ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.01.2005 Справа N 15/637-03
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.
суддів: Борденюк Є.М., Харченка В.М.
розглянувши касаційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз
України"
на рішення господарського суду Харківської області від
20.02.2004 року
у справі за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
до ВАТ "Харківгаз"
про стягнення коштів
В С Т А Н О В И В:
у листопаді 2003 року, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз
України" звернулась до суду з позовом про стягнення з ВАТ
"Харківгаз" 11 476 395,84 грн.
Позивач зазначав, що згідно умов договору N 10/16-39 від
18.01.2000 року поставив відповідачу у 2000 році
1 008 101,48 тис. куб. м. природного газу загальною вартістю
140 891 524,66 грн.
Проте позивач взяте на себе зобов'язання щодо щомісячної
оплати поставленого газу відповідач виконав не у повному обсязі,
сплативши лише 131 243 378,51 грн., а тому позивач просив стягнути
на його користь залишок заборгованості у сумі 9 648 146,15 грн.,
1 005 336,83 грн. на відшкодування витрат від знецінення коштів
внаслідок інфляції, 142 988,70 грн. відсотків за час користування
його грошима та 679 924,16 грн. пені.
Рішенням господарського суду Харківської області від
20.02.2004 року у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач посилається на помилковість
висновків суду щодо відсутності у нього права на стягнення
вартості природного газу, втраченого відповідачем у технологічному
процесі і просить рішення суду першої інстанції скасувати та
постановити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, зокрема і після оголошеної судом
до 27.01.2005 року перерви, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги судова колегія вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з
наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову господарський суд послався
на те, що власником газу є позивач і відшкодування йому втрат газу
договором не передбачено, ціна такого газу не встановлена ні
договором ні нормативно, а порядок обліку та врахування втрат газу
у 2000 році правовими нормами не визначався.
Проте повністю погодитись з наведеними судом мотивами відмови
у позові не можна.
Відповідач є газопостачальною організацією, яка має дозвіл на
здійснення своєї діяльності щодо реалізації газу споживачам
відповідно до Правил надання населенню послуг з газопостачання,
які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від
09.12.1999 року N 2246 ( 2246-99-п ) (2246-99-п)
, Порядку забезпечення галузей
національної економіки і населення природним газом, який щорічно
затверджується Кабінетом Міністрів України та договорів, які
укладаються безпосередньо з споживачами газу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.11.1999 року,
N 2184 ( 2184-99-п ) (2184-99-п)
, якою затверджено Порядок забезпечення
галузей національної економіки і населення природним газом у
2000 році, передбачено, що потреба у природному газі бюджетних
установ і населення задовольняється за рахунок придбання ресурсів
НАК "Нафтогаз України".
На виконання визначеного цією постановою порядку забезпечення
національної економіки і населення природним газом, на умовах
договору N 10/16-39 від 18.01.2000 року відповідач придбав у
позивача для постачання населенню 1 008 101,48 тис. куб. м. газу
за ціною, що погоджена сторонами шляхом укладання додаткової угоди
N 2 до договору від 11.05.2000 року, і спору щодо обсягів
поставленого газу немає.
Погоджуючи щомісячні обсяги постачання природного газу
сторони зазначили, що частина газу втрачена у технологічному
процесі і ціну цього газу розрахували за роздрібною ціною на газ
для населення за відсутності лічильників газу, затвердженою
Національною комісією регулювання електроенергетики України.
Зазначені обсяги втрат відповідачем не оспорюються і
визначені як різниця між обсягами надходження газу до
газорозподільної мережі та сумою обсягів реалізації природного
газу населенню, а оскільки весь обсяг природного газу придбано у
позивача оплатно то і обсяг цих втрат повинен вестись відповідачем
з відповідним правом, у разі від'ємного значення цієї різниці
зарахувати вартість газу до доходу за звітній період, чи чи
врахувати негативне значення цієї величини у собівартість наданих
послуг.
Але розглядаючи вимоги продавця щодо відшкодування вартості
придбаного відповідачем природного газу на умовах договору від
18.01.2000 року, суд на зазначене вище уваги не звернув, правового
обґрунтування, обов'язку позивача нести майнову відповідальність
за втрати газу відповідачем чи іншою особою не навів, а тому за
таких обставин постановлене судом рішення не може залишатись без
змін і підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий
розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно повно та всебічно
з'ясувати дійсні обставини справи, дати їм належну правову оцінку
і у залежності від встановленого постановити законне і
обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, - П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від
20.02.2004 року скасувати, а справу направити на новий судовий
розгляд у іншому складі суддів.