ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.01.2005 Справа N 28/232а
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Добролюбової Т.В.
суддів: Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
за участю представників сторін
позивача - Шокуров Г.Н. дов. від 01.07.2004 року
Храбровська Н.Ф. дов. від 01.07.2004 року
відповідача - Толстолуцька М.М. дов. від 13.01.2005 року
Димченко О.Ю дов. від 19.01.2005 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Горлівчанка"
у справі N 28/232а
на постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 16.09.2004 року
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Горлівчанка"
до Державної податкової інспекції в Центрально-міському
районі міста Горлівки
про визнання недійсною першої податкової вимоги від
01.06.2004 року N 1/274(12554/23-113)
Відкрите акціонерне товариство "Горлівчанка" звернулось до
господарського суду Донецької області з позовом про визнання
недійсною першої податкової вимоги Державної податкової інспекції
у Центрально-Міському районі міста Горлівки від 01.06.2004 року
N 1/274(12554/24-113) на загальну суму 109755,02 грн. у тому числі
за платежами 694363,49 грн. з податку на додану вартість із
ввезених на територію України товарів та 40291,53 грн. державного
мита за товари що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що податкові векселі, якими
позивач оформив свої податкові зобов'язання по сплаті ввізного
мита, інших податків та зборів при ввезенні давальницької сировини
на територію України мали бути погашені податковим органом
відповідно до вимог пункту 11 статті 2 Закону України "Про
операції з давальницькою сировиною" ( 327/95-ВР ) (327/95-ВР)
у зв'язку із
відвантаженням позивачем готової продукції на підставі вантажної
митної декларації від 07.05.2004 року N 70001/4/003355. Крім того
позивач зазначив, що пропущення органом державної податкової
служби п'ятиденного строку для формування першої податкової вимоги
позбавляє останнього права на її формування взагалі.
Господарський суд Донецької області рішенням від
28.07.2004 року в задоволенні позовних вимог відмовив, посилаючись
на те, що позивач здійснив фактичне вивезення продукції,
виробленої з давальницької сировини після настання строку платежу
за векселями, у зв'язку з чим суми ввізного мита та податку на
додану вартість, вказані у векселях, які позивачем не були
сплачені у встановлений строк, є податковим боргом та підлягають
сплаті відповідно до вимог податкового законодавства. Крім того
суд зазначив, що лише факт порушення відповідачем передбачених
підпунктом 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
строків для надсилання
податкових вимог не впливає на правильність та обґрунтованість
визначених в них сум і не позбавляє платників податків обов'язку
сплатити податковий борг.
Переглядаючи рішення господарського суду Донецької області
від 28.07.2004 року по апеляційній скарзі позивача Донецьким
господарським апеляційним судом прийнята постанова від 16 вересня
2004 року /судді Москальова І.В., Волкова Р.В., Запорощенко М.Д./
якою рішення господарського суду Донецької області залишено без
змін з тих же підстав.
Відкрите акціонерне товариство "Горлівчанка" звернулось до
Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить
рішення господарського суду Донецької області та постанову
Донецького апеляційного господарського суду у цій справі скасувати
та прийняти нове рішення, яким визнати недійсною першу податкову
вимогу Державної податкової інспекції в Центрально-Міському районі
міста Горлівки від 01.06.2004 року N 1/274(12554/24-113). Свої
вимоги заявник мотивує тим, що судами попередніх інстанцій до
спірних правовідносин безпідставно застосовано норми Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
оскільки цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування,
який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або
фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з
податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати
пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків
контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері
зовнішньоекономічної діяльності. Скаржник зазначає, що в даному
випадку не може застосовуватись порядок і процедура передбачена
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами",
оскільки відсутні правові підстави для застосування першої
податкової вимоги до заборгованості за векселем, яка виникла при
здійсненні операцій з давальницькою сировиною.
Від Державної податкової інспекції в Центрально-Міському
районі міста Горлівки відзив на касаційну скаргу судом не
отриманий.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді
Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши
матеріали справи і касаційну скаргу, відзначає наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між відкритим
акціонерним товариством "Горлівчанка" та корпорацією "Direct
Source International Inc" укладено контракт N 1/12-02 від
12.12.02 року, на виконання якого Відкрите акціонерне товариство
"Горлівчанка" здійснювало пошив одягу з давальницької сировини.
Відкрите акціонерне товариство "Горлівчанка" 07.05.2004 року
відвантажило готову продукцію з давальницької сировини згідно з
вантажно митною декларацією N 70001/4/003355 від 07.05.2004 року.
