ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 20.01.2005                                  Справа N 3/195-11/369
 
         (ухвалою Судової палати у господарських справах
              Верховного Суду України від 14.04.2005
         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
 
 
     Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
     головуючого Першикова Є.В.
     суддів: Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
     розглянувши касаційну скаргу Львівської міської ради
     на постанову    від    06.07.04    Львівського   апеляційного
господарського суду
     у справі   N   3/195-11/369  господарського  суду  Львівської
області
     за позовом ВАТ "Львів-авто"
     до Львівської міської ради
     3-ті особи   ЗАТ  "Фірма  "Львів-Петроль"  Львівська  обласна
державна адміністрація
     про визнання частково недійсною ухвали
     за участю представників сторін:
     позивача: Оприск Л.Э. (дов. N 394 від 06.12.04)
     відповідача: Гавриляк М.Л. (дов. N 7 від 10.01.05)
     3-іх осіб: ЗАТ "Фірма "Львів-Петроль"
                Радович О.Б. (дов. N 24 від 01.12.04)
                Коваль Й.Й. (дов. N 23 від 01.12.04)
 
     За згодою сторін відповідно до ч.  2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського  процесуального  кодексу  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          у
судовому  засіданні  від  20.01.05  були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
 
     Рішенням господарського    суду    Львівської   області   від
23.12.2003 року  (суддя  Сало  І.А.)  визнано  частково  недійсною
ухвалу  Львівської  міської  ради  від  28.12.2000  р.  N 863 "Про
погодження Львівській обласній  державній  адміністрації  переліку
вільних  земельних  ділянок  несільськогосподарського призначення,
які підлягають продажу  шляхом  конкурсу  або  прямого  продажу  у
м. Львові" в частині п. 10 Додатку до ухвали від 28.12.2000 р., що
стосується ділянки у м.  Львові по вул.  Городоцькій,  282  площею
0,11  га.;  стягнуто  з  відповідача  на  користь  позивача судові
витрати.
 
     Постановою колегії    суддів     Львівського     апеляційного
господарського  суду  у  складі:  головуючого Слука М.Г.,  суддів:
Онишкевич В.В.,  Скрутовського П.Д. від 06.07.04 рішення місцевого
господарського суду залишено без змін.
 
     Львівська міська  рада  звернулась  до  Вищого господарського
суду  України  із  касаційною  скаргою  на  постанову  Львівського
апеляційного  господарського  суду,  вважаючи,  що  дана постанова
прийнята внаслідок неправильного застосування  норм  матеріального
права,  а  тому просить постанову апеляційного господарського суду
та рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати,
позов залишити без розгляду.
 
     Колегія суддів    Вищого    господарського    суду   України,
розглянувши касаційну скаргу Львівської міської ради на  постанову
Львівського    апеляційного    господарського   суду,   заслухавши
представників сторін та перевіривши  наявні  матеріали  справи  на
предмет   правильності  їх  оцінки  судом,  а  також  правильність
застосування  норм  матеріального   і   процесуального   відзначає
наступне:
 
     Господарськими судами  при  розгляді справи було встановлено,
що Ухвалою Львівської міської ради від 05.03.1998 р.  N 1114  "Про
надання  в постійне користування АТ "Львів-Авто" земельної ділянки
на  вул.  Городоцька,  282  у  м.  Львові"  задоволене  клопотання
позивача  і  залишено  у постійному користування позивача земельну
ділянку пл. 5.3307 кв. м. на вул. Городоцькій, 282 у м. Львові для
виробничих потреб,  в т.ч. 2209 кв. м. в межах червоних ліній, без
права забудови  та  посадки  багаторічних  насаджень,  за  рахунок
земельної ділянки,  яка  є у фактичному користуванні;  зобов'язано
Львівське  міське  управління  земельних  ресурсів   зареєструвати
державний  акт на право постійного користування землею.  13 травня
1998  р.  позивачу  видано  Державний  акт  на  право   постійного
користування землею   5.3307   кв.   м.   за  адресою:  м.  Львів,
вул. Городоцька, 282.
 
     Таким чином,  відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України
від 13.03.1992  р.  N  2196-XII  ( 561-12,  2196-12 ) (561-12,  2196-12)
         з наступними
змінами  і  доповненнями  у  позивача  виникло  право   постійного
користування земельною ділянкою.
 
     Господарськими судами   при   розгляді   справи   також  було
встановлено,  що ухвалою Львівської міської ради від 28.12.2000 р.
N  863  "Про погодження Львівській обласній адміністрації переліку
вільних земельних  ділянок  несільськогосподарського  призначення,
які підлягають  продажу  шляхом  конкурсу  або  прямого  продажу у
м. Львові"   затверджено   перелік   вільних   земельних   ділянок
несільськогосподарського  призначення,  для  продажу  у  власність
(згідно з додатком - п.  10 додатку),  в  якій  не  конкретизовано
адреси  місцезнаходження  вільної земельної ділянки,  яка підлягає
продажу.
 
