ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.01.2005 Справа N 3/276
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 14.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого Хандуріна М.І., Костенко Т.Ф.
розглянувши матеріали касаційних скарг ДПІ в м. Чернівці
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
11.10.2004 р.
у справі господарського суду Чернівецької області
за позовом АТ ВТКФ "Буковинка"
до ДПІ у м. Чернівці
про визнання недійсним повідомлення-рішення,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача:
Єфтемій Н.Й. (дов. від 01.06.04),
відповідача:
Ніка О.М. (дов. від 05.10.04 N 21676/10-013),
Ротаєнко В.Ф. (дов. від 25.01.05 N 1695/10-013),
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 16.06.04 господарського суду Чернівецької
області визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у
м. Чернівці від 17.05.03 N 000492600/0 про донарахування позивачу
3599845 грн. податкового зобов'язання, в тому числі 2399897 грн.
основного платежу і 1199948 грн. фінансових санкцій та
стягнуто з ДПІ у м. Чернівці на користь АТВТ кондитерської фірми
"Буковина" 85 грн. держмита.
Постановою від 11.10.04 Львівського апеляційного
господарського суду рішення від 16.06.04 господарського суду
Чернівецької області залишено без змін.
Судові рішення мотивовані посиланням на ст. 1 Закону України
"Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
та п.п.6.2.1 п.6.2
ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДПІ у м. Чернівці
звернулась до Вищого господарського суду зі скаргою і просить
скасувати судові акти, оскільки вважає, що судові рішення прийняті
з порушенням п.п.6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та п.2 Положення про порядок
подання та розгляду скарг платників податків органами державної
податкової служби ( z0723-96 ) (z0723-96)
.
Колегія суддів приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити частково з наступних
підстав.
Згідно з частиною першою ст.1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства та організації мають право звертатись до
господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю
господарських справ.
Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень
господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх
компетенції.
Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарському суду підвідомчі справи і щодо
визнання актів недійсними.
Звертаючись до господарського суду позивач у позовній заяві
від 03.11.03 N 07/477 просив скасувати повністю податкове
повідомлення-рішення.
В подальшому заявлені вимоги не були змінені в порядку,
передбаченому Господарським процесуальним кодексом України
( 1798-12 ) (1798-12)
, що підтверджується відсутністю в матеріалах справи
відповідного клопотання позивача, та відмітки в протоколах усіх
судових засідань першої інстанції.
Таким чином, прийнявши згадану вище позовну заяву та
порушивши провадження у справі, господарський суд припустився
порушень ст. 12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, тому що скасування актів не входить до компетенції
останнього.
При цьому, розглянувши справу по суті, господарський суд в
описовій частині рішення зазначив, що позивач звернувся з позовом
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, фактично
змінивши за власною ініціативою предмет позову, що не відповідає
вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Вказані вище обставини залишилися поза увагою апеляційної
інстанції.
Зважаючи на викладене судова колегія вважає, що допущені
попередніми судовими інстанціями порушення норм процесуального
права призвели до неправильного визначення підвідомчості спору
внаслідок чого судові акти підлягають скасуванню з припиненням
провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п.4 ст. 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення від 16.06.04 господарського суду Чернівецької області
та постанову від 11.10.04 Львівського апеляційного господарського
суду зі справи N 3/276 скасувати. Провадження у справі припинити.