ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.01.2005 Справа N 22-33/26-04-1986
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В., Невдашенко Л.П., Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
акціонерного комерційного банку "Європейський", м. Харків
на постанову від 13.09.04 Одеського апеляційного
господарського суду
у справі господарського суду N 22-33/26-04-1986 Одеської
області
за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю "Ірен-Агронатурпродукт", с. Великий Дальник
до акціонерного комерційного банку "Європейський", м. Харків
3-я особа на стороні позивача комерційний банк "ФЕБ",
м. Одеса
про розірвання договору та стягнення збитків за участю
представників сторін:
позивача не з'явились
відповідача Мельнікова О.О.
В С Т А Н О В И В:
сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю
"Ірен-Агронатурпродукт" заявлено позов до акціонерного
комерційного банку "Європейський" про стягнення 274356,20 грн.
Рішенням господарського суду від 07.07.04, залишеним без змін
постановою Одеського апеляційного господарського суду від
13.09.04, позовні вимоги задоволено.
Судові рішення вмотивовані тим, що АКБ "Європейський" в
установленому законом порядку був повідомлений про уступку
комерційним банком "ФЕБ" права вимоги боргу на користь
сільськогосподарського товариства "Ірен-Агронатурпродукт" в сумі
239432,80 грн., однак, АКБ "Європейський" не сплатив суму боргу в
добровільному порядку.
Надані позивачем докази наявності боргу суд визнав
достатніми, заперечення відповідача про передачу комерційним
банком "ФЕБ" недійсної вимоги визнані судом необгрунтованими.
Не погоджуючись з ухваленим у справі рішенням, АКБ
"Європейський" звернувся з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати рішення місцевого суду та постанову апеляційної
інстанції і припинити провадження у справі, посилаючись на
неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема,
положення ст. 197 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 203 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, ст. 214 ЦК України.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з наступних підстав.
Місцевим та апеляційним господарським судом встановлено, що
21.02.03 комерційним банком "ФЕБ" укладено з сільськогосподарським
товариством з обмеженою відповідальністю "Ірен-Агронатурпродукт"
договір, за яким комерційний банк "ФЕБ" уступив право вимоги боргу
в сумі 239432,80 грн. від акціонерного банку "Європейський"
сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю
"Ірен-Агронатурпродукт". Комерційний банк "ФЕБ" повідомив АКБ
"Європейський" про уступку вимоги 17.03.03 (а.с. 15).
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю
"Ірен-Агронатурпродукт" 24.03.03 (а.с. 13) заявило АКБ
"Європейський" вимогу про сплату боргу в сумі 239432,80 грн., яка
залишена без задоволення, що і стало підставою для заявлення
позову.
Позовні вимоги сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю "Ірен-Агронатурпродукт" полягають у стягненні
239432,80 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції
за весь час прострочення, а також трьох процентів річних з
простроченої суми.
У наданому суду розрахунку позивач просить стягнути збитки
від інфляції та 3% річних за період з вересня 2002 р. по квітень
2004 р.
Між тим, АКБ "ФЕБ" повідомив АКБ "Європейський" про укладення
з СТОВ "Ірен-Агронатурпродукт" договору уступки вимоги 17.03.03, а
вимога до банку "Європейський" про перерахування 239432,80 грн.
боргу заявлена позивачем 24.03.03 за вих. N 126 (а.с. 13).
Ні місцевим, ні апеляційним судом не з'ясовувались
обгрунтованість розрахунків позивача в цій частині і рішення та
постанова не містять мотивів стягнення збитків від знецінення
коштів та 3% річних за період з вересня 2002 р. по квітень 2004 р.
Що стосується доводів скаржника про те, що за договором від
21.02.03 КБ "ФЕБ" уступив недійсну вимогу, то ці доводи перевірені
судами і відхилені, а тому додаткова оцінка цих обставин
відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не відноситься до
юрисдикції касаційної інстанції.
Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану
місцевим та апеляційними судами обставинам справи, що стосується
стягнення основної суми боргу, такою, що грунтується на матеріалах
справи та чинному законодавстві, в частині стягнення збитків від
інфляції коштів та 3% річних такою, що не відповідає вимогам
ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
13.09.04 та рішення господарського суду Одеської області від
07.07.04 в частині стягнення збитків від інфляції коштів та 3%
річних скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд
до господарського суду Одеської області, в іншій частині рішення
місцевого суду та постанову апеляційної інстанції залишити без
змін.