     Однак, господарськими  судами  було  встановлено,  що  спірна
земельна ділянка знаходиться в межах земельної ділянки, яка надана
позивачу в постійне користування ухвалою Львівської  міської  ради
від  05.03.1998  р.  N 1114,  на яку у позивача є Державний акт на
право постійного користування землею.
 
     В листі  від  31.12.2003  р.   N   01-16/6-4095   Львівського
обласного головного управління земельних ресурсів зазначається, що
земельна ділянка площею 0,11 га. надана ЗАТ "Фірма "Львів-Петроль"
розпорядженням  голови  Львівської  обласної держадміністрації від
15.12.2000 р.  N 1454.  Факт передачі  спірної  земельної  ділянки
Львівській облдержадміністрації для подальшого її продажу і продаж
даної  земельної  ділянки  з'ясовано  в   судовому   засіданні   і
підтверджено  додатком  N  2  до  ухвали 25.01.2001 р.  N 925 "Про
продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення  для
розміщення АЗС у м.  Львові",  договором купівлі-продажу земельної
ділянки від 28.12.2000 р., листом від 14.05.2004 р. N 01-16/6-1076
Львівського  обласного  головного  управління  земельних ресурсів,
приписом N 42 від 20.04.2004 р., актом від 20.04.2004 р. перевірки
дотримання вимог земельного законодавства,  проведеної управлінням
організації   інспекторської   перевірки   Львівського   обласного
головного управління земельних ресурсів.
 
     Судами також  встановлено,  що відповідачем передана земельна
ділянка пл.  0,11 га.  на вул. Городоцькій у м. Львові, Львівській
обласній  держадміністрації і включена в перелік вільних земельних
ділянок  несільськогосподарського  призначення,   які   підлягають
продажі   шляхом   конкурсу  або  прямого  продажу  в  м.  Львові,
відповідно до ухвали Львівської міської  ради  від  28.12.2000  р.
N 863, це саме та земельна ділянка, яка належить позивачу на праві
постійного користування.
 
     Таким чином,  господарські  суди  обох  інстанцій  правомірно
дійшли  до висновку про те,  що спірною ухвалою Львівської міської
ради порушено право землекористування позивача,  оскільки,  спірна
земельна ділянка не є вільною,  використовується позивачем,  якому
чиняться перешкоди в землекористуванні.
 
     Крім того,  підстав для припинення права користування наданої
позивачу  земельної ділянки,  предбачених ст.ст.  27-29 Земельного
кодексу України ( 561-12 ) (561-12)
        ,  судом першої і апеляційної  інстанцій
не встановлено.
 
     Вилучення земельної  ділянки  у  позивача для передачі її ЗАТ
"Фірмі "Львів-Петроль", як цього вимагає ст. 31 Земельного кодексу
України ( 561-12 ) (561-12)
         не здійснено відповідачем. Оскільки, позивач не
дав письмової згоди  на  вилучення  земельної  ділянки  в  розмірі
0,11 га,  тому,  включати її в перелік вільних земель для продажу,
без рішення господарського суду, позивач не мав права.
 
     Згідно імперативних вимог ст.ст.  111-5, 111-7 Господарського
процесуального  кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         касаційна інстанція на
підставі вже  встановлених  фактичних  обставин  справи  перевіряє
рішення  місцевого  господарського  суду чи постанову апеляційного
господарського суду виключно на предмет правильності  застосування
згаданими    господарськими    судами    норм    матеріального   і
процесуального права,  тобто,  в межах юридичної оцінки  фактичних
обставин справи.
 
     Касаційна інстанція  не  має  права встановлювати або вважати
доведеними  обставини,  що  не  були  встановлені  у  рішенні  або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність  того  чи  іншого  доказу,  про  перевагу  одних
доказів  над іншими,  збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
 
     Враховуючи викладене,  колегія суддів  вважає,  що  постанова
апеляційного   господарського   суду   відповідає  нормам  чинного
законодавства і має бути залишена без змін.
 
     Керуючись ст.ст.  111-5,  111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  колегія суддів Вищого
Господарського суду України, П О С Т А Н О В И Л А:
 
     Касаційну скаргу  Львівської  міської   ради   залишити   без
задоволення.
 
     Постанову Львівського  апеляційного  господарського  суду від
06.07.04 у справі N 3/195-11/369 залишити без змін.