Позивач оформив сплату ввізного мита та податку на додану вартість
шляхом видачі Державній податковій інспекції в Центрально-міському
районі міста Горлівки простих векселів: N 643340880321 від
21.01.2004 року зі строком сплати 19.04.2004 року (обліковий номер
податковому органі - 66-і); N 643340880322 від 03.02.2004 року зі
строком сплати - 01.05.2004 року (обліковий номер в податковому
органі - 1-і); N 643340880389 від 03.02.2004 року зі строком
сплати - 01.05.04 року (обліковий номері податковому
органі - 2-і); N 643340880323 від 03.02.2004 року зі строком
сплати - 01.05.2004 року (обліковий номер в податковому
органі - 3-і); N 643340880390 від 18.02.2004 року зі строком
сплати 17.05.2004 року (обліковий номері податковому
органі - 6-і); N 643340680391 від 18.02.2004 року зі строком
сплати 17.05.2004 року (обліковий номері податковому
органі - 5-і). Дозволами від 16.04.2004 року за заявами відкритого
акціонерного товариства "Горлівчанка" Державна податкова
інспекція у Центрально-Міському районі відстрочила оплату
векселів N 643340880321 від 21.01.2004 року (обліковий
номер - 66-і), N 643340880322 в 03.02.2004 року (обліковий
номер - 1-і), N 643340880389 від 03.02.2004 року (обліковий
номер - 2-і); N 643340880323 від 03.02.2004 року (обліковий
номер - 3-і) а визначила строк сплати - 19.05.2004 рік.
Відкрите акціонерне товариство "Горлівчанка" вивезло
продукцію виробленої з давальницької сировини після настанні
строку платежу за векселями, який визначений до сплати
19.05.04 року.
Вищий господарський суд України погоджується з висновками
господарського суду Донецької області та Донецького апеляційного
господарського суду, що спірна податкова вимога прийнята у
відповідності до чинного податкового законодавства виходячи з
наступного.
Давальницька сировина, що ввозиться на митну територію
України іноземним замовником, згідно з пунктом 1 статі 2 Закону
України "Про операції з давальницькою сировиною
зовнішньоекономічних відносинах" від 15.09.1995 року N 327/95-ВР
( 327/95-ВР ) (327/95-ВР)
обкладається ввізним митом, податками та зборами, що
справляються при ввезенні товарів відповідно до законодавства.
Згідно з приписами пункту 2 статті 2 Закону України "Про
операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних
відносинах" ( 327/95-ВР ) (327/95-ВР)
сплата ввізного мита провадиться
українським виконавцем шляхом видачі векселів органу державної
податкової служби за місцезнаходженням виконавця із строю платежу,
що дорівнює строку здійснення операції з давальницькою сировиною,
але не більш як 90 календарних днів з моменту оформлення вантажної
митної декларації.
Вексель погашається, а ввізне мито, податки та збори не
справляються, відповідно до пункту 4 статті 2 Закону від
15.09.1995 р. N 327/95-ВР ( 327/95-ВР ) (327/95-ВР)
, лише у разі вивезення у
встановлений період готової продукції в повному обсязі за межі
митної території України.
Оскільки господарськими судами попередніх інстанцій
встановлено, що фактичне вивезення продукції за межі митної
території України, виробленої з давальницької сировини відбулося
після настання строку платежу за вищенаведеними векселями Вищий
господарський суд України погоджується з висновком господарських
судів попередніх інстанцій щодо правомірності нарахування позивачу
694363,49 грн. податку на додану вартість із ввезених на територію
України товарів та 40291,53 грн. державного мита за товари що
ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності.
Доводи скаржника про непоширення на спірні відносини приписів
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, якими визначено, що винесення податкового
повідомлення-рішення можливе лише при розрахунку контролюючим
органом податкового зобов'язання не можуть бути підставою для
скасування переглянутого судового рішення з огляду на таке.
Відповідно до ввідної частини Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами", цей Закон є спеціальним законом з
питань оподаткування, який установлює порядок погашення
зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та
державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових
платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що
застосовуються до платників податків контролюючими органами, у
тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Саме цим Законом і запроваджене поняття податкової вимоги як
письмового повідомлення контролюючого органу про обов'язок
платника податків сплатити суму, визначену контролюючим органом.
Визначена Законом України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" процедура стягнення розповсюджується на зобов'язання саме
з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на
обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також пені у
сфері зовнішньоекономічної діяльності. Судами, що розглянули спір,
встановлено, що в оспорюваній податковій вимозі Державної
податкової інспекції в Центрально-Міському районі міста Горлівки
від 01.06.2004 року N 1/274(12554/24-113), правильно зазначена
суть порушення. До сплати пред'явлено податковий платіж, який не
був сплачений позивачем. Факт порушення позивачем вимог Закону
України "Про операції з давальницькою сировиною у
зовнішньоекономічних відносинах" ( 327/95-ВР ) (327/95-ВР)
, а саме несплата
податку на додану вартість, встановлений судами і по суті не
заперечується позивачем у касаційній скарзі.
Згідно з вимогами статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку
судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених
фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, щодо
вивезення товарів (робіт, послуг) за межі митної території
України, колегія суддів вважає, що апеляційним судом правомірно
застосовано норми Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та Закону України "Про операції з давальницькою
сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" ( 327/95-ВР ) (327/95-ВР)
.
З огляду на викладене, постанова Донецького апеляційного
господарського суду від 16.09.2004 року є законною та
обґрунтованою, і підстав для задоволення касаційної скарги не
вбачається.
Відповідно до статей 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою сторони
оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись статтями 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Донецької області від
28.07.2004 року та постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 16.09.2004 року у справі N 28/232а
залишити без змін, а касаційну скаргу Відкритого акціонерного
товариства "Горлівчанка" - без задоволення.