ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.01.2005 Справа N 37/69
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.04.2005
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Першиков Є.В., судді Савенко Г.В.,
Ходаківська І.П., розглянувши касаційну скаргу Покровської
міжрайонної державної податкової інспекції на постанову від
09.08.2004 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі N 37/69 господарського суду Дніпропетровської області за
позовом Відкритого акціонерного товариства "Просянський
гірничо-збагачувальний комбінат" до Покровської МДПІ про визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень. За участю представників
сторін: позивача - Матусевич-Павловська Ю.Ю., за довіреністю,
відповідача - Цисар О.Г., за довіреністю, Босько Є.С., за
довіреністю, В С Т А Н О В И В:
Позивач, відкрите акціонерне товариство "Просянський
гірничо-збагачу-вальний комбінат", звернувся з позовом у
господарський суд Дніпропетровської області до Покровської
міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської
області, про визнання недійсними спірних податкових
повідомлень-рішень, якими підприємству зменшено суму бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість, а також донараховано
ПДВ із застосуванням штрафних санкцій.
Рішенням господарського суду від 15 червня 2004 року у справі
N 37/69, яке залишене без змін постановою від 09.08.2004 р.
Дніпропетровського апеляційного господарського суду, позовні
вимоги задоволені.
Відповідач, не погодившись із судовими рішеннями, звернувся
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати постанову від 09.08.2004 р. Дніпропетровського
апеляційного господарського суду та рішення господарського суду
від 15 червня 2004 року у справі N 37/69, а в задоволенні позовних
вимог відмовити.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні податкові
повідомлення-рішення, N 000118201/0 від 28.11.2003 р.,
N 0000162600/0 від 28.11.2003 р., N 0000182600/0 від
28.11.2003 р., N 0001212301/0 від 28.11.2003 р., N 0001182301/1
від 26.12.2003 р., N 0000162600/1 від 26.12.2003 р.,
N 0000182600/1 від 26.12.2003 р., N 0001212301/1 від
26.12.2003 р., N 0001182301/2 від 09.03.2004 р., N 0000162600/2
від 09.03.2004 р., N 0000182600/2 від 09.03.2004 р.,
N 0001212301/2 від 09.03.2004 р., видані Покровською міжрайонною
державною податковою інспекцією в Дніпропетровській області
відносно Відкритого акціонерного товариства "Просянський
гірничо-збагачувальний комбінат" на підставі актів перевірки від
20.11.2003 року N 14-23-00282033/ДСК "Про результати тематичної
документальної перевірки ВАТ "Просянський гірничо-збагачувальний
комбінат" з питання правомірності заявленої до відшкодування з
бюджету суми ПДВ за травень та серпень 2003 року" та
N 56-23-00282033/ДСК "Про результати планової комплексної
документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного
законодавства за період з 01.10.2001 року по 30.06.2003 року".
Зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями нараховані
податок на додану вартість на суми 70000,0 грн. і 571579,0 грн.,
всього на 641579,0 грн. та штрафні санкції на суму 10799,50 грн.,
а також зменшена сума бюджетного відшкодування за податковою
декларацією за серпень 2003 року на гуму 507846,0 грн. та
99700,0 грн., всього на суму 607546,0 грн.
Як встановлено судами, прийняття вказаних повідомлень-рішень
пов'язано з наступними обставинами.
Позивачем у вересні 2003 року своєчасно подана податкова
декларація з податку на додану вартість за серпень 2003 року, якою
за підсумками місяця зазначене від'ємне значення цього податку,
сума якого у розмірі 1227527,0 грн. пред'явлена до відшкодування з
бюджету. Через 10 днів після подачі вказаної декларації Позивачем
30.09.2003 року надана уточнена декларація за серпень 2002 року,
якою визначено позитивне значення податку на додану вартість, яке
у розмірі 155996,0 грн. підлягає сплаті до бюджету. Одночасно
Позивачем до уточненої декларації подана довідка встановленої
форми та лист щодо неї. У вказаній довідці позивачем у рядку 3
визначена сума ПДВ, яка збільшує податкові зобов'язання у зв'язку
з виправленням помилки, у розмірі 155996,0 грн. і на дану суму
самостійно нарахований штраф у розмірі 5% - 7800,0 грн. Листом від
30.09.2003 року N 6-39-79 на адресу Відповідача Позивач роз'яснив
нарахування штрафу саме на суму заниженого податкового
зобов'язання, оскільки бюджетне відшкодування заявленої уми за
первісною декларацією він не отримував.
