ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.01.2005 Справа N 11/87
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого Хандуріна М.І., Костенко Т.Ф.
розглянувши матеріали касаційних скарг ДП НАК "Нафтогаз
України" "Чернігівнафтогазгеологія"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
01.06.2004 р.
у справі господарського суду Чернігівської області
за позовом ДП НАК "Нафтогаз України"
"Чернігівнафтогазгеологія"
до ДПІ у м. Чернігові
про визнання недійсним повідомлення-рішення,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача:
Костіна Н.М. (дов. від 04.01.05 N 19/5),
відповідача:
Гончарова Т.А. (дов. від 25.01.05 N 1542/10/10-010),
Богинська О.В. (дов. від 25.01.05 N 1617/10/10-010),
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 05.04.04 господарського суду Чернігівської
області в позові відмовлено. Рішення суду мотивовано посиланням на
ст.ст. 2, 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий
податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
(далі Декрет), згідно яких
оподатковуваними прибутковим податком доходами, одержаними за
місцем основної роботи (служби, навчання), вважаються доходи, що
утворилися в результаті надання за рахунок коштів підприємств,
установ, організацій своїм працівникам матеріальних і соціальних
благ у грошовій і натуральній формі, крім сум виплат, що не
включаються до сукупного оподатковуваного доходу, визначених у
ст. 5 цього Декрету.
Постановою від 01.06.04 Київського апеляційного
господарського суду рішення від 05.04.04 господарського суду
м. Києва залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДП НАК "Надра України"
"Чернігівнафтогазгеологія" звернулось до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати,
посилаючись на неправильне застосування судами пп."г" ст. 5
Декрету ( 13-92 ) (13-92)
, пп.5.4.2 п.5.4 Інструкції "Про прибутковий
податок з громадян", затвердженої наказом ДПА України від 21.04.93
N 12 ( z0064-93 ) (z0064-93)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали
рішення у даній справі, за результатами комплексної документальної
перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства
позивача за період з 01.10.01 по 31.12.02 ДПІ у м. Чернігові
складено акт від 15.08.03 N 98/23-320/01431535, у якому вказано,
що позивачем до сукупного оподатковуваного доходу працівника
підприємства Лисенка В.В. не внесено оплату, здійснену
підприємством за його проживання в готелі, внаслідок чого сума
прибуткового податку, яка не була утримана підприємством з доходу
цього працівника та не була сплачена до бюджету, склала
5071,60 грн., чим було порушено підприємством ст. 2, п.1 ст. 7 та
ст. 8 Декрету ( 13-92 ) (13-92)
.
На підставі наведеного акту ДПІ у м. Чернігові прийнято
податкове повідомлення-рішення від 21.08.03 р.
N 0001571720/0/4869, яким позивачу визначено податкове
зобов'язання (по прибутковому податку в сумі 5071,60 грн.
основного платежу та 10143,20 грн. штрафних (фінансових)) санкцій,
всього 15214,80 грн.
Судами також встановлено, що 04.04.02 р. між НАК "Надра
України" "Чернігівнафтогазгеологія" та Лисенком В.В. було укладено
контракт N 4 про призначення останнього на посаду генерального
директора ДП НАК "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія" і на
підставі даного контракту наказом N 46к від 04.04.2002 р.
Лисенко В.В. був призначений генеральним директором ДП НАК "Надра
України" "Чернігівнафтогазгеологія" на умовах, передбачених
контрактом.
При цьому судовими інстанціями правомірно враховано, що
п.п.2.1.1 п.2.1 розділу 2 "Обов'язки сторін" вказаного контракту,
компанія зобов'язувалась створити керівнику всі умови, необхідні
для продуктивної праці. Пунктом 3.3 розділу 3 "Оплата праці та
соціальне - побутове забезпечення керівника" передбачено оплату
керівнику виплат за весь період проживання в найманому приміщенні
до надання йому та сім'ї безкоштовного житла.
Судами досліджено наявні в матеріалах справи копії рахунків
та платіжних доручень, по яких відповідачем здійснювалось
перерахування коштів за проживання генерального директора
Лисенка В.В. на рахунок готелю.
Згідно зі ст. 2 Декрету ( 13-92 ) (13-92)
, який був чинним на момент
виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування громадян,
які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний
оподатковуваний доход за календарний рік (що складається з
місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних
джерел, як на території України, так і за її межами. При
визначенні сукупного оподатковуваного доходу враховуються доходи,
одержані як в натуральній формі, так і в грошовій формі. Суми
виплат, що не включаться до сукупного оподатковуваного доходу,
визначено ст. 5 зазначеного Декрету.
Відповідно до ст. 8 Декрету ( 13-92 ) (13-92)
оподатковуваними
прибутковим податком доходами, одержаними за місцем основної
роботи (служби, навчання), вважаються доходи, одержані від
підприємств, установ, організацій усіх форм власності, фізичних
осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, з яким громадянин має
трудові відносини, за умови обов'язково ведення в цьому місці
трудової книжки і провадження відрахувань до фонду соціального
страхування. До сукупного оподатковуваного доходу включаються
одержані за місцем основної роботи (служби, навчання) доходи від
виконання трудових обов'язків, у тому числі за сумісництвом, за
виконання робіт за договорами підряду, а також інші доходи, що
утворилися в результаті надання за рахунок коштів підприємств,
установ, організацій, фізичних осіб-суб'єктів підприємницької
діяльності своїм працівникам матеріальних і соціальних благ у
грошовій і натуральній формі, крім сум виплат, що не включаються
до сукупного оподатковуваного доходу, визначених у ст. 5 цього
Декрету.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає
правомірним посилання судів на пп."г" ст. 5 Декрету ( 13-92 ) (13-92)
,
згідно якого до сум виплат, що не включаються до сукупного
оподатковуваного доходу, відносяться компенсаційні виплати в
грошовій і натуральній формі в межах норм, передбачених
законодавством, за винятком компенсації за невикористану відпустку
при звільненні.
При цьому господарськими судами попередніх інстанцій
обгрунтовано взято до уваги той факт, що компенсація витрат
генеральному директору Лисенку В.В не проводилась, а мало місце
перерахування коштів за проживання керівника підприємства на
рахунок готелю, тому такі виплати не відносяться до тих, що не
включаються до сукупного оподатковуваного доходу на підставі ст. 5
Декрету ( 13-92 ) (13-92)
.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що
господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам
справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству
України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі зазначеного вище, керуючись ст.ст. 111-5, п.1
ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення. Постанову від
01.06.04 Київського апеляційного господарського суду у справі
N 11/87 залишити без змін.