ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.01.2005 Справа N 18/60
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Добролюбової Т.В.,
суддів: Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Приватного підприємства фірми "Вікон", м. Рівне
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
28.09.2004 р.
зі справи N 8/60 господарського суду Рівненської області
за позовом Приватного підприємства фірми "Вікон", м. Рівне
до Державної податкової інспекції у м. Рівне (правонаступник
Рівненська ОДПІ)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
від позивача:
Данилюк І.Г. (дов. від 04.01.2005 р.);
Озимчук О.М. (дов. від 04.01.2005 р.)
від відповідача:
Бухта Н.А. (дов. від 04.01.2005 р. N 3/10-10)
Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники судового процесу належним чином
повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого
господарського суду України від 29.11.2004 р., надіслана -
02.12.2004 р.).
За правилами ст. 77 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні оголошувалась перерва.
В С Т А Н О В И В:
За результатами позапланової документальної перевірки з
питання правильності проведення встановленого порядку
відшкодування податку на додану вартість Приватного підприємства
фірми "Вікон" за липень 2002 р. Державною податковою інспекцією у
м. Рівне складено акт від 08.04.2003 р.
Перевіркою виявлено порушення п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7
Закону України від 03.04.1997 р. N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
"Про
податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), а саме:
віднесення підприємством до складу податкових зобов'язань сум ПДВ
в розмірі 1 909 478,00 грн. в серпні 2002 р., які повинні бути
включені до складу податкових зобов'язань в липні 2002 р.
На підставі акта перевірки Державною податковою інспекцією у
м. Рівне оформлене податкове повідомлення-рішення від
16.02.2004 р. N 00023447/3/23-417, яким підприємству визначено
суму податкового зобов'язання за платежем: штрафна (фінансова)
санкція з податку на додану вартість в сумі - 55 019,00 грн.
(50% від суми заниженого податкового зобов'язання за липень
2002 р.).
Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області
з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
16.02.2004 р. з підстав невідповідності його чинному податковому
законодавству.
Рішенням господарського суду Рівненської області від
05.04.2004 р. (суддя Гудак А.В.) позов задоволений, визнане
недійсним податкове повідомлення-рішення від 16.02.2004 р.
N 00023447/3/23-417. Судове рішення мотивоване тим, що статтею 3
Закону України від 02.03.2000 р. N 1521-III ( 1521-14 ) (1521-14)
"Про
тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та
продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів"
встановлений касовий метод визначення дати виникнення податкових
зобов'язань і права на податковий кредит з ПДВ, який не пов'язаний
з операціями із ввезення чи переробки нафти і дизельного палива,
вказаними у статтях 1, 2 цього Закону та який діє з 16.03.2000 р.
без обмеження строку дії у часі згідно із Законом України від
21.09.2000 р. N 1962-III ( 1962-14 ) (1962-14)
"Про внесення змін до деяких
законів України щодо оподаткування операцій з виготовлення та
продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів".
За апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у
м. Рівне вказане судове рішення переглянуте в апеляційному порядку
і постановою Львівського апеляційного господарського суду від
28.09.2004 р. (судді: Бонк Т.Б. - головуючий, Краєвська М.В.,
Городечна М.І.) скасоване, в позові ППФ "Вікон" - відмовлено.
Постанова апеляційної інстанції обґрунтована тим, що Закон України
від 02.03.2000 р. N 1521-III ( 1521-14 ) (1521-14)
"Про тимчасовий порядок
оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та
деяких паливно-мастильних матеріалів" за своїм характером і
цільовим призначенням не є законом про оподаткування, а тому норма
статті 3 цього Закону про застосування касового методу при продажу
дизельного пального суперечить принциповим положенням законів про
оподаткування. В процесі апеляційного провадження зі справи
здійснено заміну відповідача - ДПІ у м. Рівне його
правонаступником - Рівненською об'єднаною державною податковою
інспекцією.
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Приватне
підприємство фірма "Вікон" звернулось до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою та поясненням по справі від
14.01.2005 р. N 9/5, в яких просить скасувати постанову
апеляційної інстанції, а рішення господарського суду Рівненської
області від 05.04.2004 р. - залишити без змін. На обґрунтування
касаційної скарги підприємство посилається на те, що апеляційним
господарським судом порушені приписи ст. 3 Закону України від
02.03.2000 р. N 1521-III ( 1521-14 ) (1521-14)
"Про тимчасовий порядок
оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та
деяких паливно-мастильних матеріалів" та п.п. 4.4.1. п. 4.4. ст. 4
Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
"Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" та неправильно визначений
пріоритет норм Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та Закону України від 02.03.2000 р. N 1521-III. Інші
доводи касаційної скарги аналогічні доводам, викладеним у рішенні
господарського суду.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність
застосування судом норм матеріального і процесуального права,
заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про
наявність підстав для її задоволення з огляду на таке:
Відповідно до вимог ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у справі судами першої чи апеляційної
інстанції.
Місцевий господарський суд під час розгляду справи встановив,
що Державною податковою інспекцією у м. Рівне двічі (30.09.2002 р.