Одночасно з уточненою декларацією за серпень 2003 року
Позивачем подані уточнені декларації за травень, червень і липень
2003 року та довідки встановленої форми із самостійним
нарахуванням штрафних санкцій у розмірах 925,0 грн. - за червень
2003 року, 1599,0 грн. - за липень 2003 року.
Судами також встановлено, що згідно даних особового рахунку
Позивача з ПДВ задекларовані останнім суми податку за уточненими
деклараціями за травень, червень, липень і серпень 2003 року, а
також за первісною декларацією за серпень 2003 року податкова
інспекція відобразила в один день - 30.09.2003 року суцільним
порядком. А саме, за особовим рахунком Позивача відображені
нарахування:
- вищезазначених штрафних санкцій за довідками до уточнених
декларацій за червень, липень, серпень 2003 року,
- сум податку, які підлягають сплаті до бюджету за уточненими
деклараціями за червень, липень та серпень 2003 року,
- суми ПДВ, яка підлягала відшкодуванню з бюджету за
первісною декларацією за серпень 2003 року.
В результаті наведених операцій за особовим рахунком Позивача
виявилося часткове погашення нарахованих сум податку та штрафних
санкцій за рахунок суми переплати податку (суми бюджетного
відшкодування), яка задекларована Позивачем в первісній декларації
за серпень 2003 року.
За актом перевірки сума, яка задекларована Позивачем в
первісній декларації за серпень 2003 року до відшкодування з
бюджету - 1227527,0 грн., визнана незаконною. В частині цієї суми,
яка фактично погашена за особовим рахунком, за серпень 2003 року
нарахований податок в розмірі 619980,0 грн. та на решту зменшено
суму бюджетного відшкодування за серпень 2003 року на
607547,0 грн.
Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що відповідно
до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(в останній редакції) податкове зобов'язання,
самостійно визначене платником податків у податковій декларації,
вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків
давності, визначених статтею 15 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
) платник
податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої
податкової декларації, такий платник податків має право надати
уточнюючий розрахунок.
Порядок заповнення та подання податкової декларації по
податку на додану вартість затверджений наказом ДПА України від
30.05.97 N 166 ( z0250-97 ) (z0250-97)
, пунктом 4.4 якого (в редакції, яка
діяла в спірний період) передбачені правила виправлення помилок у
раніше наданій декларації шляхом надання уточненої декларації
разом із довідкою встановленої форми.
Зокрема, якщо платником самостійно виявлено помилки, що
містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий
платник зобов'язаний подати нову податкову декларацію, що містить
виправлені показники (уточнену декларацію).
До уточненої декларації додається Довідка про суми ПДВ, які
збільшують або зменшують податкові зобов'язання звітного періоду в
результаті виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в
попередніх звітних періодах. Форма Довідки визначена в додатку 3
до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на
додану вартість ( z0250-97 ) (z0250-97)
.
Враховуючи встановлений пунктом 17.2 ст. 17 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(в
редакції, яка діяла в спірний період) розмір штрафу у разі
самостійного збільшення суми податку, колегія суддів погоджується
з висновком апеляційного суду про те, що Позивачем дотриманий
порядок подання уточнюючої декларації за серпень 2003 року та
довідки до неї, якою правильно у рядку 3 вказано суму, яка
підлягає сплаті в бюджет у зв'язку із заниженням податкового
зобов'язання та нарахований штраф у розмірі 5% від цієї суми.
З огляду на викладене, облікування в спірний період за
особовим рахунком підприємства суми переплати ПДВ за серпень
2003 року в розмірі 1227527,0 грн. є безпідставним.
Враховуючи, що на момент заповнення спірної довідки за
серпень 2003 року Позивач не міг отримати переплату за первісною
декларацією у сумі 1227527,0 грн., що підтверджується даними
особового рахунку та актами звірок, така сума переплати не
підлягала відображенню в довідці як сума заниженого податкового
зобов'язання.
Виконання цих вимог податкової служби призвело б до
необґрунтованого завищення суми штрафних санкцій, які підлягають
нарахуванню підприємством при самостійному виправленні помилок.
