке передане
відповідачу на зберігання за договором-угодою до договору поставки
продукції N 69/254-99 від 01.06.99.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
22.06.2004 у справі N 2-9/6623-2004 позов задоволено. Повернуто
Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча
компанія "Енергоатом" в особі відособленого підрозділу "Запорізька
АЕС" скляні банки місткістю 3 літри у кількості 68400 штук на суму
150480,00 грн. і скляні банки місткістю 1 літр у кількості
45382 штук на суму 45382,00 грн., які знаходяться на зберіганні у
ЗАТ "С.В.Х".
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 31.08.2004 рішення суду скасовано. В позові відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційного суду та залишити без змін рішення суду першої
інстанції від 22.06.2004. На думку скаржника, суд апеляційної
інстанції при прийнятті постанови порушив вимоги матеріального
права, зокрема, ст.ст. 4, 165, 216, 413, 415 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач до Вищого
господарського суду України не надіслав.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника
відповідача, перевіривши правильність застосування
Севастопольським апеляційним господарським судом норм
процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що
підлягає задоволенню.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено апеляційним судом і це відповідає наявним
матеріалам справи, 01.06.99 між сторонами у справі був укладений
договір поставки продукції N 65/254-99, згідно з умовами якого
відповідач зобов'язався поставити позивачу дошку необрізну і
скляні банки місткістю 3 літри і 1 літр на загальну суму
990000,00 грн. Крім того, до зазначеного договору сторонами був
укладений договір-угода, відповідно якого відповідач зобов'язався
прийняти всю належну позивачу продукцію за договором від 01.06.99
на відповідальне зберігання. Передача продукції відповідачу на
збереження підтверджується відповідними документами, а саме
накладною від 29.06.99 та довіреністю від 29.06.99.
Апеляційним судом також встановлено, що відповідачем частина
продукції була повернута позивачу, однак на зберіганні у
відповідача залишились скляні банки місткістю 3 літри у кількості
68400 штук на суму 150480,00 грн. і скляні банки місткістю 1 літр
у кількості 45382 штук на суму 45382,00 грн., що і стало підставою
для звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у
задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що
позивач, звернувшись до суду захистом порушеного права 23.03.2004,
пропустив строк позовної давності, оскільки договір поставки
продукції N 69/254, а відповідно і договір зберігання майна,
припинили свою дію 31.12.2000.
З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.
Висновок апеляційного суду про те, що договір зберігання не є
окремим договором, а є складовою частиною договору поставки і
разом з останнім, за його умовами, припинив свою дію 31.12.2000, є
безпідставним.
Як вбачається із змісту договору зберігання, він ніяким чином
не пов'язаний із договором поставки і є самостійним видом
зобов'язань, що виникли між сторонами.
Оскільки строк зберігання в цьому договорі не встановлений,
суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до
ст. 938 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо строк зберігання у договорі
зберігання не встановлений і не може бути визначений, виходячи з
його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення
поклажодавцем вимоги про її повернення.
Отже, твердження апеляційного суду про пропуск позивачем
строку позовної давності є безпідставним.
Наведене дає підстави для скасування оскаржуваної постанови
та залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна
енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відособленого
підрозділу "Запорізька АЕС" задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 31.08.2004 скасувати.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
22.06.2004 у справі N 2-9/6623-2004 залишити без змін.