та 08.04.2003 р.) здійснена перевірка підприємства з одного і того
ж питання - правильності проведення встановленого порядку
відшкодування ПДВ за липень 2002 року. При цьому, висновки актів,
які підписані одним і тим же перевіряючим, є протилежними. Так, в
акті перевірки від 30.09.2002 р. встановлено, що підприємством в
липні 2002 року здійснено реалізацію дизпалива ТОВ "Денмір", від
якого у цей же період отримані кошти в сумі 7 194 900,00 грн. (ПДВ
складає - 1 199 150,00 грн.). До складу податкових зобов'язань
підприємством включено ПДВ у сумі 1 604 150,00 грн., яка визначена
згідно зі ст. 3 Закону України від 02.03.2000 р. N 1521-III
( 1521-14 ) (1521-14)
. Зазначеним актом інспекція підтвердила суму ПДВ, що
підлягає відшкодуванню з бюджету за липень 2002 року і яка
відповідає даним податкової декларації з ПДВ за цей же звітний
період, а отже будь-яких порушень з боку підприємства не
встановила.
Актом перевірки від 08.04.2003 р., на підставі якого
оформлене спірне податкове повідомлення-рішення, виявлені з боку
підприємства порушення п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. В цьому акті
інспекція зазначила про те, що статтею 3 Закону України від
02.03.2000 р. N 1521-III ( 1521-14 ) (1521-14)
встановлено, що касовий метод
визначення податкових зобов'язань при продажу та придбанні
дизпалива, застосовується з 01.10.2000 р., виключно до товарів,
визначених статтями 1 і 2 цього Закону, а саме: нафти сирої (код
270900000), ввезеної на митну територію України до 31.12.2001 р.;
важких дистилятів (дизельного пального - коди 271000610,
271000650, 271000690), ввезених на митну територію України до
01.10.2000 р., або виготовлених нафтопереробними заводами України
до цієї ж дати. У зв'язку з тим, що реалізоване фірмою "Вікон" в
липні 2002 року дизельне пальне (код 271000690), придбано
підприємством від нерезидента також в липні 2002 року, інспекція
дійшла висновку про відсутність підстав для застосування касового
методу, встановленого Законом України від 02.03.2000 р. N 1521-III
та відповідно про порушення вимог Закону України "Про податок на
додану вартість".
Господарський суд, приймаючи рішення зі спору врахував те, що
відповідно до ст.ст. 1-3 Закону України "Про тимчасовий порядок
оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та
деяких паливно-мастильних матеріалів" ( 1521-14 ) (1521-14)
податкові
зобов'язання з податку на додану вартість, що виникають у зв'язку
з продажем товарів, визначених у статтях 1, 2 цього Закону,
нараховуються за наслідками податкового періоду, на який припадає
отримання продавцем коштів або інших видів компенсацій вартості
таких товарів від покупця. При цьому, право на збільшення
податкового кредиту платників податку на додану вартість -
покупців таких товарів виникає у податковий період, на який
припадає здійснення оплати коштами або шляхом надання інших видів
компенсацій їх вартості, без застосування положень п.п. 7.3.4.
п. 7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Зазначений Закон ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не встановлює обмежень щодо
застосування касового методу визначення податкових зобов'язань з
податку на додану вартість в залежності від дати ввезення або
виробництва зазначених товарів. Однак, висновки акту перевірки від
08.04.2003 р. свідчать про те, що інспекцією, на підставі листа
ДПА України від 17.09.2002 р. N 14351/7/15-3415 ( v4351225-02 ) (v4351225-02)
,
в якому йдеться про те, що для визначення правомірності
застосування касового методу при придбанні чи продажу нафти сирої
і важких дистилятів платник податків повинен мати інформацію щодо
термінів виготовлення чи ввезення того чи іншого товару,
підтверджену необхідними документами податкового та
бухгалтерського обліку (податкові накладні, ВМД, ТТН) фактично
додатково обмежене право на застосування касового методу, що
суперечить Закону України N 1521-III ( 1521-14 ) (1521-14)
.
Посилаючись на правомірність визначення податкового
зобов'язання з ПДВ згідно з п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
інспекція у
відзиві на позов навела лише довід про те, що спірні
правовідносини позивача з його контрагентами виникли у липні
2002 року, тобто після закінчення дії Закону України від
02.03.2000 р. N 1521-III ( 1521-14 ) (1521-14)
. Саме цим обставинам і була
дана належна правова оцінка господарським судом під час розгляду
справи.
Скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційний господарський
суд по суті розглянув вимоги, які не були предметом розгляду у
суді першої інстанції, оскільки, як вбачається із апеляційної
скарги, остання подана з інших мотивів ніж ті, що відбиті в акті
перевірки від 08.04.2003 р., відзиві ДПІ та в рішеннях інспекцій
про розгляд скарг підприємства.
Застосування судом першої інстанції норм Закону України
N 1521-III ( 1521-14 ) (1521-14)
апеляційний суд вважає неправомірним
зважаючи на те, що порядок визначення податкових зобов'язань з ПДВ
врегульовано Законом України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Між тим, висновок апеляційної інстанції є таким, що не
відповідає фактичним обставинам справи, які місцевий господарський
суд визнав встановленими, останній зроблений при неправильному
застосуванні норм матеріального права, що зумовлює скасування
прийнятої у справі постанови із залишенням законного та
обґрунтованого рішення господарського суду без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
28.09.2004 р. зі справи N 18/60 - скасувати.
Рішення господарського суду Рівненської області від
05.04.2004 р. у цій справі - залишити без змін.
Касаційну скаргу Приватного підприємства фірми "Вікон" -
задовольнити.