Твердження податкової служби в акті перевірки щодо
невідповідності суми податкового кредиту в серпні 2003 року даним
книги придбання товару та даним головної книги також
необґрунтовані, оскільки, як встановлено судами, за обставинами
справи спірна сума податкового кредиту самостійно виключена
підприємством з результатів податкового обліку за серпень 2003
року. Будь-які примусові нарахування податку або зменшення суми
бюджетного відшкодування у зв'язку з цим за інші періоди за
спірними податковими повідомленнями-рішеннями відсутні.
Щодо нарахування податку на додану вартість в сумі
21599,0 грн. із штрафними санкціями в сумі 10799,50 грн. за
спірними повідомленнями-рішеннями колегія суддів зазначає
наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем укладений
договір від 26.07.99 року N 26/07-99-1 з ТОВ "Ірбіс", на виконання
якого підприємством у період вересень-листопад 1999 року
відвантажено каоліну на загальну суму 129595,96 грн., у тому числі
ПДВ - 21599,33 грн., що підтверджується матеріалами справи
(накладними, рахунками-фактурами, податковими накладними) і не
заперечується сторонами.
Відповідно до п. 4.1 вказаного договору передбачено, що
оплата товару здійснюється покупцем протягом 15 банківських днів з
моменту поставки товару.
Як встановлено судами, оплата за даними договором Позивачу не
надходила. Строк позовної давності за вказаною поставкою у
відповідності до ст. 71 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинного в спірний
період) скінчився у грудні - 2002 року - січні 2003 року.
У зв'язку з цим та на підставі отриманої у грудні 2002 року
інформації, відповідно до якої ТОВ "Ірбіс" ліквідований за даними
ДПА України, Позивач визнав вказану суму заборгованості ТОВ
"Ірбіс" безнадійною, по якій минув термін позовної давності, і
зменшив в січні 2003 року податкове зобов'язання з ПДВ на
21599,33 грн.
За даним фактом Відповідач визнав таке зменшення суми ПДВ
незаконним з огляду на те, що підприємством не вжито заходів
претензійно-судового характеру з примусового стягнення цієї суми з
боржника. Відсутність вказаних заходів підтверджено Позивачем.
Колегія суддів зазначає, що поняття безнадійної
заборгованості визначено п. 1.25 ст. 1 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, відповідно до
якого безнадійна заборгованість повинна відповідати будь-якій з
наведених нижче ознак:
заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної
давності;
заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок
недостатності майна фізичної чи юридичної особи, оголошеної
банкрутом у встановленому законодавством порядку, або юридичної
особи, що ліквідується;
заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок
недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах
(публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як
забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні
дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника
не призвели до повного покриття заборгованості;
заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з
дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору),
підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;
прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також
визнаних в судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або
недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб,
засуджених до позбавлення волі.
Відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(в редакції, яка діяла в спірний
період) у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг)
здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів
(робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення
проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а
також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку,
визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку
з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази
оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового
зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець
відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в
період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У
зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових
зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.
Правила, визначені цим пунктом, застосовуються також при
збільшенні суми валових витрат або валового доходу платника цього
податку внаслідок проведення процедур врегулювання сумнівної або
безнадійної заборгованості відповідно до положень статті 12 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
чи
визнання боргу покупця безнадійним з інших причин, визначених
Законом.
Крім того, як встановлено місцевим судом, боржник позивача
ліквідований. Вказана інформація Відповідачем не заперечується.
Відповідно до ст. 223 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання
припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора).
Таким чином, необґрунтованим є посилання відповідача на те,
що підприємством не вжито заходів претензійно-судового характеру,
оскільки наявні інші підстави для визначення заборгованості
безнадійною (збіг строку позовної давності та ліквідація
боржника).
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає правомірним
зменшення позивачем суми ПДВ зі спірної безнадійної
заборгованості.
Враховуючи, що нарахування податку на додану вартість є
неправомірним, застосування пов'язаних з цим штрафних санкцій слід
також визнати необґрунтованим.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою сторін
оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Покровської міжрайонної державної податкової
інспекції залишити без задоволення.
Постанову від 09.08.2004 р. Дніпропетровського апеляційного
господарського суду у справі N 37/69 господарського суду
Дніпропетровської області залишити без змін.